Справа № 2-5433/2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2007 р. Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді     -     Савинської І.О., при секретарі        -     Тімощенко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка,  уточнивши у судовому засіданні позовні вимоги, просить суд стягнути з відповідача на її користь суму основного боргу за договором позики з урахуванням індексів інфляції у розмірі 51 120 грн. 18 коп., проценти за договором у сумі 44 948 грн. 18 коп., судові витрати у розмірі 92 грн.

ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що 08.01.1995 р. був укладений між сторонами договір позики на невизначений строк, який оформлений розпискою. Згідно умов договору відповідач взяв в борг 3500 доларів США і прийняв зобов'язання щодо щомісячної сплати позивачу 8% від суми позики за користування коштами.

Позивачка посилається на те, що 26.05.2007 р. зверталася до відповідача з вимогами про повернення боргу та процентів, однак відповідач ухиляється від виконання грошових зобов'язань, проценти за договором позики не сплачує, суму боргу не повертає.

Тому позивач просить стягнути з відповідача суму боргу у гривневому еквіваленті з урахуванням індексів інфляції та курсу долара США на час укладання договору позики із розрахунку 1 долар США - 104 000 карбованців, що складало 364 000 000 карбованців.

Відповідач позов не визнав. Одночасно в наданих суду поясненнях він підтвердив суттєві обставини укладеного із позивачем договору позики - час,  суму позики, розмір і умови сплати процентів. Між тим, згідно ствердження відповідача, сума боргу і проценти за договором позивачу їм сплачені у повному обсязі, про те ніяких підтверджуючих цей факт доказів він не має. Наявність у позивачки оригіналу розписки він пояснити не взмозі. Одночасно відповідач не заперечував факт виготовлення з його боку наданої до суду розписки. В день винесення рішення суду відповідач у судове засідання не зявився, про час слухання справи був повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення сторін, представника позивача, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Як встановлено у судовому засіданні 08.01.1995 р. між сторонами на невизначений строк був укладений договір позики грошей на суму 3500 доларів США на умовах щомісячної сплати відповідачем процентів за користування коштами у розмірі 8% від суми позики.

Договір позики був оформлений у простій письмовій форми у вигляді розписки власноруч відповідачем, оригінал якої знаходиться у позивачки.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що 08.01.1995 р. в її присутності був укладений між сторонами договір позики, по якому ОСОБА_2 взяв у борг 3500 доларів США, вона бачила як останній отримав ці гроші від ОСОБА_1 та власноруч написав розписку. Діла свідок пояснила, що до теперішнього часу борг відповідач не повернув, приховував своє місце мешкання.

Відповідно до встановленого НБУ курсу долара до українського карбованця станом на час укладання договору складала 104 000 крб. за 1 долар США, тому сума позики складала 3 64 000 000 крб.

Будь-яки доказі виконання відповідачем належних йому згідно умов договору зобов'язань, що передбачені нормами ст. 54 5 ЦК України, відсутні.

Наявність розписки у позивача є доказом факту невиконання грошових зобов'язань збоку відповідача.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України по договору позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або так ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Розписку з переліком суттєвих умов договору суд вважає як таку, що засвідчує виконання сторонами вимог закону щодо укладання договору позики у письмової форми.

Факт передачі позивачем спірної суми грошей ОСОБА_2 у судовому засіданні доведено.

Доводи відповідача про повернення грошей суд вважає безпідставними, оскільки у встановленому законодавством порядку ці обставини не підтверджені будь-якими належними доказами.

На підставі ч.ч.1 та 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

У судовому засіданні доведено, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору, позивач має право відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України на стягнення суми боргу з урахуванням встановлених індексів інфляції, що за період з 08.01.1995 р. по 01.12.2007 р. складає 51 120 грн. 18 коп.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 104 8 ЦК України відповідач за період заборгованості зобов'язаний сплатити позивачу проценти за користування грошима у розмірі 8% щомісяця, всього за 12 років 10 місяців 11 днів, що складає 1234,84% від суми позики, а саме 44948 грн. 18 коп. (364 000 000 крб. х 1234,84 : 100 : 100 000 = 44 94 8,18 грн.).

Як вбачається із приєднаних до справи документів позивачка здійснила додаткові витрати по сплаті за витребування довідок від КП „ОМТІтаРОН" у сумі 92 грн. про наявність нерухомого майна у відповідача у цілях забезпечення позову, які суд також стягує з відповідача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 208-209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 545, 625, 1046-1050 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу по договору позики з урахуванням індексів інфляції у розмірі 51120 грн. 18 коп., проценти за користування грошовими коштами у сумі 44948 грн. 18 коп., судові витрати у сумі 92 грн., а всього стягнути 96160 грн. 36 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави держмито у розмирі 961 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.