Справа № 347/1772/13-ц
Провадження № 22-ц/779/563/2014
Категорія 45
Головуючий у 1 інстанції Сабадах Б. В.
Суддя-доповідач Горейко М.Д.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2014 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючої Горейко М.Д.
Суддів: Проскурніцького П.І., Ясеновенко Л.В.
Секретаря Гавриляк Є.М.
з участю апелянта ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представника відповідача Нижньоберезівської сільської ради Іванківа М.М., третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_6, його представника ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Нижньоберезівської сільської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_6, про визнання права на земельну ділянку, скасування рішень сільської ради, зобов'язання до вчинення дій по відновленню права за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
09.07.2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Нижньоберезівської сільської ради про визнання права на безоплатну приватизацію земельних ділянок, визнання недійсними та скасування рішень Нижньоберезівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області №13-9/2012 від 07.07.2012 року та №2-13/2013 від 14.04.2013 року, зобов'язання Нижньоберезівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області розглянути на черговому пленарному засіданні сесії сільської ради питання щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які знаходилися у користуванні ОСОБА_8 до дня її смерті і закріплені за господарством АДРЕСА_1.
Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 15.10.2013 року до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача залучено ОСОБА_6
В процесі розгляду справи ОСОБА_2 збільшила позовні вимоги та додатково просила визнати недійсним рішення Нижньоберезівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області №5-13/2013 від 14.04.2013 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зіслалася на те, що рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 26.12.2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06.02.2013 року, за нею визнано право власності на спадкове майно, а саме на житловий будинок по АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Нижній Березів Косівського району. 01.04.2013 року на підставі рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 26.12.2012 року було проведено державну реєстрацію її права власності на вказаний житловий будинок. На початку квітня 2013 року вона звернулася із заявою до Нижньоберезівської сільської ради про дачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,80 га, яка знаходиться у с. Нижній Березів і була у користуванні ОСОБА_8 Рішенням цієї ж сільської ради від 14.04.2013 року №2-13/2013 їй було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку. Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині розміру земельної ділянки, на яку надається дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, її представник звернувся до сільської ради із запитом, яка земельна ділянка знаходилась у користуванні ОСОБА_8 і була закріплена за її господарством, на що сільська рада дала відповідь, що за цим господарством до дня смерті останньої рахувалася земельна ділянка площею 0,57 га, з них: 0,25 га для ОЖБ та 0,32 га для ОСГ. Після смерті ОСОБА_8 на підставі ст. 140 ЗК України на дану земельну ділянку було припинено право користування у зв'язку зі смертю землекористувача та відсутністю спадкоємця і віднесено до вільного земельного фонду сільської ради. Вважає дані рішення сільської ради незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
Крім того, вважає незаконним рішення Нижньоберезівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області №5-13/2013 від 14.04.2013 року про надання дозволу ОСОБА_6 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею близько 0,50 га для ОСГ, які знаходяться в АДРЕСА_1, оскільки дані земельні ділянки є складовою частиною земель, які перебували у користуванні померлої ОСОБА_8, спадкоємцем якої вона є. ОСОБА_6 не мав ніякого стосунку до земель, які були у користуванні ОСОБА_8 і не перебував з нею у родинних стосунках, а відповідач Нижньоберезівська сільська рада своїм рішенням безпідставно і необґрунтовано надала йому перевагу у дачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки у розмірі 0,50 га. У зв'язку з чим просила позов задоволити.
