УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №278/1584/13-ц Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є.О.
Категорія 45 Доповідач Борисюк Р. М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.
суддів Галацевич О.М., Матюшенка І.В.
з участю секретаря
судового засідання Ходаківської О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 червня 2013 року, -
встановила:
У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, просив ухвалити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_3 повернути йому самовільно зайняту нею земельну ділянку розміром 0.0120 га, яка розташована в АДРЕСА_1, стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_3 під час огородження своєї земельної ділянки самовільно зайняла частину його земельної ділянки, яка належить йому на праві приватної власності згідно державного акту на землю серії ЯМ № 701024 від 25.06.2012 року, чим позбавила його права користуватися землею. Своєї згоди на те щоб відповідачка користувалася його земельною ділянкою він не давав.
05 червня 2013 року відповідач ОСОБА_3 подала зустрічний позов, в якому просила визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, належну ОСОБА_2, судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідно до договору купівлі-продажу від 21.08.2012 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4 дану земельну ділянку, після чого в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 701024 від 25.06.2012 року з'явились відповідні нотаріальні печатні засвідчення. На зворотній стороні цього акта, в плані меж земельної ділянки в описі межи сторони від Б до В чітко вказано, що ця сторона межує із землею ОСОБА_5 В державному акті виданому на її ім'я серії ЯМ № 316971 від 24.02.2012 року зазначено, що розмір земельної ділянки яка належить їй 50м на 30м, загальна площа її становить 0.15 га. Вказаний акт був виданий на чотири місяці раніше від акта виданого ОСОБА_2
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 10 червня 2013 року в задоволенні позовних вимог обох сторін відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його змінити в частині відмови у задоволенні його позовних вимог, скасувавши це рішення та ухваливши в цій частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Він посилається на те, що суд не в повному обсязі врахував фактичні обставини справи, які мають значення для справи, не дав належної оцінки письмовим доказам наданих позивачем, грубо порушив норми матеріального та процесуального права. Вважає, що судом прийнято неправдиву позицію відповідача, яка вказала, що їй про акт перевірки не було відомо і вона не була присутня при розгляді справи про притягнення її до адміністративної відповідальності.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення із наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до положень ч.2, п.«б» ч.3 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом - відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобіганню вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
З роз'яснень, викладених у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" вбачається, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст. 16 ЦК України).
Встановлено, що відповідно до копії Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області № 13033 від 04.03.2013 року, ОСОБА_5 під час огородження своєї земельної ділянки самовільно зайняла частину земельної ділянки, площею 0,0120 га, що належить ОСОБА_2 і приписом №13024 від 04.03.20-13 року ОСОБА_5 зобов'язано усунути порушення вимог земельного законодавства шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки (а.с. 14-15).
Згідно висновку експерта №226/13 від 19 грудня 2013 року, фактична площа користування земельною ділянкою ОСОБА_2 - 0,1374 га, що на 0,0126 га менше ніж зазначена в його державному акті на право власності на вказану земельну ділянку. У той же час, фактична площа користування ОСОБА_3 - 0,1523 га, що на 0,023 га більше ніж перебуває у її власності відповідно до державного акту на право власності на вказану земельну ділянку серія ЯМ №316971 від 21.02.2012 року (а.с.99-117).
Експертом встановлено, що ОСОБА_3 самовільно зайняла частину земельної ділянки площею 0,0121 га, що належить ОСОБА_2
В судовому засіданні експерт ОСОБА_6 підтвердила висновок експертизи і дала пояснення, які відповідають вищевикладеному.
Отже, наявні правові підстави для усунення порушень прав власника на земельну ділянку ОСОБА_2 шляхом зобов'язання ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку позивача.
Судове рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку не оскаржується, тому підстав для його перегляду в апеляційному порядку немає.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, яке не грунтується на вимогах закону та не відповідає обставинам справи, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 понесені судові витрати на сплату судового збору при поданні позову та апеляційної скарги в сумі 172 грн. 05 коп. і оплату вартості судової експертизи в розмірі 4590 грн., що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 3, 39, 166), вказані витрати підлягають стягненню із ОСОБА_3 на користь позивача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія судів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 червня 2013 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Зобов'язати ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0121 га, літ.№9, відображену жовтим кольором на плані земельних ділянок по провулку АДРЕСА_1, згідно додатку 4, висновку експерта № 226/13 від 19 грудня 2013 року, шляхом зобов'язання ОСОБА_3 перенести паркан з точок: 8 - 18 до точок: 18а - 9а, відповідно до додатку 4 цього висновку експерта.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 172 грн. 05 коп. судового збору та 4590 грн. понесених витрат на проведення експертизи.
У решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий Судді