Номер провадження № 22-ц/785/1234/14

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л.В.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Оверіної О.В.,

з участю секретаря судового засідання - Счастлівцевої Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 за участю третьої особи Овідіопольської державної районної адміністрації Одеської області, за участю прокурора про позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29.10.2013 року -

встановила:

4 вересня 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, третя особа Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області та просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3 щодо його неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнути з відповідача на її користь судові витрати. Позивачка посилається на те, що вона знаходилася у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 Від вказаного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_4. 7 квітня 1998 року шлюб між нею та відповідачем було розірвано. Вона була вимушена звернутися до суду з вказаним позовом, оскільки відповідач ОСОБА_3 від виконання батьківських обов'язків ухиляється, а саме: не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться ї здоров'ям та вихованням, також матеріально доньку не утримує. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4

Вказане судове рішення оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_3

В скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову позивачу у задоволені позову. В обґрунтування скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказуючи на безпідставність оскаржуваного судового рішення.

В судовому засіданні апелянт та його представник скаргу підтримали та зазначили, що батько любить свою доньку, бажає з нею спілкуватися та виховувати, він приймає участь у матеріальному забезпеченні - сплачує аліменти та передавав подарунки. Він не в повній мірі виконував свої батьківські обов'язки з незалежних від нього причин.

Позивачка та її представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги, наполягали на позові про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав посилались на те, що рішення суду є обґрунтованим та законним.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування підтримала апеляційну скаргу просила рішення суду першої інстанції скасувати оскільки вважають передчасним позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.

Прокурор вважає рішення суду не законним та просила його скасувати і хвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що позбавлення батьківських є крайнім заходом, що передбачено законодавством. ОСОБА_3 раніше не попереджався про необхідність належного виконання батьківських прав, до відповідальності не притягувався, позивач не довела винної поведінки батька у неналежному виконання своїх обов'язків.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпаними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 районний суд виходив з того, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню доньки ОСОБА_4, свідомо нехтує своїми обов'язками по їх вихованню.

Проте, повністю погодитись з такими висновками районного суду колегія суддів не може, оскільки суд внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права дійшов цього висновку без всебічного, повного й обґрунтованого з'ясування дійсних обставин справи, а надані докази по справі оцінені судом першої інстанції односторонньо. Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Апеляційним судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 знаходилися у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_4. 7 квітня 1998 року шлюб між сторонами було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Київської районної адміністрації виконкому Одеської міської ради, актовий запис № 272. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2011 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - задоволено частково. Зменшено розмір стягнення аліментів з позивача, ОСОБА_3, на користь відповідача, ОСОБА_2, щомісячно у розмірі 1/6 частини всіх видів доходів на утримання дитини, доньки - ОСОБА_4, до її повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2. Допущено негайне виконання рішення суду у межах платежу за один місяць. Відкликано з ДВС виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходів. Станом на 31 січня 2013 року встановлено відсутність заборгованості по аліментам боржника ОСОБА_3, що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментам, затвердженого Начальником другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 15 лютого 2013 року. Відповідно до висновку Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області № 1/25/01-536 від 15 лютого 2012 року орган опіки та піклування дійшов висновку про не доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 мешканця АДРЕСА_1, по відношенню неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки не встановив обставин, за яких батько ухиляється від виконання батьківських обов'язків по відношенню до неповнолітньої ОСОБА_4 (а.с. 18). Через перешкоджання позивачем у спілкуванні з донькою відповідач ОСОБА_3 звертався до органу опіки і піклування стосовно встановлення йому порядку спілкування з неповнолітньою донькою. Як вбачається з висновку Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області № 1/25/01-554 від 16 лютого 2012 року орган опіки та піклування, встановивши, що ОСОБА_3 за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, як порядна людина, добросовісний працівник, на утримання ОСОБА_4, щомісячно сплачує аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів доходів, має бажання бачитися та спілкуватися з донькою, вирішив встановити такий порядок спілкування батька з неповнолітньою: батько ОСОБА_3 може безперешкодно спілкуватися з неповнолітньою донькою ОСОБА_4 в телефонному режимі та особисто (а.с.19).

Відповідно до сертифікату від 19.02.2012 р. про проходження наркологічного огляду ОСОБА_3 не має протипоказань до керування автомобілем (а.с. 72).

Згідно довідок: від 10.12.2012 р. про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів ОСОБА_3 не має протипоказань до діяльності водія (а.с. 73); від 16.01.2012 року засудженим не значить в розшуку не перебуває.

Суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання відповідача про залучення доказів, а саме довідки № 049 (а.с.163) згідно з якою батько ОСОБА_3 цікавився успішністю своєї доньки. Посилання в рішенні суду на пояснення представника органу опіки та піклування, щодо підтримки позову про позбавлення батьківських прав є необґрунтованим, оскільки згідно колегіального висновку органу опіки та піклування 1/25/01-536 від 15 лютого 2012 року, позбавляти батьківських прав ОСОБА_3 не доцільно. Окрім того в суді апеляційної інстанції представник органу опіки та піклування підтримала апеляційну скаргу та просила рішення суду скасувати, постановити нове рішення яким відмовити в задоволенні позову. Зі справи вбачається та це не заперечували сторони, що позивачка разом з дитиною змінювала місце проживання, а саме: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2; АДРЕСА_3. Відповідач намагався встановити місце проживання доньки та позивачки про, що свідчать адресні довідки (а.с. 55-57), які суд першої інстанції до уваги не прийняв та не надав їм належної оцінки. Згідно пояснень неповнолітньої ОСОБА_4, батько намагався з нею спілкуватися, але вона цього не бажала. Таким чином відповідач не в повній мірі виконував свої батьківські обов'язки з незалежних від нього причин. У відповідності до ст. 164 СК України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він: не забрав дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини та протягом шести місяців не виявляв щодо неї батьківського піклування; ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводиться з дитиною; є хронічним алкоголіком або наркоманом; вдається до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджений за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підставою для відповідальності батьків є лише їх ухилення від виконання батьківських обов'язків, що включає наявність вини.

Позбавлення батьківських прав (тобто на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до роз'яснень викладених у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 03 від 30.03.2007 року (з послідуючими змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначенні фактори, як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Пунктом 18 вказаної постанови зазначено, що оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька та матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, що передбачено законодавством, колегія суддів прийшла до висновку про те, що рішення суду про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав є передчасним.

Ураховуючи характер ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов'язків, а також приймаючи до уваги, що між сторонам виникли неприязні стосунки, ОСОБА_3 проживає окремо від неповнолітньої доньки та бажає приймати участь у її вихованні, ОСОБА_2 не надавала змоги відповідачу брати участь у вихованні дитини у зв'язку з чим відповідач звертався до органу опіки та піклування з питань виховання дитини та встановлення порядку його участі у її вихованні, особу відповідача, який не являється хронічним алкоголіком чи наркоманом, позитивно характеризується за місцем роботи, а також конкретні обставини справи, колегія суддів вважає доцільними надати шанс ОСОБА_3 для виправлення свого ставлення до виховання неповнолітньої доньки, однак попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, та покласти на орган опіки та піклування Овідіопольської районної адміністрації Одеської міської ради контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Належних та допустимих доказів, які б спростували встановлені апеляційним судом обставини, і які безпосередньо відносяться до предмету доказування за даним позовом ОСОБА_2 та її представником відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України не надано.

Таким чином, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України та на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 305, 307, 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 29.10.2013 року - скасувати і ухвалити нове рішення. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді О.Г.Журавльов

О.В.Оверіна