Справа № 104/174/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2014 року м. Білогірськ

Білогірський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Борісенко Є.В.,

при секретарі - Стаднюк Ю.О.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - Антоненка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білогірську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 в особі представника - адвоката ОСОБА_2 до приватного підприємства «Мега Фарма» про стягнення заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

28.01.2014 року ОСОБА_4 в особі представника - адвоката ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до приватного підприємства «Мега Фарма» про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 23171,77грн., середнього заробітку за затримку розрахунку, виходячи із середньоденної заробітної плати 222,22грн., відшкодування моральної шкоди в сумі 10000грн., а також судових витрат.

Свої вимоги мотивує тим, що вона працювала у приватному підприємстві «Мега Фарма» (далі - ПП «Мега Фарма») з 04.10.2010 року по 14.12.2012 року, в день звільнення з нею не було проведено остаточного розрахунку, заборгованість по зарплаті на час звільнення склала 25365,77грн. 04.02.2013р. їй було виплачена заборгованість по зарплаті в сумі 2194грн., але інша частина заборгованості в сумі 23171,77грн. відповідачем не сплачена до теперішнього часу. У відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України, просить стягнути середній заробіток за затримку розрахунку за період з 14.12.2012 року до дати набрання рішенням суду законної сили, виходячи із середньоденної заробітної плати 222,22грн., а також моральну шкоду, яка виразилася у моральних стражданнях через втрату нормального забезпечення себе та сім'ї, постійних переживаннях з цього приводу та яку вона оцінює в 10000грн. (а.с.1-2)

В судовому засіданні представники позивачки позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. Разом з тим підтвердили, що відповідачем за час розгляду справи у суді позивачці була частково, в сумі 10881,70грн., сплачена заборгованість по зарплаті, тому заборгованість по зарплаті складає за вирахуванням вказаної суми.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в задоволенні позову просив відмовити, суду пояснив, що заборгованість по зарплаті позивачці сплачена в повному обсязі, що підтверджується письмовими доказами - записами у зошиті, звукозаписом, згідно якого позивачка підтвердила отримання зарплати за серпень-жовтень 2012 року, а також поштовим переказом у сумі 10881,70грн. За вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, вважає пропущеним встановлений законом 3 місячний строк звернення до суду, який треба обраховувати з наступного дня після отримання 05.06.2013 року позивачкою письмової пропозиції відповідача з'явитися для отримання заборгованості по заробітній платі, тому як з цього часу відсутня вина підприємства у затриманні розрахунку ОСОБА_4 Також просив урахувати, що у відповідача не було підстав для зарахування заборгованості по зарплаті на особистий рахунок позивачки у Приватбанку в рамках «зарплатного проекту», оскільки позивачка не була учасником такого проекту та не отримувала від ПП «Мега Фарма» корпоративної платіжної картки, дана обставина не підлягає доказуванню у відповідності до ч.3 ст. 61 ЦПК України (а.с.44-45,50-53,69-73).

Заслухавши сторони, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх наданими доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

За правилом ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_4 з 04.10.2010 року по 14.12.2012 року працювала бухгалтером ПП «Мега Фарма», була звільнена 14.12.2012 року за п.1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін), заборгованість по зарплаті ОСОБА_4 станом на 30.01.2013 року складає 25365,77грн., а її середньоденна заробітна плата складає - 222,22грн.

Вказане підтверджується копією трудової книжки (а.с.3-4), розрахунковим листком, довідками про заборгованість по заробітній платі та про розмір середньоденної заробітної плати (а.с.5-7), а також визнано сторонами, тому не підлягає доказуванню у відповідності до ч.1 ст. 61 ЦПК України.

Також визнано сторонами та не підлягає доказуванню факт отримання позивачкою 04.02.2013р. заборгованості по заробітній платі в сумі 2194грн. та 27.02.2014р. в сумі 10881,70грн. (а.с.63-64).

