Справа № 430/2320/13-ц

РІШЕННЯ

іменем України

27.02.2014 р. смт.Станиця Луганська Луганської області

Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі:

головуючого Соболєва Є.О.,

при секретарі Сухаревській Н.О.,

за участю: позивачки ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: відділ державної виконавчої служби Станично-Луганського районного управління юстиції, про стягнення пені внаслідок несвоєчасної виплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом, в якому посилаючись на те, що внаслідок вини відповідача вона не могла отримати вчасно та в повному обсязі з 01.01.04 року належні їй грошові кошти у вигляді аліментів, просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь пеню за несвоєчасну сплату аліментів за період з 01 січня 2004 року по вересень 2013 року у розмірі 162954,40 грн..

В судовому засіданні позивачка свій позов підтримала, наполягала на його задоволенні, вказуючи, що відповідач з 1999 року був приватним підприємцем і знав про свої доходи, але свідомо їх приховував та виплачував аліменти в неналежному розмірі, тому вважала винним у виникненні заборгованості саме відповідача.

Відповідач та його представник позов не визнали.

ОСОБА_2 суду пояснював, що на момент досягнення дочкою повноліття він ніяких заборгованостей з аліментів не мав. З розрахованою заборгованістю після цього він погодився та сплатив її з метою закриття цього питання та через втому доводити свою правоту. Був не згоден з твердженнями позивачки, що він приховував свої доходи, наполягав на тому, що сплачував аліменти виключно в розмірах, що визначались виконавчою службою.

Представник відповідача також наголошувала, що її довіритель сплачував аліменти у визначеному державною виконавчою службою розмірі. В той період, в який нараховувались аліменти у державної виконавчої служби до ОСОБА_2 питань не виникало.

Представник третьої особи озвучила письмові пояснення начальника ВДВС Станично-Луганського РУЮ, де йдеться про те, що боржник все ж таки сплачував аліменти не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості. Про те чи існувала поточна заборгованість із сплати аліментів у відповідача перед позивачкою відповісти не змогла.

Заслухавши осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали виконавчого провадження, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Наведена норма закону закріплює своєрідну відповідальність боржника за виникнення заборгованості з аліментів, яка може наступати тільки у випадку доведення його провини в цьому.

Судом встановлено, що відповідач згідно судового рішення сплачував аліменти на користь позивачки на утримання їхньої неповнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення останньою повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_2

За період сплати аліментів відповідач поточних заборгованостей не мав.

Вже після досягнення дочкою сторін повноліття 14 травня 2013 року, після численних звернень стягувачки, державною виконавчою службою був зроблений перерахунок сплачених боржником аліментів з урахуванням отриманого ним чистого доходу від підприємницької діяльності за роки, коли він був приватним підприємцем.

В результаті вказаного перерахунку у відповідача перед позивачкою виник борг з аліментів на загальну суму 6041,86 грн. (див. довідку-розрахунок № 4587 від 14.05.13 р.).

Із розрахунку пені (а.с. 4-6) вбачається, що в якості вихідних даних розміру аліментів, які повинен був платити боржник при їх сплаті, позивачкою взятий їх розмір, що був визначений державною виконавчою службою при проведенні згаданого вище перерахунку розміру аліментів у травні 2013 року.

Відповідач в суді пояснив, що з останнім перерахунком він погодився і в повному обсязі виплатив його. Погодився він з ним через втому доводити свою правоту та з метою закриття цього питання. До цього часу він справно сплачував аліменти в тому розмірі, що визначався йому держаними виконавцями.

Суд погоджується з цими доводами відповідача стосовно того, що він справно платив аліменти у визначених розмірах, оскільки вони знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Так, із того самого розрахунку пені, що був доданий до позову позивачкою, видно, що у графі 3 цього розрахунку зазначені дані про фактичну оплату аліментів боржником на певний період часу. Ці дані збігаються із розміром аліментів, який визначався йому державною виконавчою службою, про що йдеться із попереджень, викликів та повідомлень цієї служби (див. а.с. 50, 52-53).

Також із вказаної графи 3 розрахунку пені йдеться, що відповідач періодично погашав заборгованість із сплати аліментів, яка виникала внаслідок проведення перерахунків при отриманні нових статистичних даних про розмір середнього заробітку з органів статистики.

Правильність та обґрунтованість визначення розміру аліментів за рішенням суду відповідачу у період їх сплати на утримання його неповнолітньої дочки також підтверджується рішенням Станично-Луганського районного суду Луганської області від 14 жовтня 2010 року, яким було відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_1 у зміні розміру аліментів. Дане рішення суду було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 16 лютого 2010 року.

Таким чином у суду немає підстав вважати, що борг з аліментів у відповідача перед позивачкою, на підставі чого остання тепер просить стягнути з ОСОБА_2 пеню за несвоєчасну сплату аліментів, виник з вини боржника.

Навпаки з матеріалів справи та виконавчого провадження йдеться, що вся ця ситуація виникла через некомпетентні дії державної виконавчої служби, яка незважаючи на те, що законодавчо врегульовані питання визначення розміру аліментів для певних категорій їх платників, до останнього моменту не могла визначитись з правильним розміром аліментів, що повинен був платити відповідач на користь позивачки.

За таких обставин, суд переконався в необґрунтованості заявлених вимог позивачки, тому в задоволенні її позову слід відмовити.

Що стосується тверджень позивачки з приводу того, що провина відповідача полягає в тому, що він знав про свої доходи, але свідомо їх приховував від виконавчої служби, у зв'язку з чим був визначений неправильний розмір аліментів, суд вважає ці твердження такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вони спростовуються матеріалами виконавчого провадження, де є відповідні довідки державної податкової інспекції про розмір отриманого доходу ОСОБА_2 для визначення розміру аліментів, які на той час видавались йому відповідно до діючого законодавства, а він як юридично неграмотна людина не повинен був їх піддавати сумніву.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: відділ державної виконавчої служби Станично-Луганського районного управління юстиції, про стягнення пені внаслідок несвоєчасної виплати аліментів - залишити без задоволення за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Головуючий: