Провадження по справі № 2/260/92/2014

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 року Ленінський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді: Шестопалової Я. В.

при секретарі: Колесник А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики, 3% річних та відсотків від суми позики за користування грошима,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики, 3% річних та відсотків від суми позики за користування грошима. В обґрунтування своїх вимог вказав, що у вересні 2010 року відповідач звернувся до нього з проханням позичити йому гроші у сумі 5000 доларів США. Оскільки між ними були гарні стосунки, він погодився та 20.09.2010 року між ними був укладений договір позики та він передав відповідачу 5000 доларів США. На підтвердження укладання договору позики, передачі їм грошей та отримання їх відповідачем, останній написав розписку в який зобов'язався сплачувати йому відсотки за користування грошима в сумі 150 доларів США щомісячно та повернути суму боргу в лютому 2011 року. Через місяць, у жовтні 2010 року відповідач знов звернувся до нього з проханням позичити гроші. Він погодився позичити йому ще 5000 доларів США за умови, що він поверне суму протягом місяця, про отримання грошей відповідач написав розписку від 27.10.2010 року, в який зобов'язався сплачувати за користування грошима відсотки в сумі 150 доларів США та повернути суму боргу не пізніше 15 грудня 2010 року. З моменту укладання договорів та джо цього часу відповідач борг йому не повернув. При цьому, з початку 2011 року почав уникати зустрічей з ним, при телефонних розмовах відповідав, що має фінансові труднощі, але обіцяв повернути гроші наступного місяця. Остання розмова між ними відбулась у липні 2013 року, відповідач повідомив, що має намір продати свій будинок та у серпні 2013 року розрахуватися з ним. Але після цієї розмови зник та його мобільний телефон відключений, його мати та брат повідомили, що він продав будинок та поїхав у невідомому їм напрямку. Крім того, з довідки ВРЕР № 1 м. Донецька, йому стало відомо, що відповідач дійсно змінив адресу мешкання та у липні 2013 року придбав автомобіль «Mercedes-Benz 638». Таким чином, вважає, що відповідач ухиляється від зустрічей з ним навмисно та не має наміру повертати борг, тому він вимушений звернутися до суду з позовом. Просив стягнути з відповідача суму боргу за договорами позики, яка складає у гривні, з урахуванням курсу Нацбанку України (7,993 грн. за 1 долар США)- 79 930 грн., а також 3 % річних в розмірі 6365, 86 грн., та відсотки за користування грошима - 82 727, 55 грн., а всього в загальній сумі 1690123, 41 грн. Крім того, просив стягнути з відповідача судові витрати та витрати на правову допомогу.

Позивач до судового засідання не з'явився, надіслав на адресу суду заяву з клопотанням про розгляд справу у його відсутність, за участю представника ОСОБА_3

Представник позивача ОСОБА_3 до судового засідання не з'явився, надав до суду заяву, згідно якої підтримав позовні вимоги ОСОБА_1, просив винести заочне рішення.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення йому судової повістки рекомендованим листом з повідомленням, направленої за місцем його реєстрації та мешкання: АДРЕСА_1.

За таких обставин, суд вважає можливим за заявою представника позивача розглядати справу у відсутність відповідача та ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

Так, у судовому засіданні встановлено, що 20 вересня 2010 року відповідач ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 5000 доларів США, на підтвердження чого надав розписку від 20.09.2010 року, в який зобов'язався щомісячно сплачувати позивачу відсотки за користування коштами в сумі 150 доларів США та повернути суму позики в лютому 2011 року.

Крім того, 27.10.2010 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 суму коштів в розмірі 5000 доларів США, на підтвердження чого надав розписку від 27.10.2010 року, в якій зобов'язався сплачувати позивачу відсотки за користування коштами в розмірі 150 доларів США щомісячно та повернути суму боргу не пізніше 15 грудня 2010 року.

З урахуванням викладеного суд вважає, що між сторонами були укладені договори позики.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін).

Порушенням зобов'язання, згідно із статтею 610 ЦК є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зобов`язався повернути суму боргу за договором позики від 20.09.2010 року - в лютому 2011 року в сумі 5000 доларів США, за договором позики від 27.10.2010 року не пізніше 15 грудня 2010 року у розмірі 5 доларів США, та сплатити відсотки за користування позиченими коштами в сумі щомісячно по 150 доларів США за кожним договором. До теперішнього часу у добровільному порядку відповідач не виконав зобов`язання, та, як вбачається з позовної заяви, уникає зустрічей з позивачем і телефонних розмов з ним, тобто ухиляється від повернення боргу.

Таким чином, після всебічного, повного дослідження й оцінки всіх наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 на його користь суми боргу відповідно до договорів позики від 20.09.2010 р. та від 27.10.2010 р., вважає їх обгрунтованими і доведеними позивачем та такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні. Оскільки у відповідності до довідки Ощадного банку, курс Національного Банку України станом на 12.09.2013 року складав за 100 доларів США- 799,30 грн., сума боргу у 10 000 доларів складає 79 930,00 грн., тому саме зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок погашення заборгованості за договорами позики.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. При відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договорами позики, укладеними між позивачем та відповідачем, передбачена сплата відповідачем на користь позивача відсотків за користування наданими грошовими коштами в сумі 150 доларів США щомісячно.

