№ справи:124/11079/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Лебедь О.Д.
№ провадження:22-ц/190/1527/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Онищенко Т. С.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" березня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Онищенко Т.С.,
суддів:Даніла Н.М., Куриленка О.С.
при секретарі:Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, за участю заінтересованих осіб - Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим, Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» і ОСОБА_6, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» на ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 23.01.2014, -
в с т а н о в и л а :
ТОВ «Кей-колект» в особі представника Карпель О.О. в серпні 2013 року звернулося до суду в порядку статті 378 Цивільного процесуального кодексу України з даною заявою і просило замінити сторону виконавчого провадження - стягувача (кредитора за правом грошової вимоги до ОСОБА_6) ПАТ «УкрСиббанк» правонаступником (новим кредитором) ТОВ «Кей-колект» /арк. с. 129-130/.
Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 23.01.2014 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» в задоволенні даної заяви /арк. с. 205-206/.
Не погодившись з даною ухвалою суду, заявник - ТОВ «Кей-колект» в особі представника подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, посилаючись порушення норм матеріального і процесуального права /арк. с. 213-212/.
Заслухавши суддю-доповідача, представників ТОВ «Кей-колект» і ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення (ухвали) суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з безпідставності заявлених вимог, оскільки ТОВ «Кей-колект» в розумінні статті 378 Цивільного процесуального кодексу України не є суб'єктом звернення до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, тобто не є правонаступником стягувача ПАТ «УкрСиббанк» (кредитора за правом грошової вимоги до ОСОБА_6).
Однак, такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10.03.2010 стягнуто солідарно з ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 та Приватного підприємства «Будком-Крим» на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11046271000 від 26.09.2006 в розмірі 44 160,64 грн. Стягнуто в річних частках з ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 та Приватного підприємства «Будком-Крим» на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судові витрати в сумі 441,60 грн. та сплачені витрати ІТЗ в розмірі 120 грн. /арк. с. 76-77/.
23.03.2010 зазначене судове рішення набрало законної сили.
28.02.2011 на виконання заочного рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10.03.2010 видано відповідні виконавчі листи, в т.ч. на боржника - ОСОБА_6, які в подальшому були пред'явлені до примусового виконання /арк. с. 139-142/.
12.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк», як клієнтом, та ТОВ «Кей-колект», як фактором, укладено Договір факторингу №1, відповідно до умов якого клієнт передав у власність фактору, а фактор прийняв права вимоги. Одночасно з відступленням права вимоги до Фактора переходять усі права Клієнта. Відступлення права вимоги засвідчується складанням сторонами акта приймання-передачі прав вимоги /арк. с. 131-135/.
Згідно з витягом з Акту приймання-передачі реєстру боржників від 12.12.2011 до Договору факторингу №1 від 12.12.2011, ПАТ «УкрСиббанк» передав, а ТОВ «Кей-колект» прийняв право грошової вимоги до боржника - ОСОБА_6 за кредитним договором №11046271000 від 26.09.2006 /арк. с. 144/.
Отже, у зобов'язаннях за кредитним договором №11046271000 від 26.09.2006 відбулася заміна кредитора - ПАТ «УкрСиббанк» новим кредитором - ТОВ «Кей-колект», внаслідок відступлення права вимоги, у зв'язку з чим до нового кредитора - ТОВ «Кей-колект» перешли права первісного кредитора - ПАТ «УкрСиббанк» в зобов'язанні з боржником - ОСОБА_6 за кредитним договором №11046271000 від 26.09.2006 в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Положеннями Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. (стаття 11).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (таття 509).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (стаття 510).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (стаття 512).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором (стаття 1077).
Отже, згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до статей 1, 8 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
В разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Статтею 37 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові дії нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони у правовідносинах і перехід до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
За загальним правилом, суть правонаступництва полягає в переході прав та обов'язків, що особисто не пов'язані з особою, яка вибуває з правовідносин, до іншої особи, яка вступає спірні правовідносини.
Процесуальне законодавство не містить жодних обмежень щодо можливості заміни сторони виконавчого провадження у разі заміни кредитора у зобов'язанні, оскільки відповідно до вимог статей 512-514 Цивільного кодексу України, новий кредитор набуває права первісного кредитора у зобов'язанні, у тому числі і право вимоги за кредитним договором.
Згідно зі статтею 378 Цивільного процесуального кодексу України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
За змістом статті 512 Цивільного кодексу України, статті 378 Цивільного процесуального кодексу України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», статті 378 Цивільного процесуального кодексу України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 Цивільного кодексу України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.
Верховний Суд України, розглянувши справу №6-122цс13, зробив правовий висновок, відповідно до якого виходячи зі змісту статей 512, 514 Цивільного процесуального кодексу України, статті 378 Цивільного процесуального кодексу України, статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Статтею 360-7 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Отже, із заявою про заміну сторони виконавчого провадження має право звернутися до суду не тільки його сторона, а будь-яка заінтересована сторона, в тому числі і ТОВ «Кей-колект».
На підставі наведеного, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником підлягає задоволенню, внаслідок обґрунтованості та доведеності.
Суд першої інстанції неправильно застосував вищевказані норми права, що регламентують питання укладання та виконання договору факторингу та надають суб'єктам господарювання право на здійснення факторингових операцій, і як наслідок законодавчо закріплюють можливість заміни кредитора у спірних цивільних правовідносинах.
Положеннями пункту 2 частини 2 статті 307, частини 1 статті 309 та пункту 2 частини 1 статті 312 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу. Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
З огляду на зазначене, колегія суддів скасовує ухвалу суду першої інстанції та постановляє нову ухвалу про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 309, 312, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» задовольнити.
Ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 23.01.2014 скасувати.
Постановити по даній справі нову ухвалу про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником.
Замінити сторону - вибулого стягувача (кредитора з правом грошової вимоги до ОСОБА_6 за кредитним договором №11046271000 від 26.09.2006) Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» виконавчого провадження, відкритого за виконавчим листом №2-1046/10, виданим 28.02.2011 Центральним районним судом м. Сімферополя АР Крим на підставі рішення суду від 10.03.2010 на боржника - ОСОБА_6 по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10 та Приватного підприємства «Будком-Крим» про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 44 160,64 грн., правонаступником (новим кредитором відповідно до договору Факторингу №1 від 12.12.2011 з правом грошової вимоги до ОСОБА_6 за кредитним договором №11046271000 від 26.09.2006) - Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-колект».
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: