Номер провадження № 22-ц/785/1246/14
Головуючий у першій інстанції Асанова З.І.
Доповідач Кравець Ю. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.01.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого судді - Кравця Ю.І.,
суддів: Журавльова О.Г., Оверіної О.В.,
з участю секретаря судового засідання - Жус І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Южного міського суду Одеської області від 26.09.2013 року -
встановила:
До суду звернулась ОСОБА_2 з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що сторони з 12.12.1987 року до 21.09.2010 року перебували в шлюбі. За час сумісного життя ними набуто майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Згоди про добровільний поділ майна між сторонами не досягнуто. Спірне майно набувалось за спільні кошти подружжя. Просила позов задовольнити розподіливши спільне майно подружжя. Рішенням Южного міського суду Одеської області від 26.09.2013 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - задоволено повністю. Поділено спільне з ОСОБА_3 майно, визнавши за ОСОБА_2 право власності на торгівельний майдан по реалізації квіткової продукції загальною площею 53,6 кв.м., що складається з восьми квіткових павільйонів, вісімнадцяти торгівельних лотів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Визнавши за ОСОБА_3 право власності на належне приміщення загальною площею - 73,1 кв.м., у тому числі площу сумісного користування підвалу 7,4 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1/НОМЕР_1. Визнавши за ОСОБА_3 право власності на торговий павільйон по реалізації промислової групи товарів, загальною площею 21,24 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 108 323,5 грн. Вирішено питання судових витрат. Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме що все майно яке було визнано судом спільною сумісно власністю подружжя, було придбано ним, за грошові кошти, що отримував від підприємницької діяльності і являються його особистими грошовими коштами, а також на те що, судом не призначено графологічна експертиза щодо розписок про повернення коштів, просить рішення міського суду скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. В судовому засіданні апелянт та його представник скаргу підтримали просили її задовольнити при цьому ОСОБА_3 підтвердив, що спірне майно ними було придбане під час шлюбу, він позичав кошти у різних людей, але не на придбання спірного мана, а на інші потреби у тому числі товар, також зазначив, що його дружина займалась домашнім господарством, а тому не має права на частку спірного майна. Представник апелянта вказав на те, що у нього є сумніви що син міг давати в борг батькові та те, що спірне майно не оформлено належним чином, а тому не може бути розподілено. Позивач ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу відхилити рішення суду першої інстанції залишити без змін та пояснила, що спірне майно було придбано під час шлюбу з відповідачем за кошти які їх сім'я отримала в борг, оскільки у чоловіка коштів, як суб'єкта підприємницької діяльності не вистачало, що підтверджується довідкою з ДПІ у місті Южний Одеської області. Також зазначила, що не дивлячись на те, що документи про право на зайняття підприємницькою діяльністю були оформленні на чоловіка, справою вони займались спільно всією сім'єю. 29.06.2010 року вона взята на облік як фізична особа підприємець. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, а саме що 12.12.1987 року сторони уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (т.1 а.с.12). Даний шлюб розірваний 21.09.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (т. 1 а.с. 13). За час сумісного проживання за спільні кошти подружжя придбано майно, а саме: торгівельний майдан по реалізації квіткової продукції на підставі акту Державної технічної комісії від 23.10.2000 року по прийняттю до експлуатації завершеного будівництва торговельного майдану по реалізації квіткової продукції суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який затверджений розпорядженням Южненської міської ради від 14.12.2000 року (т.1 а.с.18-21); стаціонарна мала архітектурний павільйон по реалізації промислової групи товарів на підставі акту технічної комісії по прийняттю до експлуатації стаціонарно малої архітектурної форми від 08.08.2006 року (т.2 а.с. 122-123); нежиле приміщення, загальною площею 73,1 у тому числі площа сумісного користування підвалу (без визначення меж в натурі) - 7,4 кв. м., (т.1. а.с.45-51, т.2 а.с. 145-148). Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем з 17.07.1996 року (т.1 а.с.63). Згідно довідки виконкому Южненської міської ради ОСОБА_2 була зареєстрована, як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, 20.10.1997 року був учинений обмін свідоцтва про державну реєстрацію, а 06.08.2002 року була скасована державна реєстрація суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (т.1 а.с. 81). Згідно довідки ДПІ у м. Южне позивач фізична особа підприємець ОСОБА_2 взята на облік 29.06.2010 року (т.1 а.с.191). Факт позичання коштів сім'ї ОСОБА_3, а не підприємцем ОСОБА_3 на придбання нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1/НОМЕР_1, підтверджується розпискою ОСОБА_4 про повернення боргу, розпискою ОСОБА_5 про позику грошей, розпискою ОСОБА_6 про позику грошей (т.1 а.с.82-84), про що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 засвідчили в судому засіданні. Згідно пояснень сторін придбане спірне майно було створено та придбано в інтересах сім'ї, сторони та їх син працювали разом і допомагали відповідачу здійснювати підприємницьку діяльність.
Судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права зокрема: ст.. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю, який був чинний на момент набуття спірного майна, відповідно якої майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і втому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Аналогічні положення передбачає ст.. 60 СК України згідно з якою майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу), вважається кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; статтю 63 СК України та частину 1 статті 65 СК України якими визначено, що дружина чоловік мають рівні права на володіння користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними та що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Таким чином суд першої інстанції правильно встановив, що сторонами у період шлюбу на ім'я відповідача як фізичної особи - підприємця придбано та створено за згодою позивача спірні торгівельний майдан, торгівельний павільйон та нежиле приміщення за кошти подружжя, тому висновок суду, що вищевказане майно являється об'єктом спільної сумісної власності подружжя є обґрунтованим. Задовольняючи позов та вирішуючи питання про розподіл спірного майна, суд виходив з принципу рівності та справедливості, враховуючи й інтереси сторін щодо його розподілу. Доводи апелянта, що все майно що було визнано судом спільною сумісно власністю подружжя, було придбано ним, за грошові кошти, що він отримував від підприємницької діяльності і являються його особистими грошовими коштами, нічим не підтверджуються, а навпаки спростовуються матеріалами справи, так відповідно листа ДПІ у м. Южному Одеської області(т.1 а.с.185), доходів відповідача не вистачило б на придбання спірного майна. Стосовно не призначення судом графологічної експертизи щодо розписок про повернення коштів, необхідно зазначити, що така експертиза не могла бути призначена, оскільки відповідач не заявляв про це клопотання, крім того особи що підписували вказані розписки в судовому засіданні підтвердили їх достовірність. Аргументи представника апелянта, стосовно того, що на спірне майно відсутні документи спростовуються матеріалами справи (т.1 а.с.18-21., 45-51, т.2 а.с. 122-123, 145-148). Підсумовуючи викладене та з урахуванням матеріалів справи, оцінивши докази, факти та відповідні їм правовідносини, за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками рішення суду першої інстанції, оскільки вони повністю відображають суть справи, відповідають вимогам чинного законодавства, розумності та справедливості. Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 209,309,307 ч.1 п.1, 308, 314,315,319 ЦПК України, судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Южного міського суду Одеської області від 26.09.2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий Ю.І.Кравець
Судді О.Г.Журавльов
О.В.Оверіна