Позивачем наданий суду розрахунок процентів за користування відповідачем коштами, у відповідності до якого за договором позики від 20.09.2010 року строк користування позикою відповідачем склав 35 місяців за період з жовтня 2010 року по серпень 2013 року. Таким чином, сума відсотків за даним договором складає 5250 доларів США (35 міс. х 150 дол. США), що в еквіваленті за курсом НБУ складає 41963, 25 грн. За договором позики від 27.10.2010 року строк користування позикою відповідачем склав 34 місяці за період з листопаду 2010 року по серпень 2013 року. Таким чином, сума відсотків за даним договором складає 5100 доларів США (34 міс. х 150 дол. США), що в еквіваленті за курсом НБУ складає 40764,30 грн. Суд погоджується з розрахунком, наданим позивачем, та вважає, що загальна сума відсотків, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складає 82 727, 55 грн.

Крім того, відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, окрім виконання основного зобов'язання по поверненню позичених сум грошей, відповідач також має сплатити 3 % річних від простроченої суми за весь період прострочення. Тобто, за користування наданими йому грошовими коштами ОСОБА_2 має сплатити на користь позивача за період: з 16.12.2010 року по 28.02.2011 року виходячи з суми боргу у 5000,00 доларів США - 74 дні; з 01.03.2011 р. по 20.09.2013 р. з суми 10 000 доларів США - 933 дні - разом складає 796,43 долари США, що по курсу Нацбанку становить 6 365,86 грн., відповідно до розрахунку, наданого позивачем. Суд погоджується з даним розрахунком, у зв'язку з чим зазначена сума також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вимоги позивача в частині стягнення судових витрат на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн. підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать і витрати на правову допомогу. Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

На підставі ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про адвокатуру», адвокати дають консульта ції та роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; посвідчують копії до кументів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших держав них органах, перед громадянами та юридичними особами; надають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємни цької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб, виконують свої обов'язки відповідно до кримінального процесуального законодавства у процесі досудового розслідування.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Згідно ст. 4 Правил адвокатської етики, угода про надання правової допо моги - договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуа льно, або адвокатське об'єднання приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової до помоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням уго ди.

Плавила адвокатської етики визначають уніфіковане тлумачення норм адвокатської етики, в тому числі, винагороду адвоката за виконані ним дії з надання правової допомоги. Відповідно до ч.1 ст. 17, частинам 1-6 статті 33 Правил адвокатської етики, в угоді про надання правової допомоги повинні бути чітко та недвозначно визначені всі головні умови, на яких адвокат приймає доручення клієнта. Гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, який отримує адвокат за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою та порядком внесення та розумно обґрунтованим за розміром. Розмір гонорару та порядок його виплати повинен бути чітко визначені в договорі про надання правової допомоги. Принципи нарахування гонорару визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом та також повинні бути закріплені в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору про надання юридичних (адвокатських) послуг від 12.09.2013 р. за №12/09-13, інтереси позивача в судових засіданнях представляв адвокат ОСОБА_3 Відповідно до розділу 3 вказаного договору визначено розмір гонорару та порядок його виплати, де загальна вартість послуг складає 4000,00 грн. (п. 3.2), у зв`язку з чим позивачем надано квитанцію №1 від 12.09.2013 року. Також адвокатом ОСОБА_3 було надано квитанцію №2 від 14.01.2014 р., де зазначено, що від позивача ОСОБА_1 за надання адвокатських послуг 2000,00 грн. Тобто, сума адвокатських послуг складає 6000,00 грн. Однак, розрахунку затрат робочого часу, витраченого на підготовку та надання правової допомоги, а також переліку робіт, які безпосередньо виконав адвокат ОСОБА_3 у зв`язку із наданням правової допомоги позивачу, матеріали справи не містять, жодних підтверджуючих документів надано не було.

Загальний час надання правової допомоги ОСОБА_3 згідно журналу судового засідання від 12.11.2013 р. становить три хвилини.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про державний бюджет України на 2013 рік», розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2014 р. і на день винесення рішення суду складає 1218,00 грн., відповідно 40% - 487,20 грн. за 1 годину роботи (8,12 грн. - 1 хвилина роботи). Таким чином, загальна сума витрат на правову допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 24,36 грн. (8,12 грн.*3 хв.).

Крім того, при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 1690,00 грн. за подання позовної заяви та 114 грн. 71 коп. за подання заяви про забезпечення позову. Згідно ст. 88 ЦПК України, сума судового збору в загальному розмірі 1804 грн. 94 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Крім того, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача документально підтверджені витрати, пов'язані з викликом відповідача до суду, що складає, у відповідності до наданих квитанцій - 16,60 грн.

Всього з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 1845,67 грн.

На підставі ст. ст. 526, 527, 530, 533, 610, 625, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», Законом України «Про адвокатуру», Законом України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 року, Правилами адвокатської етики, затвердженими Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01 жовтня 1999 р. протокол від 1-2 жовтня 1999 року №6/VI, та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 84, 88, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики, 3% річних та відсотків від суми позики за користування грошима - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3) суму боргу за договором займу від 20.09.2010 року - 39 965 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 00 коп. та за договором займу від 27 жовтня 2010 року - 39 965 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 00 коп., а всього в сумі 79 930 (сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 00 коп.; відсотки за користування грошима - 82 727 (вісімдесят дві тисячі сімсот двадцять сім) грн. 55 коп., а також 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 6 365 (шість тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 86 коп., а також судові витрати у розмірі 1845 (одна тисяча вісімсот сорок п`ять) грн. 67 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Ленінський районний суд м. Донецька шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Я.В.Шестопалова