Номер провадження № 22-ц/785/9644/13

Головуючий у першій інстанції Петренко В.С.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Оверіної О.В.,

при секретарі Счастлівцевої Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 05.08.2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу удаваним,-

встановила:

У березні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом в якому із врахуванням уточнень просила суд визнати договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 удаваним та визнати покупцями за цим договором її та ОСОБА_4. Заявлені вимоги мотивувала тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24.12.2009 року шлюб було розірвано. Також вказувала, що під час перебування у шлюбі сторонами було відкрито рахунок НОМЕР_1 у АТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_4., право розпорядження яким мала і позивачка. Крім того, у грудні 2005 року ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу набуто у власність квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_6 помер та після його смерті в порядку спадкування за законом право власності на спірну квартиру отримала дружина померлого - співвідповідачка ОСОБА_5. Позивачка зазначає, що фактично спірна квартира була придбана її чоловіком - ОСОБА_4 під час перебування у шлюбі із нею за грошові кошти, які були на їх вказаному вище спільному рахунку у АТ КБ «Приватбанк», а тому є спільною сумісною власністю подружжя. Викладенні обставини, зумовили звернення до суду з відповідним позовом.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Київського районного суду міста Одеси від 05.08.2013 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Представники відповідачів у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, про що подали відповідні заперечення. Сторони в судове засідання не з'явилися. Про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст..305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу удаваним, суд першої інстанції виходив із того, що сторонами дотримані всі вимоги закону при укладенні договору купівлі-продажу від 9.12.2005 року щодо форми укладення договору, його посвідчення та державної реєстрації. Позивач ОСОБА_1 не довела, що сторони за спірним договором купівлі продажу ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_8, вчинили його для приховування іншого правочинну. Окрім того суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за позовом про визнання договору удаваним мали б бути відповідачами і продавці кварти АДРЕСА_1 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8, однак позовні вимоги уточненні не були, вказані особи не були залученні в якості співвідповідачів, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 09.12.2005 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_8 уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій, уклали договір, за умовами якого продавці ОСОБА_7 та ОСОБА_8 продали, а покупець ОСОБА_6 купив квартиру АДРЕСА_1. В даному договорі визначено предмет договору, суму договору і порядок розрахунків, визначені права і обов'язки сторін, заяви та гарантії, оплата витрат, понесених в зв'язку з відчуженням та придбанням квартири. Договір посвідчений державним нотаріусом другої Одеської нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 1-5835 (а.с.54). Згідно п. 5 договору, продавець і покупець стверджують, що цей договір не носить характеру фіктивного, удаваного чи зловмисного правочинну.

На підставі договору купівлі-продажу від 09.12.2005 року ОСОБА_6 зареєстровано квартиру на праві приватної власності в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» за реєстровим № 13010019 (а.с 63).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Відповідно до ч. 2 указаної статті цього Кодексу, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із врахуванням вище встановлених обставин та виходячи із аналізу наведених норм, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, який відповідає вимогам закону, належним чином нотаріально посвідчений, доказів удаваності даного правочину позивачем в судовому засіданні не надано.

Окрім зазначеного, колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги, що спірна квартира була придбана за кошти накопичені у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які містилися на спільному рахунку НОМЕР_1 у АТ КБ «Приватбанк», оскільки вони спростовують матеріалами справи, а саме довідку з банківської установ про те, що зазначений рахунок було відкрито в 2011 році, тобто після укладення договору купівлі продажу спірної квартири.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження наміру ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укласти договір позики та доказів, які б свідчили про досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов такого договору позики, а також того, що умовою оспорюваного договору була сплата відповідних коштів за договором позики.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтується на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції, не призвели до порушення принципів цивільного процесуального законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу удаваним відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 5.08.2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді О.Г.Журавльов

О.В.Оверіна