Справа № 743/16/14-ц Провадження № 22-ц/795/565/2014 Головуючий у I інстанції -Жовток Є. А. Доповідач - Горобець Т. В.
Категорія - цивільна
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 лютого 2014 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
Головуючого - судді Горобець Т.В.,
Суддів - Бечка Є.М., Хромець Н.С.,
При секретарі - Рудик І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 29 січня 2014 року про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,
в с т а н о в и в :
Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 29 січня 2014 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду на підставі ч.6 ст.235 ЦПК України в зв"язку з існуванням між сторонами спору про право, який слід розглядати в позовному провадженні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Так апелянт зазначає про порушення судом норм Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 року №106 „Про організацію виконання постанов Верховної ради УРСР про порядок введення в дію Законів УРСР" Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи". Загалом, доводи апеляційної скарги зводяться до обґрунтування вимог заяви про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2 в АДРЕСА_1.
У судове засідання заявник та представники зацікавлених осіб не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги , апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
В ухвалі від 29.01.2014 року про залишення на підставі ч.6 ст. 235 ЦПК України без розгляду заяви ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вимога про встановлення факту проживання дитини у АДРЕСА_1 пов"язана з правом на отримання статусу дитини, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, тобто виник спір про право, у зв"язку з чим, в порядку окремого провадження справа розгляду не підлягає.
Проте, з таким висновком не може погодитись апеляційний суд, враховуючи наступне.
Пунктом 3 ч.1 ст. 27 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"( далі- Закон - 796-XII), дійсно передбачено, що до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать неповнолітні діти, які прожили після аварії не менше двох років у зоні гарантованого добровільного відселення.
Статтею 65 Вказаного Закону передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України, дітям, які не досягли повноліття, посвідчення видаються на загальних підставах та вручаються батькам, видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, обласними державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Постановою КМУ від 20.01.1997 р. № 51 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , який затверджений Постановою КМУ від 25.08.1992 року (далі - Порядок).
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5(зі змінами, внесеними постановою Пленуму від 25.05.1998 р.) „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" роз"яснено, що при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено не судовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.
Так, пунктом 10 Порядку видачі посвідчень особам, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачено, що посвідчення особам, які постійно проживають або працюють чи навчаються у зонах безумовного( обов"язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного ( обов"язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, видаються на підставі довідки встановленого зразка( Додаток №6 до Порядку). Тобто, наявність довідки спеціального зразка, виданої уповноваженим органом, є достатньою підставою для отримання посвідчення , яке дає право на пільги.
Згідно з зазначеним Порядком, на підставі рішення суду про встановлення факту безпосередньої участі в будь-яких роботах за певний період, пов"язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження, в тому числі і в проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також у роботах на діючих пунктах санітарної обробки людей і дезактивації техніки підлягають видачі лише посвідчення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Як вбачається з матеріалів справи, 08 листопада 2013 року виконкомом Губицької сільської ради Ріпкинського району була видана Довідка № 585, (яка відповідає формі Додатку №6 до Порядку) про те, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 17.08.2007 року по 01.08.2013 року постійно проживав без реєстрації в с. Губівка, яке віднесено до третьої зони радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС (а.с.15).
Отже, з встановленого апеляційним судом вбачається, що провадження по цивільній справі по заяві ОСОБА_1 було відкрито за вимогами, які не підлягали судовому захисту, оскільки посвідчення особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ( категорії №3) видається в спеціально визначеному порядку - на підставі довідки встановленого зразка.
Із змісту вимог ст. 205 ЦПК України вбачається, що суд закриває провадження у справі, оскільки не має права розглядати справу по суті.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Такими обставинами зокрема, може бути те, що справу необхідно розглядати за правилами іншої юрисдикції або провадження відкрито за вимогою, яка не підлягає судовому захисту.
Отже, у даному випадку, спору про право, як вважав суд першої інстанції, не вбачається, тому, помилково відкрите провадження у справі підлягало закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України.
Враховуючи, що суд першої інстанції припустився порушень норм процесуального права, за приписами п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України ухвала, що оскаржується, підлягає скасуванню з постановленням ухвали про закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 209, 218, п.1 ч.1 ст.205, ст..303, 307, п.2 ч.1 ст.312, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 29 січня 2014 року - скасувати.
Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:Судді: