ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 року № 9104/140112/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого- судді Сапіги В.П.

суддів: Обрізка І.М., Левицької Н.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 29 грудня 2011 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

22.07.2011 року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.09.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що враховуючи положення ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач є дитиною війни, а тому у відповідності до ст. 6 даного Закону останньому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак така допомога не виплачувалась в повному обсязі.

Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 29 грудня 2011 року зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачене підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 22.12.10 року по 22.07.11 року з врахуванням проведених виплат.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції при винесенні постанови порушено норми матеріального й процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності до ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційного оскарження.

Суд апеляційної інстанції вважає підставними заявлені позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки дія норм ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не була зупинена чи обмежена нормативними актами.

На виконання пункту 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Кабінетом Міністрів України 06.07.2011р. прийнято постанову № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", постанова набрала чинності з дня опублікування такої в Урядовому кур'єрі, 2011, 23.07.2011 № 133 - 23.07.2011р. Отже з 23.07.2011 року положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" втратили чинність.

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

У відповідності до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції не враховано вимог ст.99 КАС України та задоволено позов поза межами такого строку без достатніх на те правових підстав. З врахуванням того, що позивач звернувся за захистом прав, свобод та інтересів шляхом подання позову до суду лише 22.07.2011 року, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області провести нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії в період з 22.01.11 року по 22.07.11 року. Позов в частині вимог за період з 22.12.10 року по 21.01.11 року відповідно до ст. 100 КАС України слід залишити без розгляду.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачали виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на час виникнення спірних правовідносин були чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не могли свідомо зменшувати розмір такої допомоги без законних на те підстав.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області задовольнити частково, постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 29 грудня 2011 року у справі № 2а-4536/11 скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в період з 22.01.2011 року по 22.07.2011 року включно з врахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області в частині вимог за період з 22.12.2010 року по 21.01.2011 року залишити без розгляду.

в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі , є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя : Сапіга В.П.

Судді :Обрізко І.М.

Левицька Н.Г.