ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2006 р. | № 12/61"Д" |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Глос О.І., |
суддів: | Бакуліної С.В., Цвігун В.Л., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ТОВ Магазин №116 "Рябінушка", м.Жито мир |
на постанову | Житомирського апеляційного господар ського суду від 21.03.2006 р. |
у справі | №12/61"Д" |
господарського суду | Житомирської області |
за позовом | ТОВ Магазин №116 "Рябінушка", м.Жито мир |
до | ВАТ "Енергопостачальна компанія "Жито мир обленерго", м.Житомир |
про | розірвання угоди та визнання недійсним нарахування санкцій |
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: | Таргонський І.М., Демчуков О.Т., |
від відповідача: | Приведьон В.М. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.11.2005 р. у справі №12/61"Д" (суддя Сікорська Н.А.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 р. (судді: Зарудяна Л.О., Вечірко І.О., Ляхевич А.А.), припинено провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсними повідомлень про коригування граничних величин електроспоживання в сумі 659,89 грн. та 17 186,33 грн. У решті позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ТОВ Магазин №116 "Рябінушка" просить скасувати повністю рішення господарського суду Житомирської області від 14.11.2005 р., постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 р. у справі №12/61"Д" та прийняти нове рішення, яким: визнати недійсними повідомлення про коригування граничних величин електроспоживання в сумі 659,89 грн. та 17 186,33 грн.; визнати недійсною додаткову угоду до договору від 22.11.2000 р. №976 про реструктуризацію заборгованості за спожиту електроенергію та нараховані понаддоговірні величини споживання від 06.12.2004 р. №248/04 у частині нарахування санкцій за понаддоговірні величини споживання; стягнути з відповідача на користь позивача державне мито в сумі 127,50 грн. та послуги інформаційного центру в сумі 118,00 грн., сплачених при подачі позовної заяви та апеляційної скарги; стягнути з відповідача на користь позивача державне мито в сумі 42,50 грн., сплачених при подачі касаційної скарги; повернути з Державного бюджету надлишково сплачене при подачі позовної заяви державне мито в сумі 93,46 грн., посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки: по-перше, повідомлення про коригування граничних величин електроспоживання відповідно до п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 р. №475 "Про внесення змін до Порядку постачання електричної енергії споживачам" є невід'ємною частиною договору на постачання електричної енергії №976 від 22.11.2000 р., яка суперечить ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, у зв'язку з чим вирішення питання про визнання недійсними зазначених повідомлень являє собою визнання недійсною частини договору (яка суперечить чинному законодавству і порушує права та охоронювані законом інтереси позивача), у зв'язку з чим підлягає вирішенню в господарських судах відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України; по-друге, граничні величини споживання електроенергії відповідачем на початку місяця не доводилися, а відразу проводилося коригування невстановленої граничної величини споживання електроенергії; по-третє, оскільки підставою для укладання додаткової угоди від 06.12.2004 р. №248/04 до договору від 22.11.2000 р. №976 про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості стало саме коригування граничних величин споживання електроенергії відповідачем на підставі оскаржуваних повідомлень про коригування, визнання недійсними зазначених повідомлень стане підставою для визнання недійсною додаткової угоди до договору в частині нарахування санкцій за понаддоговірні величини споживання; крім того, позивач був вимушений підписати зазначену додаткову угоду на всю суму (заборгованість та санкції за понаддоговірні величини) під тиском відключення від електромережі та загрозою настання внаслідок такого відключення збитків (розмороження та псування всіх товарів, які зберігаються в холодильниках та вітринах у приміщенні магазину).
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 21.06.2006 р. №02-12.2/175 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого —судді Глос О.І., суддів: Бакуліної С.В., Цвігун В.Л.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
Відповідно до договору на користування електричною енергією від 22.11.2000 р. №976, укладеного між Житомирським РЕМ, що є структурним підрозділом ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рябінушка" (позивач), яке є споживачем електричної енергії, відповідач зобов'язався постачати електричну енергію, а позивач зобов'язався сплачувати вартість спожитої електричної енергії у встановленому порядку.
06.10.2004 р. та 01.12.2004 р. від відповідача надійшли повідомлення про коригування граничних величин електроспоживання у вересні та листопаді 2004 р. до рівня фактично оплаченої за відповідний місяць її споживання —до 0 кВт/год. За перевищення граничних величин електроспоживання відповідачу в той же день були виставлені до сплати рахунки про сплату санкцій за перевищення граничних величин електроспоживання (відповідно від 06.10.2004 р. №9/15 за вересень 2004 р. на суму 659,89 грн. та від 01.12.2004 р. №11/6 на суму 17 186,33 грн. за листопад 2004 р.).
Позивач виставлені рахунки про сплату санкцій за перевищення граничних величин електроспоживання в п'ятиденний термін не сплатив.
06.12.2004 р. між сторонами укладено додаткову угоду №248/04 до договору на постачання електричної енергії від 22.11.2000 р. №976 про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості (в т.ч. заборгованості по сплаті санкцій за перевищення граничних величин електроспоживання).
За пунктами 1, 2 додаткової угоди її предметом є реструктуризація та порядок погашення заборгованості за договором про постачання електричної енергії на суму 28 699,30 грн., з якої 19 525,30 грн. —санкція за перевищення граничних величин споживання, 9 124,50 грн. —активна електрична енергія, 49,50 грн. —пеня.
