Справа № 351/1482/13-ц
Провадження № 22-ц/779/573/2014
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Боднарук М.В.
Суддя-доповідач Ковалюк Я.Ю.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2014 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Ковалюка Я.Ю.
суддів: Шалаути Г.І. , Шишка А.І.
секретаря Вилки І.В.
з участю: апелянта ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5, позивача - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Снятинського районного суду від 28 листопада 2013 року,-
в с т а н о в и л а :
Позивачі звернулися в суд із зазначеним позовом посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 позичив у них грошові кошти в сумі 24000 доларів США та 60000 грн. з виплатою 3% річних від отриманої суми, що підтверджується письмовою розпискою. Відповідач ОСОБА_4 поручився за належне та своєчасне повернення ОСОБА_2 грошових коштів. Оскільки відповідачі з 2012 року припинили сплачувати кошти, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, позивачі просили стягнути з відповідачів солідарно суму основного боргу в розмірі 251832грн. та суму несплачених відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 128434,32грн., судові витрати по справі в розмірі 3441грн.
Заочним рішенням Снятинського районного суду від 28 листопада 2013 року позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7, ОСОБА_6 251832грн. основної суми боргу та 128434,32грн. прострочених відсотків за користування кредитними коштами. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7, ОСОБА_6 3441грн. сплаченого судового збору. В позові ОСОБА_7, ОСОБА_6 до ОСОБА_4 - відмовлено.
Ухвалою Снятинського районного суду від 23 січня 2014 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
На дане заочне рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апелянт зазначає, що суд не взяв до уваги те, що відповідно до написаної ним розписки про одержання коштів вбачається, що відповідач ОСОБА_4 поручився за своєчасне повернення грошей, про що свідчить його підпис на розписці. Крім того ОСОБА_4 всі зобов'язання перед позивачами взяв на себе, написавши їм розписку про повернення боргу з відсотками, тим самим анулював попередньо написану його розписку.
Апелянт також вказує, що суд досліджуючи по справі одні і ті ж документи, прийняв два протилежні рішення, а саме: 08.08.2013 року - про стягнення заборгованості в солідарному порядку, а 28.11.2013 року - про стягнення боргу тільки з нього.
Вважає, що його особиста присутність в судовому засіданні має істотне значення для правильного вирішення справи, однак суд ухвалив заочне рішення.
На думку апелянта, суд даним обставинам не дав належної оцінки та ухвалив рішення з порушенням вимог закону.
З вище наведених підстав просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення суми боргу із ОСОБА_4
В судовому засіданні апелянт та його представник доводи апеляційної скарги підтримали з мотивів поданих у апеляційній скарзі, просили про їх задоволення.
Представник відповідача ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Позивач апеляційну скаргу заперечив, вважає її безпідставною, а рішення суду законним та обґрунтованим.
Інші сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про час й місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 не виконав взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного повернення позики, а тому з нього слід стягнути основну суму боргу та 3% річних від простроченої суми. Відповідач ОСОБА_4 не може нести солідарну відповідальність, оскільки договір поруки не оформлявся.
Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з розписки, яку судом взято за основу при ухваленні рішення (а.с.6), ОСОБА_2 отримав у ОСОБА_7 та ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 24000 доларів США та 60000 грн. з виплатою 3% річних від отриманої суми. Дана розписка написана на фірмовому бланку ПП «Лідер VTM» та завірено підписом директора ОСОБА_4 та печаткою підприємства. Крім того в матеріалах справи містяться розписки надані ОСОБА_4 про отримання грошових коштів (а.с. 42, 65). Дані розписки також написані на фірмовому бланку ПП «Лідер VTM» та завірено підписом директора ОСОБА_4 та печаткою підприємства. Із копії статуту ПП «Лідер VTM» вбачається, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були співвласниками зазначеного підприємства. Крім них співвласниками ПП «Лідер VTM» були також ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Відповідно до п.5 статуту ПП «Лідер VTM», внески учасників та їхні частки у статутному фонді становлять: ОСОБА_4 - 55%, ОСОБА_8 - 15%, ОСОБА_9 - 15%, ОСОБА_2 - 15% статутного фонду підприємства. Як встановлено в засіданні апеляційного суду, та підтверджується вищезазначеними розписками, грошові кошти позичалися для розвитку ПП «Лідер VTM».
У відповідності до вимог ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, зважаючи на викладене вище, та з правового аналізу ст.ст. 1046, 1049 ЦК України, колегія суддів вважає, що оскільки грошові кошти у позивачів як ОСОБА_2 так і ОСОБА_4 бралися для розвитку ПП «Лідер VTM», боржником перед позивачами є саме ПП «Лідер VTM», а ОСОБА_2 і ОСОБА_4 є неналежними відповідачами в даній справі.
Однак суд першої інстанції зазначеним доказам не дав належної правової оцінки та ухвалив рішення з порушенням вимог закону.
У відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України, підставами для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
За таких підстав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7, ОСОБА_6 251832грн. основної суми боргу та 128434,32грн. прострочених відсотків за користування кредитними коштами та судового збору. Заочне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Снятинського районного суду від 28 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення боргу відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Я.Ю. Ковалюк
Судді: Г.І. Шалаута
А.І. Шишко