ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2014 рокуСправа №827/17/14-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І.,

при секретарі Яценко К.Е.,

за участю: позивача ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 12.04.1996 року; представника відповідача Мазур Л.Б. (довіреність № 5448 від 20.12.2013 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Кримського регіону про визнання дій неправомірними та зобов'язання виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Військово-медичного клінічного центру Кримського регіону про визнання дій неправомірними та зобов'язання виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно. Вказує, що ОСОБА_1 підполковник запасу проходив дійсну військову службу в 540 Центральному військово-морському госпіталі Збройних Сил України та знаходився на всіх видах забезпечення. 01.12.2007 року 540 Центральний військово-морський госпіталь Збройних Сил України було переформовано у Військово-медичний клінічний центр Кримського регіону. Наказом першого заступника Міністра оборони України від 28.10.2013 року № 186 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас. Проте, відповідачем не було виплачено позивачу грошової компенсації замість речового майна у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів. Вважає, що його право щодо невиплати грошової компенсації замість неотриманого речового майна порушує його права.

Просить визнати дії неправомірними та зобов'язати виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 9 582,00 грн.

Ухвалою від 10 січня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалою від 10 січня 2014 року підготовче провадження було закінчено та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити. Вказує, що ОСОБА_1 підполковник запасу проходив дійсну військову службу в 540 Центральному військово-морському госпіталі Збройних Сил України та знаходився на всіх видах забезпечення. 01.12.2007 року 540 Центральний військово-морський госпіталь Збройних Сил України було переформовано у Військово-медичний клінічний центр Кримського регіону. Наказом першого заступника Міністра оборони України від 28.10.2013 року № 186 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас. Проте, відповідачем не було виплачено позивачу грошової компенсації замість речового майна у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів. Вважає, що його право щодо невиплати грошової компенсації замість неотриманого речового майна порушує його права.

Представник відповідача з позовними вимогами не погодився повністю, просив у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовує свої заперечення тим, що Законами України «Про державний бюджет України на 2001-2013 роки» витрати за компенсацію замість неотриманого речового майна не передбачені, тому Військово-медичному клінічному центру Кримського регіону з державного бюджету кошти на вказані цілі не виділяються.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступне: ОСОБА_1 наказом начальника військово-медичного клінічного центру Кримського регіону № 266 від 10.12.2013 року, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення центру та направлено для зарахування на військовий облік до Севастопольського ОМВК АР Крим (а.с.7).

Відповідно до довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає до видачі після 03.2000 року при звільнені підполковнику ОСОБА_1 № 5317 від 11.12.2013 року, компенсація за неотримане речове майно складає 9 418,00 грн. (а.с.8).

Відповідно до довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає до видачі після 03.2000 року при звільнені підполковнику ОСОБА_1 № 5318 від 11.12.2013 року, компенсація за неотримане речове майно складає 164,00 грн. (а.с.9).

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011), відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011 (у редакції, що діяла до 11 березня 2000 року) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

З 11 березня 2000 року Законом України від 17 лютого 2000 року № 1459-III «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» було призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або, за їх бажанням, грошової компенсації замість них, та замість речового майна.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 3 листопада 2006 року № 328-V статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, викладено у новій редакції та доповнено Закон статтею 9-1, якою передбачено, зокрема, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Однак, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V, дію пункту 2 статті 9 1 було зупинено, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI взагалі виключено.

Зокрема, Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначені положення Закону України від 28 грудня 2007 року N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону № 2011 регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

На момент звернення позивача щодо отримання грошової компенсації замість речового майна Закон № 2011 не передбачає такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2013 року (№ 21-38а13), від 18.06.2013 року (№21-191а13).

На підставі вищевикладених нормативно-правових норма, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Постанова складена та підписана 28 січня 2014 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Майсак