Листом ПП «Мега Фарма» від 05.06.2013р. ОСОБА_4 було направлено письмову пропозицію про отримання заборгованості по зарплаті в бухгалтерії ПП «Мега Фарма» (а.с.8), на що була дана відповідь про перерахування зарплати на номер її рахунку згідно зарплатного проекту Приватбанку (а.с.9).

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У відповідності до положень статті 47 КЗпП України у звільнення власник або уповноважений ним орган повинен видати робітнику в день звільнення трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, передбачені в статті 116 цього Кодексу.

Представником відповідача не заперечувався той факт, що з позивачем не був проведений розрахунок у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, але ним було зазначено про виплату позивачці заборгованості по зарплаті в повному обсязі на час розгляду справи, на підтвердження чого ним були надані копії аркушів зошиту із зазначенням суми та підписами, надавався для огляду сам зошит, а також DVD диск із записом, ймовірно зробленого керівником ПП «Мега Фарма», на якому позивачка підтверджує отримання заробітної плати за серпень-жовтень 2012 року (а.с.47,48,49).

У відповідності до ст.ст. 57-60 ЦПК України сторони зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши суду будь - які належні та допустимі докази.

Згідно з вимогами ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надані представником відповідача в обґрунтування виплати заробітної плати зошит та DVD диск, не є належними та допустимими доказами по справі, оскільки зошит не є розрахунковим, бухгалтерським, платіжним документом, який підтверджує отримання позивачкою заробітної плати у певний період, так само як і невідомий запис на диску, який зроблений невстановленою особою з порушенням норм закону, тому це не може бути взято судом до уваги, а отже суду не доведено про сплату відповідачем позивачці заробітної плати в повному обсязі.

З урахуванням наданих суду письмових доказів та визнання сторонами отримання ОСОБА_4 заборгованості по зарплаті в сумі 13075,70грн.(2194+10881,70), суд приходить до висновку, що позивачці на час розгляду справи не виплачена заробітна плата у розмірі 12290,07грн.(25365,77 - 13075,70).

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

При цьому, Пленум Верховного Суду України в пункті 20 постанови від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснив, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за затримку розрахунку за період з 14.12.2012 року до дати набрання рішенням суду законної сили, виходячи із середньоденної заробітної плати 222,22грн.

Суд приймає до уваги розмір середньоденної заробітної плати 222,22грн., який визнаний сторонами та підтверджений довідками, але не може погодитися із періодом затримки розрахунку.

Право на отримання середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку виникає у працівника з моменту порушення його права на отримання належних сум заробітної плати. День проведення фактичного розрахунку впливає на визначення періоду затримки (якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини), та не є юридичним фактом, з яким пов'язується виникнення права, передбаченого ст. 117 КЗпП України.

Як було встановлено судовим розглядом, 05.06.2013 року ОСОБА_4 було направлено відповідачем письмову пропозицію про отримання заборгованості по зарплаті в бухгалтерії, тому саме з цього часу слід вважати, що підприємство не затримувало видачу належних працівникові сум та прийняло необхідні заходи по їх виплаті (а.с.8)

Неперерахування суми заборгованості після отримання підприємством заяви ОСОБА_4 від 10.06.2013 року з проханням переказу заробітної плати та компенсації на рахунок НОМЕР_1 не є достатньо обставиною для висновку про невиконання ПП «Мега Фарма» свого обов'язку по виплаті спірних сум (а.с.9).

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про оплату праці» виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

В заяві про переказ заборгованості на картковий рахунок працівник окреслив волевиявлення на отримання заробітної плати через рахунок, який діє на підприємстві відповідно до зарплатного проекту, але ОСОБА_4 не була учасником такого проекту та не отримувала від ПП «Мега Фарма» корпоративної платіжної картки. Згідно з договором банківського обслуговування між ПП «Мега Фарма» та ЗАО КБ «Приватбанк» в особі філії «Кримське регіональне управління» від 22.12.2009 року єдиною особою, якій за домовленістю з банком видано корпоративну платіжну картку, є колишній керівник ПП «Мега Фарма» - ОСОБА_1 (а.с.50-53).

Враховуючи, що зміст вимоги ОСОБА_4 про перерахування суми заборгованості давав підстави для різного тлумачення її волевиявлення, суд приходить до висновку про покладення на ПП «Мега Фарма» відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, в період затримки розрахунку лише до 05.06.2013 року, тобто період затримки розрахунку з ОСОБА_4 з вини підприємства слід визначити з 15.12.2012 року по 05.06.2013 року.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 року №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу(затримки розрахунку), яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Таким чином, середньомісячне число робочих днів становить - 20 днів (квітень -22 робочих дня, травень - 19 робочих днів; 41 день: 2 місяця = 20).

З урахуванням середньоденної заробітної плати 222,22грн. компенсація за затримку розрахунку при звільненні за 5 місяців та 14 днів складає 35333грн. 08коп. (222,22 х 20 х 5 місяців + 222,22 х 14 днів).

Представник відповідача, фактично не оспорюючи період затримки розрахунку з ОСОБА_4 з 15.12.2012 року по 05.06.2013 року, просив відмовити у задоволенні позову у цій частині, а також у частині стягнення моральної шкоди, у зв'язку із пропуском позивачкою встановленого ст. 233 КЗпП України строку звернення до суду за розглядом трудового спору, зазначаючи, що вказаний строк сплинув 06.09.2013 року, але позивачка звернулася із позовом до суду тільки 28.01.2014 року.

Але суд не може погодитися із таким твердженням представника відповідача, вважає його помилковим, оскільки не вбачає правових підстав для застосування наслідків спливу позовної давності для звернення до суду з названими вимогами, виходячи з наступного.

Положеннями частини першої ст. 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до приписів та тлумачення положень названої статті, Конституційним Судом України в своєму рішенні від 22 лютого 2012 року по справі № 4-рп/2012, зокрема, в пункті 2.2 визначено, що за статтею 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 цього Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Виходячи з викладеного, а також із наявності заборгованості по заробітній платі позивача на час розгляду справи, суд вважає про відсутність правових підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.

Також суд вважає, що заслуговують на увагу доводи позивачки про те, що у зв'язку із невиплатою заробітної плати вона зазнала моральної шкоди.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що позивачці, яка з вини підприємства не отримувала належну їй заробітну плату, було заподіяно моральну шкоду, але розмір моральної шкоди, визначений позивачкою, є занадто великим.

Приймаючи до уваги характер та обсяг пережитих позивачкою страждань, суму не отриманої зарплати та період її невиплати, ступень та характер вини відповідача в заподіянні ОСОБА_4 моральної шкоди, суд вважає необхідним стягнути з ПП «Мега Фарма» на користь позивачки у рахунок відшкодування моральної шкоди - 800грн.

Згідно з положенням п.2 ч.1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачкою не надано суду доказів щодо понесених нею і документально підтверджених судових витрат, але з відповідача підлягає стягненню у дохід держави судовий збір у сумі 484,23грн., від сплати якого позивача звільнено на підставі ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, ст.ст.47, 94, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 1, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 58-61, 88, 209, 212-215, 218, 367 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

позов - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Мега Фарма» на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі у розмірі 12290,07грн. (дванадцять тисяч двісті дев'яносто грн. 07коп.), середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 15.12.2012 року по 05.06.2013 року у сумі 35333,08грн. (тридцять п'ять тисяч триста тридцять три грн. 08коп.), компенсацію моральної шкоди 800грн. (вісімсот грн.).

Зазначені суми заборгованості по заробітній платі та за затримку остаточного розрахунку при звільненні визначені без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі - у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Приватного підприємства «Мега Фарма» на користь держави судовий збір у розмірі 484,23грн. (чотириста вісімдесят чотири грн. 23коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Білогірський районний суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: (підпис) З оригіналом згідно.

Суддя: Секретар: