Номер провадження № 22-ц/785/1379/14

Головуючий у першій інстанції Чебан А.П.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Оверіної О.В.,

з участю секретаря судового засідання - Жус І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом виконавчого комітету Татарбунарської міської ради до ОСОБА_2 про зобов'язання виконати певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 09.08.2013 року, -

встановила:

До суду звернувся виконавчий комітет Татарбунарської міської ради Одеської області з позовом до ОСОБА_2 в якому просив зобов'язати зупинити будівництво (розміщення двох тимчасових споруд) (МАФ) в АДРЕСА_1 та демонтувати дані дві споруди за власний рахунок. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 27.08.2012 року до виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області звернувся ОСОБА_3 з приводу зобов'язання зупинення ОСОБА_2 самочинного будівництва тимчасової споруди, без відповідних дозвільних документів по АДРЕСА_1. Для вирішення питань вказаних у заяві, розпорядженням міського голови було створено комісію по обстеженню та вивченню ситуації з приводу самовільного розміщення тимчасової споруди за вищевказаною адресою, якою було зроблено висновок , що розміщенні тимчасові споруди на при ринковій площі по АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_2, підлягають демонтажу, так як відсутні будь-які дозвільні документи на їх розміщення. Заочним рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 09.08.2013 року вищевказаний позов було задоволено. Не погодившись із рішенням суду відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій не вказуючи які норми матеріального, або процесуального права порушив суд першої інстанції, просила його скасувати та постановити нове рішення яким відмовити в задоволенні позову. Сторони в судове засідання не з'явилися. Про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялися належним чином. Відповідно ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні зазначеного позову суд першої інстанції виходив з того, що комісію виконавчий комітет Татарбунарської міської ради Одеської області було встановлено, що у ОСОБА_2, будь-які дозвільні документи на розміщення тимчасових споруди на при ринковій площі по АДРЕСА_1. ОСОБА_2 неодноразово було попереджено про необхідність зупинити розміщення тимчасової споруди та демонтувати її власними силами, однак вказані вимоги виконано не було, а тому тимчасових споруди на при ринковій площі по АДРЕСА_1, підлягають демонтажу. Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим з таких підстав. Відповідно до ст.22 Закону України "Про основи містобудування", ст 125 Земельного кодексу України заборонено приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж в натурі, одержання документа, що засвідчує право на нього, і держаної реєстрації. Згідно ст.29 Закону України" Про планування й забудову територій", право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів для проведення земляних робіт посвідчується дозволом на виконання будівельних робіт, який надається на підставі:

- проектної документації;

- документа, що засвідчує право власності на користування (в тому числі на умова оренди) земельною ділянкою;

- угоди про право забудови земельної ділянки;

- рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої держаної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування;

- комплексного висновку державної інвестиційної експертизи;

- документа про призначення відповідальних виконавців робіт.

Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством. Відповідно ч. 7ст. 376 ЦПК України,у разі істотного відхилення від проекту , що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотно порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язанні з приведенняем земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно ст.. 212 ЗК України самовільно зайнятті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду. Власником вказаної земельної ділянки є Татарбунарська міська рада Одеської області. З матеріалів справи вбачається, що відповідного дозволу на виконання відповідачем будівництва, реконструкції тимачових споруд не видавалось. Будівництво здійснювалось без належних документів, що засвідчують право землекористування, і дозволу інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю. Апелянт в своїй скарзі посилається лише на те, що з матеріалів справи не зазначено які саме його дії заважають громадянину ОСОБА_3 та на те, що протокол комісії по обстеженню ситуації з приводу самовільного розміщення тимчасової споруди від 05.09.2013 року не затверджений сесією міської ради, а тому на його думку ці питання необхідно з'ясувати в судовому засіданні. Проте в судове засідання апелянт не з'явився та не подав жодних належних доказів по справі. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачу рішенням виконкому Татарбунарської міської ради №45 від 18.02.1999 року йому було дозволено розмістити торговий кіоск з правом першочергового поновлення договору та наявності договору оренди земельної ділянки, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки термін дії договору оренди землі завершився 1.01.2013 року, інших належних документів апелянт не надав.

На підставі наведенного, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити. Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 09.08.2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді О.Г.Журавльов

О.В.Оверіна