УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/34/14Головуючий суду першої інстанції:Тощева О.О.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.

"26" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосії у складі:

головуючого - суддіПритуленко О.В.,

суддів:Ломанової Л.О., Кустової І.В.,

при секретаріБроніковській М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Совєтського районного суду АР Крим від 10 вересня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У травня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

У позові зазначено, що 07 вересня 2011 року між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 63/4182BCL, згідно якого відповідачу наданий кредит в розмірі 10456 гривень 00 копійок на строк до 7 вересня 2012 року.

Крім того, 15 лютого 2012 року між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_6 укладений кредитний договір № 272/4182BCLС, згідно якого відповідачу наданий кредит у розмірі 5228 гривень 00 копійок на строк до 15 лютого 2013 року.

На підставі договору про відступлення права вимоги ПАТ «Платинум Банк» право вимоги по зазначеним кредитним договорам відступлено на користь ТОВ «ФК «Бізнесфінанс».

8 жовтня 2012 року між ТОВ «ФК «Бізнесфінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу №2 щодо передачі права вимоги за кредитними договорами. За умовами вказаного договору позивач отримав право грошової вимоги до відповідача щодо погашення заборгованості по вказаним кредитним договором, яка станом на 08 жовтня 2012 року становила: за кредитним договором № 63/4182BCL - 9634,24 грн. (з яких: 6274,50 грн. - прострочена основна сума кредиту, 788,14 грн. - прострочені проценти, 2571,60 - пеня), кредитним договором № 272/4182BCLС - 6913,28 грн.(з яких: 4830,13 грн. - прострочена основна сума кредиту, 1029,31 грн. - прострочені проценти, 1053,84 грн. - пеня).

Письмову вимогу позивача щодо погашення виниклої заборгованості позичальник залишив без задоволення.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість в загальній сумі 16547,52 грн.

Заочним рішенням Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 10 вересня 2014 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задоволений.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

На думку апелянта, суд неповно з'ясував обставини справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутності сторін на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Задовольняючи позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», суд першої інстанції виходив із того, що позичальник не виконав взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами, має прострочену заборгованість, а тому вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Такий висновок суду слід визнати правильним.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України обов'язком позичальника за кредитним договором є, зокрема, повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Встановлено, що 07 вересня 2011 року між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір зі страхуванням життя позичальника № 63/4182BCL, за умовами якого відповідачу було надано кредит на поточні потреби в розмірі 10456,00 гривень зі сплатою процентної ставки за користування кредитом - 14,0000% річних, комісії за обслуговування кредиту 193,00 грн. Відповідач зобов'язався повернути кредит до 07 вересня 2012 року шляхом здійснення щомісячних платежів в розмірі 1132 грн., у разі прострочення сплати - сплатити пеню в розмірі 0,3 % від простроченої суми за кожний день прострочення.

15 лютого 2012 року між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір зі страхуванням життя позичальника № 272/4182BCLС, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 5228,00 грн. зі сплатою процентної ставки за користування кредитом - 20,0000% річних, комісії за обслуговування кредиту 167,00 грн. Відповідач зобов'язався повернути кредит до 15 лютого 2013 року шляхом здійснення щомісячних платежів в розмірі 652 грн., останній платіж - 642,69 грн.; у разі прострочення сплати - сплатити пеню в розмірі 0,3 % від простроченої суми за кожний день прострочення.

За умовами вказаних кредитних договорів (пункти 6.2) ПАТ «Платинум Банк» мав право відступити, передати, сек'юритизувати та будь-яким іншим чином відчужувати , а також передавати в заставу свої права повністю або частково. Позичальник надав згоду банку на передачу третім особам та розкриття інформації про позичальника у відповідності до вимог закону (без повідомлення банком про такі дії-а.с.16).

За положеннями ст. 1077 ЦК України договір факторингу це договір фінансування під відступлення права грошової вимоги за яким одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату у будь який передбачений договором спосіб, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

За змістом зазначеної норми права фактор передає клієнту грошові кошти за плату, яка визначається договором факторингу, та має право очікувати від клієнта сплати зазначених коштів, а від третьої особи має право очікувати виконання своїх зобов'язань перед клієнтом на користь фактора.

Права грошової вимоги щодо погашення заборгованості, які виникли на підставі вказаних договорів, ПАТ «Платинум Банк» відступив ТОВ «ФК «Бізнесфінанс», а останній - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договору факторингу №2 від 08 жовтня 2012 року. За цим договором ТОВ «ФК «Бізнесфінанс» відступив ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до боржників, зазначених в Реєстрі заборгованостей, щодо сплати суми заборгованості, яка включає суму основного боргу, проценти, нараховані на суму боргу, пеню. Перехід прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей. Кредитні договори, укладені між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_6, також передано ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Зазначені обставини підтверджуються належними та допустимими доказами, а саме, фотокопіями: кредитних договорів зі страхуванням життя позичальника №63/4182BCL від 07 вересня 2011 року і №272/4182BCLС від 15 лютого 2012 року, анкетами позичальника до вказаних договорів, договору факторингу (купівлі-продажу кредитного портфеля) від 08 жовтня 2012 року та додатків до нього (витягу з реєстру боржників, акту прийому-передачі Реєстру заборгованостей, акту прийому-передачі документації), повідомленнями ТОВ «ФК «Бізнесфінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» ОСОБА_6 про відступлення права грошової вимоги за договором №63/4182BCL в розмірі 9634,24 грн., за договором №272/4182BCLС в розмірі 6913,28 грн. з визначенням фактору, якому має бути здійснений платіж, та його реквізитів. Згідно Статуту ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та витягу з ЄДРПОУ вид діяльності товариства - діяльність агентств зі стягування платежів і бюро кредитних історій, інші види кредитування.

Тому доводи апеляційної скарги про відсутність у позивача права вимоги стягнення заборгованості за кредитними договорами є неспроможними.

Як слідує з матеріалів справи, позивачу відступлено лише право вимоги тієї суми боргу, яка існувала на час укладення договору факторингу, а саме: заборгованість за кредитним договором № 63/4182BCL від 07 вересня 2011 року в розмірі 9634,24 грн. (з яких: 6274,50 грн. - прострочена основна сума кредиту, 788,14 грн. - прострочені проценти, 2571,60 - пеня), заборгованість за кредитним договором № 272/4182BCLС в розмірі 6913,28 грн. (з яких: 4830,13 грн. - прострочена основна сума кредиту, 1029,31 грн. - прострочені проценти, 1053,84 грн. - пеня).

Заперечуючи проти вказаної суми заборгованості, апелянт послався на те, що розмір його грошових зобов'язань обчислений не вірно - не враховані сплачені ним суми. Проте, всупереч вимог ч.1 ст.60 ЦПК України, на підтвердження своїх заперечень апелянт не надав належних доказів з цього приводу. Матеріали справи містять відомості про те, що на виконання зобов'язань за договором № 63/4182BCL від 07 вересня 2011 року щодо щомісячного повернення платежів в розмірі 1132 грн., ОСОБА_6 сплатив: 11 січня 2012 року - 1208 грн., 08 лютого 2012 року - 1150 грн., 11 квітня 2012 року - 700 грн.; на виконання зобов'язань за кредитним договором № 272/4182BCLС від 15 лютого 2012 року щодо щомісячного повернення платежів в розмірі 652 грн. - 20 березня 2012 року сплатив 720 грн.

Недоведеність відповідачем своїх доводів щодо належного виконання обов'язків за кредитними договорами свідчить про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення сум неповернених кредитів, процентів за користування ними та пені.

Не можна визнати підставою для скасування оскарженого рішення і посилання апелянта на підпункт 2 пункту 1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №231 від 03.04.2009 року «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», згідно якого операції факторингу не розповсюджуються на фізичних осіб.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт (ч. 1 ст. 1079 ЦК). Законодавець чітко визначає його суб'єктний склад. Так, у якості фактора можуть виступати дві категорії суб'єктів: банки (економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації яких визначається Законом України "Про банки і банківську діяльність"' від 07.12.2000 р.) та фінансові установи (що діють відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" з урахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності). Юридична особа, що має намір надавати послуги з факторингу, повинна набути статусу фінансової установи, якою згідно зі ст. 1 вказаного Закону є юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. Пунктом 1 частини І статті І наведеного Закону встановлюється, що виключним видом діяльності фінансових установ є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інших послуг (операцій), пов'язаних з наданням фінансових послуг.

Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК) і яка відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до свого боржника. Факторингова діяльність носить характер підприємницької, а тому, як слідує з положень ст. 1079 ЦК. сторонами договору факторингу можуть бути лише суб'єкти підприємницької діяльності.

В результаті відступлення клієнтом права грошової вимоги факторові зобов'язаною особою перед фактором стає боржник, який був контрагентом клієнта. Боржник не є стороною договору факторингу, проте порядок виконання ним грошової вимоги, відступленої клієнтом факторові (ст. 1082 ЦК), права його щодо пред'явлення до заліку своїх грошових вимог (ч. 1 ст. 1085 ЦК), а також положення, спрямовані на захист прав боржника (ст. 1086 ЦК), врегульовані нормами гл. 73 ЦК. Закон не пред'являє до боржника додаткових вимог щодо його правового статусу. А тому боржником може бути будь-яка особа (не обов'язково підприємець).

В апеляційній скарзі також зазначено, що договір факторингу не містить умов, які притаманні цьому виду договорів, а саме: наявність права грошової вимоги, передачу грошових коштів та конкретний розмір винагород, відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України.

Зазначений довід апелянта не можна визнати підставою для скасування оскарженого рішення, оскільки договір в установленому законом порядку недійсним не визнано.

Посилання апелянта на те, що він не був повідомлений ПАТ «Платинум Банк» про зміну кредитора не є підставою для звільнення його від відповідальності за цим позовом.

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Отже, за змістом положень 1081, 1082 ЦК України боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.

Відтак, неотримання відповідачем письмового повідомлення ПАТ «Платинум Банк» про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування ухваленого у справі рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Заочне рішення Совєтського районного суду АР Крим від 10 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В.