Вважаючи, що повідомлення про коригування граничних величин електроспоживання (які є невід'ємною частиною договору на постачання електроенергії) суперечать ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, і порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, останній звернувся з позовом про визнання недійсними повідомлень 06.10.2004 р. №9/15 за вересень 2004 р. на суму 659,89 грн. та від 01.12.2004 р. №11/6 на суму 17 186,33 грн. за листопад 2004 р., і, як наслідок, про визнання недійсною додаткової угоди від 06.12.2004 р. №248/04 до договору від 22.11.2000 р. №976 у частині нарахування санкцій за понаддоговірні величини споживання електроенергії; а також про звільнення від обов'язку зі сплати санкцій за понаддоговірні величини споживання.
Припиняючи провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог щодо визнання недійсними повідомлень про коригування граничних величин електроспоживання в сумі 659,89 грн. та 17 186,33 грн. та відмовляючи у решті позовних вимог, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що: по-перше, повідомлення про коригування граничних величин електроспоживання не носить обов'язкового характеру для споживача (позивача) і за своїм змістом не відповідає правовій природі актів у контексті ст. 12 Господарського процесуального кодексу України; по-друге, повідомлення про коригування граничних величин електроспоживання не може вважатися зміною до укладеного договору та його невід'ємною частиною, оскільки не підписане представником другої сторони, а при внесенні змін і доповнень до договору необхідно керуватися Цивільним кодексом України, а не Порядком постачання електричної енергії споживачам.
Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Так, господарськими судами не встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано оцінки всім доказам у справі.
Відповідно до п. 6.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. №28 зі змінами та доповненнями, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за №417/1442, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
При укладанні договору від 22.11.2000 р. №976 сторони погодили, що при його виконанні, а також вирішенні всіх питань, що обумовлені цим договором, сторони керуються чинним законодавством України, зокрема, Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією.
Згідно з Правилами користування електричною енергією, гранична величина обсягу споживання —це обсяг споживання електричної енергії, який визначається для споживачів постачальником електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до порядку, встановленого чинними нормативно-правовими актами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. №441 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 р. №475, затверджено Порядок постачання електричної енергії споживачам, п. 1 якого зазначає, що регулювання постачання електричної енергії проводиться шляхом встановлення граничних величин її споживання.
Відповідно до п.п. 2, 3, 5, 6, 7, 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам граничні величини споживання електричної енергії визначаються, затверджуються та доводяться до місцевих органів виконавчої влади, місцевих енергопостачальних організацій, а також споживачів до початку розрахункового місяця.
За пунктом 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) граничні величини споживання електричної потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем.
Згідно з п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам та пп. 4 п. 6.4 Правил користування електричною енергією повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору.
За підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання.
Пунктом 5.3 Правил користування електричною енергією встановлено, що за підсумками розрахункового періоду договірна (гранична) величина споживання електричної енергії коригується постачальником електричної енергії до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електричної енергії; у разі коригування для споживача договірної (граничної) величини споживання обсягу електричної енергії здійснюється відповідне коригування договірної (граничної) величини споживання електричної потужності.
Таким чином, до предмету доказування в даній справі входить з'ясування питання щодо дотримання з боку відповідача порядку доведення відкоригованої величини електроспоживання, передбаченого договором та відповідними Правилами; яку саме договірну величину споживання електроенергії у спірний період доведено позивачу і скільки фактично було спожито позивачем електроенергії у спірному періоді; встановлення розрахункового періоду, за який не оплачено електроенергію позивачем.
Однак, господарськими судами під час розгляду справи було залишено поза увагою питання визначення розрахункового періоду за умовами договору від 22.11.2000 р. №976 (п. 4.1 договору), не встановлено чи проводилися позивачем розрахунки за спожиту у вересні, листопаді 2004 р. електроенергію у строки, встановлені договором (п. 6.2 договору), коли проведено остаточні розрахунки.
Господарський суд обмежився лише констатацією факту несплати рахунків від 06.10.2004 №9/15 та від 01.12.2004 р. №11/6 про сплату санкцій за перевищення граничних величин електроспоживання, направлених одночасно з повідомленнями про коригування граничних величин електроспоживання в сумі 659,89 грн. та 17 186,33 грн.
Окрім того, слід зазначити, що суд, дійшовши висновку, що повідомлення про коригування граничних величин електроспоживання в сумі 659,89 грн. та 17 186,33 грн. не є невід'ємною частиною договору (що є підставою для припинення провадження у справі), не взяв до уваги норми п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, додаток до договору на постачання електроенергії від 22.11.2000 р. (а.с. 13) і не надав оцінки доводам позивача про те, що саме вищезазначені повідомлення про коригування граничних величин електроспоживання стали підставою для зміни граничних величин споживання електроенергії, встановлених договором №976, і, як наслідок, зобов'язання позивача оплатити санкції за перевищення граничних величин електроспоживання, встановлених договором.
Таким чином, висновки господарських судів є суперечливими, оскільки відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсною додаткової угоди від 06.12.2004 р. №248/04 до договору від 22.11.2000 р. №976 у частині нарахування санкцій за понаддоговірні величини споживання електричної енергії, господарські суди виходили з величин споживання електроенергії, встановлених саме спірними повідомленнями про коригування граничних величин, без аналізу будь-яких інших доказів.
Вищенаведене свідчить про те, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 ГПК України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа — передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ Магазин №116 "Рябінушка", м.Жито мир задовольнити частково.
Скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 14.11.2005 р. та постанову Житомирського апеляційного господар сь кого суду від 21.03.2006 р. у справі №12/61"Д", а справу передати на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.
Головуючий О.Глос
Судді С.Бакуліна
В.Цвігун