АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/133/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/911/14

Головуючий у 1-й інстанції Бондаренко О. В.

Доповідач Дряниця Ю. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді : Дряниці Ю.В.,

суддів: Карнауха П.М., Пилипчук Л.І.,

при секретарі Ткаченко Т.І.,

з участю: представника відповідача ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на ухвалу судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 29 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на частину домоволодіння.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 29 січня 2014 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на частину домоволодіння - повернуто позивачу, в зв'язку з неусуненням недоліків.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить ухвалу судді скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 4 ч.1 ст.311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З матеріалів справи вбачається, що 22 січня 2014 року ухвалою судді позовну заяву було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків протягом п'яти днів з моменту отримання копії ухвали, оскільки позивачем при подачі позову до суду не надано оновленого технічного паспорту за 2013-2014 роки на спірне домоволодіння, внаслідок чого не повністю сплачено судовий збір. В цій же ухвалі, суддя в інформаційному порядку зазначає що заява про забезпечення доказів повинна оплачуватися судовим збором.

29 січня 2014 року представник позивача звернулася до суду з клопотання про продовження строку на усунення недоліки, оскільки виготовлення нового технічного паспорту на домоволодіння потребує певного проміжку часу орієнтовно до 13 лютого 2014 року, що перевищує п'ять днів з дня отримання копії ухвали судді.

29 січня 2014 року, суддя вирішуючи питання про повернення позовної заяви, суддя місцевого суду виходив з того, що позивачем недоліки не усунуті, а їх усунення потребує тривалого часу.

Проте з такими висновками судді погодитись не можна, виходячи з наступного.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), законів України від 23 червня 2005 року № 2709-ІV "Про міжнародне приватне право", від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та положень інших законів, нормативно-правових актів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК). Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов. Зокрема, статтею 119 ЦПК передбачено дотримання форми і змісту позовної заяви та відповідно до частини 5 цієї статті надання документу, що підтверджує сплату судового збору. Аналогічні положення закріплені в ЗУ «Про судовий збір».

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків та відповідно до ст. 13 Конвенції кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Відповідно до ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, залишає позовну заяву без руху, а у разі, якщо цей недолік не буде усунуто у встановлений строк, - визнає заяву неподаною та повертає її позивачеві.

При подачі позову до суду позивач до позовної заяви долучив квитанцію про сплату судового збору в сумі 600 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів залишати заяву без руху та повертати заявнику. Аналогічні роз'яснення містяться в п. 7 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12.06.2009р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції».

Визначення в ухвалі від 22.01.2014 року суддею недоліків щодо неподання при подачі позову до суду оновленого технічного паспорту за 2013-2014 роки на спірне домоволодіння, внаслідок чого не повністю сплачено судовий збір - є необґрунтованим.

Окрім того, необґрунтованим є посилання судді на недоліки заяви про забезпечення доказів, оскільки це питання повинно вирішуватися після відкриття провадження у справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суддя першої інстанції, постановляючи ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, дійшов помилкового висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ЦПК України, чим порушив гарантовані права позивача щодо ефективного засобу юридичного захисту та справедливого судового розгляду в такому його елементі, як право доступу до суду для захисту порушених прав чи інтересів, що є неприпустимим та порушує принципи діяльності судової влади, яка повинна забезпечувати рівні права всіх осіб, чиї інтереси так чи інакше зачіпає судова діяльність.

Викладені в апеляційній скарзі доводи є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали судді та повернення матеріалів позовної заяви до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 307, 311 ч.1 п.4 , 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 29 січня 2014 року - скасувати.

Матеріали позовної заяви повернути до суду першої інстанції для вирішення питання відкриття провадження у справі.

В касаційному порядку ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: (підпис) Дряниця Ю.В.

Судді: (підпис) Карнаух П.М.

(підпис) Пилипчук Л.І.

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Дряниця Ю.В.