ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Бахарєв Б.О.) від 24.11.2005 року по справі № 2/229-05-9863 позов задоволено; визнано право власності за Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 на кафе-бар “ІНФОРМАЦІЯ_1” загальною площею 277 м² розташований за адресою АДРЕСА_1, позначений на експлікації внутрішніх площ до плану будівництва літера “А” цифрами: 1 - бар (22,8 м²), санвузол (2,7 м²), кабінет (11,2 м ), кладовка (6,6 м²), кухня (29,7 м²), а також окрему двоповерхову споруду жорсткої конструктивної схеми каркасного типу, яка має наступні характеристики: стіни - каркасного типу з утепленням мінватою, перекриття -дерев'яні та металеві конструкції, дах - тентовий та односкатний, покрівля - рулонна, поли - цементні, лінолеум, плитка; зобов'язано Комунальне підприємство “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” зареєструвати право власності за Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 на кафе-бар “ІНФОРМАЦІЯ_1” за адресою АДРЕСА_1; стягнуто з Комунального підприємства “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” (м. Одеса, вул. Троїцька, 25) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 85,00 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду вмотивоване тим, що оскільки позивачем створено об'єкт кафе-бар “ІНФОРМАЦІЯ_1” загальною площею 277 м², розташований за адресою АДРЕСА_1, за власні кошти, що відповідає умовам договору №НОМЕР_2, останній набуває право власності на вказаний об'єкт на підставі, що не заборонена законом, зокрема із правочину.

В касаційному поданні заступник прокурора Суворовського району м. Одеси просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 24.11.2005 року по справі № 2/229-05-9863, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.1, 3, 80, 83, 120, 125 Земельного кодексу України, ст.ст.26, 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.376 ЦК України, ст.ст.18, 21 Закону України “Про основи містобудування”, ст.24, 29 Закону України “Про планування і забудову територій”, ст.ст.38 ГПК України.

У відзиві на касаційне подання позивач повністю заперечує викладені в ньому доводи.

Відповідач та заявник касаційного подання не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши заперечення на касаційне подання представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та  процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 і Комунальним підприємством “Гідропарк Лузановка” укладений договір № НОМЕР_2, згідно якого СПД - фізична особа ОСОБА_1 зобов'язався виконати умови п. 2.1. договору про дольову участь в будівництві каналізаційного колектора в ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.06.2001 року, а КП “Гідропарк Лузановка” надало позивачу згоду на розміщення, реконструкцію та експлуатацію бара на належній йому території за адресою АДРЕСА_1.

Позивач свої зобов'язання згідно укладеного договору виконав повністю тобто прийняв участь в будівництві каналізаційного колектора вніс грошові кошти, будівельні матеріали та виконав будівельні роботи на суму 27 893 грн., що підтверджується протоколом № НОМЕР_3 і довідкою № НОМЕР_4 (а.с.8, 14).

В результаті реконструкції позивачем утворений об'єкт кафе-бар “ІНФОРМАЦІЯ_1” загальною площею 277 м², що підтверджується технічним паспортом та звітом про оцінку.

Керуючись ст.ст. 526, 328, 331 ЦК України, встановивши, що Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 створив об'єкт повністю за свої кошти, що відповідає умовам договору № НОМЕР_2, суд зробив висновок, що позивач набуває право власності на вказаний об'єкт на підставі, що не заборонена законом, зокрема із правочину.

17.08.2005 року позивач звернувся в КП “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” з заявою про оформлення та реєстрацію права власності.

Оскільки листом № НОМЕР_5 (а. с. 20) відповідачем відмовлено в реєстрації права власності, позивач звернувся з позовом до суду, який був задоволений виходячи з приписів ст.386 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що суд припустився порушення процесуального законодавства України, оскільки прийняв рішення, що стосується прав і обов'язків Одеської міської ради, яка не була залучена до участі в справі.

Так земля в межах м. Одеси є комунальною власністю та належить територіальній громаді м. Одеси, представником якої є Одеська міська рада (ст.ст.60, 80, 83 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Відповідно до п.34 ст.26 вищенаведеного Закону вирішення питань у сфері регулювання земельних відносин є винятковою компетенцією Одеської міської ради, а саме: розпорядження землями територіальної громади м. Одеси; надання в користування земель, що відносяться до комунальної власності; здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності.

Оскільки, згідно ст.120 Земельного Кодексу України передбачається перехід права власності на земельну ділянку при переході права власності на будівлю і споруду до фізичних або юридичних осіб, рішення, ухвалене місцевим господарським судом, є підставою для набуття позивачем права власності на земельну ділянку, що належить Одеській територіальній громаді, отже порушує інтереси останньої щодо права володіння землями.

В порушення ст. 43 ГПК України суд не встановив статусу предмету спору (самочинно збудоване нерухоме майно; створена нова річ за угодою найму, внаслідок її поліпшення за згодою наймодавця тощо), що впливає на застосування до правовідносин сторін норм матеріального права та на визначення підстав набуття права власності. Встановлені судом факти є суперечливими, оскільки з одного боку суд зазначає про реконструкцію окремої (спірної) будівлі 1999 року забудови, з іншого ж застосовує положення Цивільного кодексу України, які містять приписи щодо набуття права власності на нову річ, та зазначає, що позивач створив спірний об'єкт повністю за свої кошти. Суд не звернув увагу на те, що позивач в якості правового обґрунтування заявленого позову посилався також на приписи ст.778 ЦК України, яка передбачає поліпшення наймачем речі, переданої у найм.

Суд помилково застосував до спірних правовідносин положення ст.386 ЦК України, яка передбачає захист наявного права власності від порушень свого права іншими особами, і не містить положень щодо правових підстав набуття такого права.

Порушення вимог матеріального та процесуального права, допущені судом при розгляді справи, є підставою для скасування винесеного судового рішення та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з'ясувати дійсні обставини справи, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, п.3 ч.1 ст.111⁹, ч.1 ст.111¹⁰, 111¹¹ ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційне подання Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси від 03.05.2006 року №139-н-20/05 на рішення Господарського суду Одеської області від 24.11.2005 року у справі № 2/229-05-9863 задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 24.11.2005 року у справі № 2/229-05-9863 скасувати.

Справу № 2/229-05-9863 направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.