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Нижньоберезівської сільської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_6, про визнання права на земельну ділянку, скасування рішень сільської ради, зобов'язання до вчинення дій по відновленню права відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Зокрема апелянт зазначає, що безпідставним та необґрунтованим є висновок суду про те, що оскільки право власності на земельні ділянки ОСОБА_8 не було зареєстровано у встановленому законом порядку, а позивачка по справі не є власником даних земельних ділянок, тому вимоги про визнання за нею права власності на дані земельні ділянки та про визнання незаконним рішення сільської ради щодо припинення права власності незаконним є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню. Однак, ні в своєму позові, ні під час судового розгляду справи вона не заявляла вимог про визнання за нею права власності на землю. Її позовні вимоги стосуються визнання за нею права на безоплатну приватизацію земельних ділянок площею 0,25 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та площею 0,32 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по АДРЕСА_1; підставності та законності надання сільською радою права на безоплатну приватизацію нею 0,10 га землі для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1; підставності та законності надання сільською радою ОСОБА_6 права на приватизацію земельної ділянки розміром 0,50 га, що за твердженням представника цієї ж сільської ради була складовою частиною земель, які за обліковими даними сільської ради (погосподарськими книгами) були у користуванні ОСОБА_8 та закріплені за господарством АДРЕСА_1; підставності та законності надання сільською радою переваг ОСОБА_6 перед нею у наданні права на приватизацію земель, які були закріплені за господарством ОСОБА_8, при вирішенні їх заяв на сесії сільської ради 14.04.2013 року, при тому, що в жодному з цих рішень не наведено мотивів їх прийняття; підставності та законності рішення сільської ради від 07.07.2012 року про припинення права користування земельною ділянкою площею 0,57 га у зв'язку зі смертю землекористувача ОСОБА_8 та відсутності її спадкоємця і віднесення цієї землі до вільного земельного фонду сільської ради. Таким чином сільська рада фактично визнала площу земель, які знаходились в користуванні ОСОБА_8 і вилучила цю землю з її користування після її смерті до завершення шестимісячного строку, відведеного законодавством для прийняття спадщини спадкоємцями, що є грубим порушенням вимог цивільного законодавства щодо охорони спадкового майна. На вищезазначене суд першої інстанції уваги не звернув.
Також, апелянт вказує і на порушення судом вимог ст.ст. 26, 27 ЦПК України, оскільки оскаржуване рішення ухвалене без участі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_6 при тому, що її представник заявляв про неможливість подальшого розгляду справи без його участі та необхідність відкладення розгляду справи, а в матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_6 про розгляд справи без його участі.
Крім того, судом, на думку апелянта, порушено вимоги ст. 143 ЦПК України, так як під час розгляду справи нею наводились факти щодо неможливості використання земельної ділянки в розмірі 0,10 га для обслуговування належного їй на праві власності житлового будинку. З цього приводу її представником заявлялося клопотання про призначення у справі земельно-технічної експертизи для вирішення питань сумісності земельних ділянок, на які претендує вона та ОСОБА_6, а також можливості використання земельної ділянки для обслуговування належного їй житлового будинку, враховуючи виділення заїзної дороги для проїзду на земельну ділянку ОСОБА_6 Проте суд відхилив дане клопотання без наведення мотивів прийнятого рішення.
З наведених підстав просить рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задоволити.
У засіданні апеляційного суду апелянт та його представник доводи апеляційної скарги підтримали з наведених у ній мотивів.
Представник відповідача Нижньоберезівської сільської ради в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнав, рішення суду першої інстанції вважав законним і обґрунтованим.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_6 та його представник в судовому засіданні вважали доводи апеляційної скарги не обґрунтованими, а рішення суду законним.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає не повністю.
В силу дії ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Наведене положення міститься також в ст. 16 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно положень п.п. 1, 10 ч. 2 вказаної статті способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Положеннями ч. 3 ст. 10 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_8 за життя була власником домоволодіння АДРЕСА_1 і на праві користування їй належала земельна ділянка площею 0,25 га для обслуговування цього будинку і господарських споруд та 0,32 га для ведення сільського господарства. Наведене визнано сторонами та підтверджується довідкою Нижньоберезівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 04.06.2013 року №62, за даними якої земельна ділянка площею 0,57 га рахувалася за господарством ОСОБА_8 АДРЕСА_1 до дня її смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1), з них: 0,25 га для ОЖБ та 0,32 га для ОСГ (а.с. 16).
Рішенням Нижньоберезівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області №13-9/2012 від 07.07.2012 року припинено право користування земельною ділянкою площею 0,57 га у зв'язку зі смертю землекористувача ОСОБА_8 та відсутності її спадкоємця і віднесено дану земельну ділянку площею 0,57 га до вільного земельного фонду сільської ради.(а.с. 17).
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 26.12.2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06.02.2013 року, за ОСОБА_2 визнано право власності на спадкове майно, а саме на житловий будинок по АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Нижній Березів Косівського району (а.с. 7-9, 10-11).
01.04.2013 року на підставі вказаного рішення суду зареєстровано право власності ОСОБА_2 на зазначений будинок, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 12).
Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», питання регулювання земельних відносин вирішуються сільськими, селищними та міськими радами виключно на їх пленарних засіданнях.
За наведених обставин суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що Нижньоберезівська сільська рада правомірно вирішувала питання щодо земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ОСОБА_8 і на час прийняття оскаржуваного рішення 07.07.2012 року таке не порушувало прав ОСОБА_2
Доводи апелянта про прийняття оскаржуваного рішення ще до вирішення питання спадкування спадкового майна після померлої ОСОБА_9 правильності рішення суду першої інстанції в цій частині не спростовують.
Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_2 після оформлення прав власності на будинок померлої ОСОБА_8 на початку квітня 2013 року звернулася із заявою до Нижньоберезівської сільської ради про дачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,80 га, яка знаходиться у с. Нижній Березів і була у користуванні ОСОБА_8
Рішенням Нижньоберезівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області №2-13/2013 від 14.04.2013 року (а.с. 15) ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га для ОЖБ, яка знаходиться в с. Нижній Березів Косівського району Івано-Франківської області, залишивши заїзну дорогу між господарством ОСОБА_10 та господарством покійної ОСОБА_8 для проїзду на земельну ділянку ОСОБА_6 З таким рішенням остання не погодилась та не приступила до виготовлення проекту землеустрою.
Згідно рішення Нижньоберезівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області №5-13/2013 від 14.04.2013 року (а.с. 39) ОСОБА_6 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею близько 0,50 га для ОСГ, які знаходяться в АДРЕСА_1 за рахунок землі, яка перебувала в користуванні померлої ОСОБА_8, що визнали сторони в судовому засіданні.
В силу дії п. «а» ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.
Проте, відповідно до ч. 2 ст. 120 цього Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Такі ж положення містяться і в ч. 1 ст. 377 ЦК України, відповідно до якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в підпункті «ґ» пункту 18 постанови від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» з 1 січня 2010 р. до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК і статті 120 ЗК в редакції Закону України від 5 листопада 2009 р. №1702-VI (1702-17).
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд правильно встановивши обставини справи, не застосував вказані норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин і дійшов помилкового висновку про безпідставність вимог ОСОБА_2 в частині позову про зобов'язання Нижньоберезівської сільської ради вирішити питання щодо надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, яка знаходилася у користуванні ОСОБА_8 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та в частині позову про скасування рішення сільської ради №5-13/2013 від 14.04.2013 року про надання ОСОБА_6 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею близько 0,50 га для ОСГ, які знаходяться по АДРЕСА_1. А тому в наведеній частині рішення слід скасувати, ухваливши нове рішення.
По суті встановленого в апеляційній інстанції слід ухвалити рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 та скасувати рішення сільської ради №5-13/2013 від 14.04.2013 року про надання ОСОБА_6 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею близько 0,50 га для ОСГ, які знаходяться по АДРЕСА_1 і зобов'язати Нижньоберезівську сільську раду вирішити питання щодо надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, яка знаходилася у користуванні ОСОБА_8 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1. В решті рішення залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2013 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування рішення Нижньоберезівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області №5-13/2013 від 14.04.2013 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ОСГ ОСОБА_6» і про зобов'язання Нижньоберезівську сільську раду Косівського району Івано-Франківської області розглянути питання щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 та знаходилася у користуванні ОСОБА_8 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до Нижньоберезівської сільської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_6, про визнання права на земельну ділянку, скасування рішень сільської ради, зобов'язання до вчинення дій по відновленню права задовольнити частково.
Визнати недійсним та скасувати рішення Нижньоберезівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області №5-13/2013 від 14.04.2013 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ОСГ ОСОБА_6».
Зобов'язати Нижньоберезівську сільську раду Косівського району Івано-Франківської області розглянути питання щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 та знаходилася у користуванні ОСОБА_8 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча Горейко М.Д.
Судді: Проскурніцький П.І.
Ясеновенко Л.В.