ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2014 р.Справа № 916/3347/13

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Мацюри П.Ф., Ліпчанської Н.В.

(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням голови суду № 80 від 18.02.2014р.)

При секретарі судового засідання: Стеблиненко В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - Зуйкова Ю.Р., за довіреністю № 24/01-01 від 08.01.2014р.;

від відповідача - Ткаченко Р.Ю., за довіреністю № 2/10 від 08.01.2014р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОДЕСЬКА ТЕЦ»

на рішення господарського суду Одеської області від 03.02.2014р.

по справі № 916/3347/13

за позовом Дочірнього компанії «ГАЗ УКРАЇНИ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Публічного акціонерного товариства «ОДЕСЬКА ТЕЦ»

про стягнення 680 453,23 грн.

Відповідно до ст.ст.44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року Дочірня компанія Газ України Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» про стягнення заборгованості у розмірі 680 453,23грн., а саме: основного боргу у розмірі 672 155,10грн. та 3% річних у розмірі 8 298,13грн.

Позов обґрунтований невиконанням з боку відповідача умов договору від 28.05.2012р. про реструктуризацію заборгованості, укладеного між сторонами.

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував проти наявності заборгованості перед позивачем, однак просив суд надати розстрочку виконання рішення з огляду на важке фінансове становище та настання наслідків в разі примусового стягнення суми заборгованості.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.02.2014р. (суддя Гут С.Ф.) позов задоволено повністю та стягнуто з Публічного акціонерного товариства «ОДЕСЬКА ТЕЦ» на користь Дочірньої компанії «ГАЗ УКРАЇНИ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» основний борг у розмірі 672 155,10 грн., 3% річних у розмірі 8 298,13 грн. та витрати по сплаті судового збору на суму 13 610 грн.

Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність порушень умов договору щодо своєчасного погашення заборгованості.

Суд відмовив відповідачу у наданні розстрочки виконання рішення посилаючись на недоведеність доводів.

Не погодившись із вищезазначеним судовим рішенням, ПАТ «Одеська ТЕЦ» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права просить рішення господарського суду Одеської області від 03.02.2014р. скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким вимоги ПАТ «Одеська ТЕЦ» про надання розстрочки виконання рішення господарського суду по справі № 916/3347/13 згідно наданого графіку погашення заборгованості задовольнити.

Скаржник посилається на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції не досліджені всі фактичні обставини справи, які мали суттєве значення для вирішення спору.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу сторона наполягає на тому, що рішення в частині відмови в наданні відповідачу розстрочення виконання рішення, прийнято з порушенням вимог статті 121 Господарського процесуального кодексу.

У відзиві на апеляційну скаргу сторона просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права, повноту та об'єктивність дослідження обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2012р. між Дочірньою компанією «ГАЗ УКРАЇНИ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Кредитор) та Публічним акціонерним товариством «ОДЕСЬКА ТЕЦ» (Боржник) був укладений договір №14/12-143 про реструктуризацію заборгованості, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Кредитор та Боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу, що виникла у Боржника перед Кредитором за Договором поставки природного газу від 14.10.2010р. №06/10-1096 БО-23.

Згідно з положеннями п.2.1 Договору, загальна сума основного боргу, що підлягає реструктуризації відповідно до п.1.1. цього договору, складає 17 924 135,66грн.

Відповідно до пункту 2.2 Договору, боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п. 2.1. цього Договору, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості, зазначеному у цьому пункті Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з Графіком повинні надходити від Боржника на рахунок Кредитора у сумі, визначеній цим Графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню.

Згідно графіку погашення заборгованості, станом на 01 листопада 2013р. відповідач повинен був сплатити 672 155,10 грн., однак Публічним акціонерним товариством «ОДЕСЬКА ТЕЦ» свої зобов'язання щодо виконання умов Договору не виконано.

У березні 2013 року ДК «ГАЗ УКРАЇНИ» звернулось до господарського суду Одеської області про стягнення заборгованості з ПАТ «ОДЕСЬКА ТЕЦ» за договором №14/12-143 про реструктуризацію заборгованості за період з травня 2012р. по січень 2013р. у сумі 372 155,10грн.

Рішенням господарським судом Одеської області від 22.04.2013р. у справі №916/650/13-г позовні вимоги були задоволені частково, стягнуто суму основного боргу, 3% річних та інфляцій, відмовлено в частині стягнення пені та 7%штрафу.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Згідно з вимогами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, ПАТ «ОДЕСЬКА ТЕЦ» повинно сплатити суму коштів на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України ст.193 ГК України. На підставі цього судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 672 155,10 грн. заборгованості.

Відповідно до частині 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши суму нарахувань 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача 8 298,13 грн. 3 % річних за період з 01.03.2013р. по 29.11.2013р.

Відповідач про існування заборгованості не заперечував у відзиві на позовну заяву, однак просив суд першої інстанції розстрочити виконання рішення по справі відповідно до графіку погашення заборгованості посилаючись на складну фінансову ситуацію.

Відповідно до приписів ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

За пп. 1.3 п. 1 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. № 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України» під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.

Згідно п. 2 вказаного Роз'яснення підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище, не є тими виключними обставинами, які давали підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки по-перше, важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин, по-друге, скрутне фінансове становище є як у відповідача, так і у позивача, що підтверджується наданими сторонами доказами.

Крім того, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, на підставі ст. 121 ГПК України, господарський суд повинний встановлювати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушують матеріальні інтереси позивача та також може призвести до негативних наслідків для нього.

Розстрочку виконання рішення господарський суд повинен надавати лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом. (див. постанову Вищого господарського суду від 07.06.2005р., № 23/32-04-750 «Про розстрочення виконання рішення господарського суду»)

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» зазначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

В матеріалах справи відсутні докази, на підтвердження тяжкого фінансового стану підприємства, виняткових обставин та неможливості виконання рішення.

Отже, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову у наданні відстрочки виконання судового рішення.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Таким чином, твердження апелянта про порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права та неповноту досліджень обставин справи, які мали суттєве значення для вирішення спору, є хибними.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин, оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101,103 п.1, 105 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОДЕСЬКА ТЕЦ» - залишити без задоволення.

Рішення господарського Одеської області від 03.02.2014р. по справі № 916/3347/13- залишити без змін.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 05.03.2014р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Н.В. Ліпчанська