Номер провадження № 22-ц/785/9687/13

Головуючий у першій інстанції 508/971/13-ц

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Оверіної О.В.,

при секретарі Счастлівцевої Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 08.11.2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Антонюківської загально освітньої школи 1-111 ступенів Миколаївського району Одеської області про поновлення на роботі,-

встановила:

23 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому посилалався на те, що в 1981 році він був прийнятий на посаду вчителя трудового навчання вищезазначеної школи згідно наказу Миколаївського районо від 13.08.1981 року № 54. 31.08.2011 року його було звільнено з займаної посади згідно наказу №34 директора Антонюківської загальноосвітньої школи 1-111 ступенів Миколаївського району Одеської області за п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. Вказане звільнення позивач вважає незаконним та безпідставним, так як мав бажання надалі працювати на посаді вчителя трудового навчання, оскільки хотів мати відповідне педагогічне навантаження, щоб отримувати відповідно більшу пенсію, оскільки на час звільнення отримував меншу пенсію, яку йому було призначено на основі того заробітку, який він отримував протягом свого трудового стажу, так як педагогічне навантаження було не значним, а саме від 2 до 4 годин. З наказом про своє звільнення від 31.08.2011 року №34 не згідний, оскільки відповідної заяви про своє звільнення за згоду сторін не писав. Строк звернення до суду для вирішення трудового спору пропустив з тих причин, що протягом двох років звертався до різних інстанцій зі скаргами про те, що його незаконно звільнили із займаної посади.

Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 08 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

На зазначене рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги до Антонюківської загальноосвітньої школи 1-111 ступенів Миколаївського району Одеської області, про поновлення його на роботі та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, задовольнити. Посилався на невідповідність висновків суду обставинам справи, які призвели до неправильного вирішення справи, так вказував, що термін звернення до суду він пропустив з поважних причин, оскільки спочатку за захистом своїх трудових прав звернувся до відділу освіти Миколаївської РДА, прокуратури Миколаївського району, прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України, на урядову «гарячу лінію», Миколаївську районну організацію профспілки працівників освіти, що підтверджується копіями скарг до вищевказаних органів та відповідей на них, однак відповіді він отримував не своєчасно. Так, всі відповіді з прокуратури Миколаївського району Одеської області, отримав одночасно листом №19-2004013 від 26.06.2013 року.

В судове засідання з'явився позивач ОСОБА_1, апеляційну скаргу підтримав, та представники відповідача, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позовні вимоги в частині визнання незаконним наказу №34 від 31 серпня 2011 року директора Антонюківської загально освітньої школи 1-111 ступенів Миколаївського району Одеської області про звільнення за п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін є обґрунтованими, оскільки дане звільнення могло відбутися за згодою ОСОБА_1, якої він не надавав.

Однак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підстав пропуску без поважних причин місячного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, передбаченого ст.. ст.233, 234 КЗпП України. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 1981 року працював на посаді вчителя трудового навчання Антонюківської загально освітньої школи 1-111 ступенів Миколаївського району Одеської області. Згідно наказу Миколаївського районо від 13.08.1981 року № 54. 31.08.2011 року його було звільнено з займаної посади згідно наказу №34 директора Антонюківської загальноосвітньої школи 1-111 ступенів Миколаївського району Одеської області за п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що звільнення позивача здійснено з порушенням п. 1 ст. 36 КЗпП України. Тому позовні вимоги є обґрунтованими у частині визнання незаконним наказу про звільнення позивача з посади вчителя трудового навчання.

Згідно ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно роз'яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 " Про практику розгляду судами трудових спорів" встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов'язки сторін.

Судом установлено, що позивач дізнався про порушення свого права або повинен був дізнатися про порушення свого права 31 серпня 2011 року, але в місячний строк, передбачений ст. 233 КЗпП України із вимогами до суду без поважних причин не звернувся, позов пред'явлено до суду тільки 23 вересня 2013 року, тобто через 2 роки 1 місяць.

З урахуванням наведеного, оскільки позивач не надав суду доказів на підтвердження поважності причин пропуску місячного строку звернення до суду встановленого статтею 233 КЗпП України , то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з цих підстав. Суд першої інстанції дав належну оцінку аргументам позивача щодо поважності пропуску строку для звернення до суду, оскільки з повідомлень прокуратури Миколаївського району Одеської області від 17.09.2012 року № 1541-12, від 30.11.2012 року № 7/41-12 (а.с.13,14) вбачається, що ОСОБА_1, було рекомендовано звернутись до суду для захисту свого права на працю. Окрім того, позивач під час розгляду справи в апеляційному суді підтвердив, що листи з прокуратури він отримав не пізніше травня 2013 року, а позов подав лише 23.09.2013 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову в позові, рішення суду від 08 листопада 2013 року відповідає обставинам справи, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 08.11.2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді О.Г.Журавльов

О.В. Оверіна