ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2014 р. Справа № 809/252/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

представника позивача - Дмитрука ММ.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 4265,33 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Надвірнянському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 4265,33 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем в порушення вимог підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України єдиного податку в сумі 683,24 грн. та єдиного соціального внеску в сумі 3582,09 грн. внаслідок чого у нього виникла заборгованість в загальному розмірі 4265,33 грн.

11.02.2014 року представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог від 10.02.2014 року № 237/10, в якій збільшив позовні вимоги до 5484,00 грн. Однак, заявою від 27.02.2014 року, поданою в судовому засіданні, позивач заяву про збільшення позовних вимог від 10.02.2014 року відкликав.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в обсязі, передбаченому позовною заявою. Просив позов задовольнити та стягнути з відповідача податковий борг в сумі 4265,33 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, явку представника не забезпечила. Направлені на вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу місцезнаходження відповідача: АДРЕСА_1, рекомендована кореспонденція з ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 27.01.2014 року, судові повістки про виклик в судове засідання 28.02.2014 року, повернулись назад до суду з відмітками установи зв'язку про неможливість вручення вказаної кореспонденції: «за зазначеною адресою не проживає».

Відповідно до ч. 4 ст. 33 КАС України, в разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси, судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази у справі, суд дійшов висновку про те, що позов належить задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 02.10.1995 року зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується поданими позивачем відомостями з бази даних та даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманих з офіційного веб-сайту технічного адміністратора вказаного реєстру: http://irc.gov.ua/ua, та підтверджено відповідачем в заяві про застосування спрощеної системи оподаткування від 21.01.2012 року (а.с. 10-11, 40-41) Відповідач взята на облік як платник податків в ДПІ у Надвірнянському районі .

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, надалі - Кодекс).

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Частиною 1 статті 12 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Відповідно до пункту 16.1.4 статті 16 Кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З приводу зобов'язань відповідача по єдиному податку, судом встановлено таке.

За змістом пункту 291.4 статті 291 Кодексу передбачено, що платники єдиного податку поділяються на першу, другу, третю та четверту групи платників єдиного податку.

Згідно пункту 293.1 статті 293 Кодексу ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 21.01.2012 року, відповідачем відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку була обрана перша група платника єдиного податку. Основними видами господарської діяльності відповідача згідно з КВЕД - роздрібна торгівля з лотків і на ринку.

Пунктом 293.2 статті 293 Податкового кодексу України передбачено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Рішенням Краснянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 26.12.2011 року № 163-7/2011 «Про єдиний податок для платників першої та другої категорії» встановлено ставку єдиного податку для 1 групи платників в розмірі 10 розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 295.1 статті 295 Кодексу встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

За змістом підпункту 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Кодексу, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Приписами пункту 38.1 статті 38 Кодексу передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви та матеріалів справи, зокрема, довідки - розрахунку боргу № 32/10 від 13.01.2013 року (а.с. 6), витягу із облікової картки платника - відповідача, у відповідача станом на 31.12.2013 року (а.с. 7-8) наявна заборгованість перед бюджетом зі сплати єдиного податку в сумі 683,24 грн.

Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі пункту 59.4 статті 59 Податкового кодексу України направлено відповідачу податкову вимогу форми «Ф» № 534-17 від 01.11.2013 року на суму 453,84 грн., яка отримана відповідачем 02.11.2013 року, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 12). Оскільки відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаної податкової вимоги в повному обсязі, відсутності заборгованості станом на день подання даного позову, вищевказана податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України є не відкликаною.

Щодо зобов'язань відповідача по єдиному внеску, судом встановлено таке.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для відповідача є календарний місяць.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону).

Згідно пункту 6 частини 1 статті 1 Закону, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, вважається недоїмкою.

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем рахується податковий борг по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який станом на 31.10.2013 року становить 3582,09 грн., що підтверджується довідкою - розрахунку боргу № 32/10 від 13.01.2013 року (а.с. 6), витягом із облікової картки платника - відповідача станом на 31.10.2013 року (а.с. 9). Вказане зобов'язання платник єдиного внеску не виконав в повному обсязі, допустивши заборгованість в сумі 3582,09 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у 2013 році становить 3582,09 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу на підставі статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" надсилалась вимога № Ф-79 У від 21.11.2013 року на суму 3582,09 грн., яка отримана відповідачем 26.11.2013 року, про що свідчить копія корінця вказаної вимоги та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 20).

Абзацом 9 частини 4 статті 25 Закону встановлено, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Отже, відповідач в порушення вимог статті 67 Конституції України, статей 16, 38, 295 Податкового кодексу України та статті 6, 9, 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не виконав свого обов'язку щодо своєчасного виконання податкових зобов'язань зі сплати єдиного податку та єдиного внеску, через що його заборгованість станом на 13.01.2014 року складає 4265,33 грн.

Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення боргу перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Згідно з ч. 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проте відповідачем не подано суду ні заперечень на адміністративний позов, ні доказів сплати податкового боргу, чи будь-яких інших доказів, які б спростовували доводи позивача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 4265,33 грн. належить задовольнити повністю.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1) відкритих у банківських установах, які її обслуговують, та за рахунок належної їй готівки, в дохід місцевого бюджету (села Красна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область) заборгованість по сплаті єдиного податку в сумі 683 (шістсот вісімдесят три) гривні 24 копійки.

Стягнути з рахунків фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1) відкритих у банківських установах, які її обслуговують, та за рахунок належної їй готівки, на користь Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (рахунок № 37198204000909, код платежу 71040000, код отримувача 38629713) заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску в сумі 3582 (три тисячі п'ятсот вісімдесят дві) гривні 09 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 04.03.2014 року.