КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2014 р. Справа№ 15/172-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Гарник Л.Л.

Шипка В.В.

при секретарі судового засідання Волошиній З.В.

та представників:

від ініціюючого кредитора: не з'явився;

від боржника: не з'явився;

від Міністерства промислової політики: Манькута Т.В. (довіреність № 6 від 24.09.13);

від ОСОБА_1: ОСОБА_2 (довіреність № 2-1442 від 20.05.11);

арбітражний керуючий: Мирутенко М.М. (посвідчення НОМЕР_1 від 13.11.13)

розглянувши апеляційні скарги Міністерства промислової політики України та Промислової академії на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.01.2014

у справі № 15/172-б (суддя: Омельченко Л.В.)

за заявою Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва

до Промислової академії

про визнання боржника банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2014 у справі № 15/172-б задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали попереднього засідання від 25.12.2012 за нововиявленими обставинами у справі № 15/172-б у частині грошових вимог ОСОБА_1, заявлених за виплатами грошових коштів за листками тимчасової непрацездатності; скасовано ухвалу попереднього засідання господарського суду міста Києва від 25.12.2012 у справі № 15/172-б у частині відхилення кредиторських вимог ОСОБА_1, заявлених за виплатами грошових коштів за листками тимчасової непрацездатності; визнано ОСОБА_1 кредитором Промислової академії на суму 30 403,90 грн. (друга черга задоволення вимог кредиторів); зобов'язано розпорядника майна - арбітражного керуючого Мирутенка М.М. внести відомості про визнання ОСОБА_1 кредитором боржника окремо до реєстру вимог кредиторів.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник Міністерства промислової політики України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 20/1-2-6 від 17.01.2014, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 15.01.2014 по справі № 15/172-б та винести ухвалу, якою залишити без змін ухвалу господарського суду міста Києва від 15.01.2014 у справі № 15/172-б.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник Промислової академії звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 20.01.2014, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 15.01.2014 по справі № 15/172-б та винести ухвалу, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд ухвали господарського суду міста Києва від 25.12.2012 у справі № 15/172-б у зв'язку з нововиявленими обставинами.

В обґрунтування апеляційних скарг Міністерство промислової політики України та Промислова академія посилаються на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2014 у справі № 15/172-б прийнято до провадження апеляційні скарги Міністерства промислової політики України та Промислової академії на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.01.2014 у даній справі та призначено розгляд даних апеляційних скарг на 19.02.2014.

Через відділ документального забезпечення документів Київського апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшло заперечення на апеляційні скарги, в якому останній просив рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2013 у справі № 15/172-б залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

У зв'язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О. у відпустці, за розпорядженнями секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду зазначених вище апеляційних скарг у справі № 15/172-б у новому складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Гарник Л.Л., Шипко В.В. Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 зазначені вище апеляційні скарги прийняті до провадження у новому складі суду та відкладено розгляд справи на 03.03.2014, вказані апеляційні скарги об'єднано в одне апеляційне провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник Міністерства промислової політики України та арбітражний керуючий в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційні скарги підтримали та просили їх задовольнити, представник ОСОБА_1 - проти апеляційних скарг заперечив, просив оскаржувану ухвалу - залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Встановлено, що в судове засідання 03.03.2014 представник боржника (апелянта) не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Присутні у судовому засіданні 03.03.2014 представники сторін не заперечили проти розгляду справи за відсутності представника боржника (апелянта).

Судова колегія обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності представника боржника (апелянта), за наявними у справі матеріалами.

Неявка в судове засідання зазначеного представника не перешкоджає розгляду скарг. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосовуються норми цього Закону в редакції, що діяла до 19.01.2013 (далі по тексту - Закон).

Відповідно до ст. 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 ст. 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно зі ст. ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. п. 8.7. п. 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами», Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26.12.2011 № 17, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Стаття 1 Закону визначає кредитора у справі про банкрутство як юридичну або фізичну особу, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст. 1 Закону, боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, а кредитором - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

В силу названої норми, під грошовим зобов'язанням слід розуміти - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Виходячи зі змісту ст. 14 Закону кредитор, подаючи до господарського суду відповідну заяву, самостійно визначає розмір таких вимог, підтверджує їх відповідними документами. До обов'язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.

Статтею 15 Закону передбачено, що господарський суд розглядає вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва суду від 17.11.2011 порушено провадження у справі 15/172-б.

20.03.2012 судом першої інстанції винесено ухвалу підготовчого засідання у даній справі, якою визнано розмір вимог ініціюючого кредитора до боржника, призначено розпорядника майна тощо.

25.12.2012 у даній справі відбулося попереднє засідання, у якому було затверджено реєстр вимог кредиторів Промислової академії. Зокрема, вказаною ухвалою грошові вимоги ОСОБА_1 за договором про надання безвідсоткової фінансової позики від 23.08.2007 були визнані погашеними у зв'язку з пропуском процесуального строку для їх заявлення, а решта грошових вимог - відхилена. Так, в ухвалі від 25.12.2012 вказується, що суд вважає решту вимог ОСОБА_1 необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та такими, що задоволенню не підлягають.

18.12.2013 ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд вказаної ухвали суду від 25.12.2012 за нововиявленими обставинами у частині власних грошових вимог, які виникли з трудових правовідносин між ним та Промисловою академією (щодо виплат грошових коштів за листками тимчасової непрацездатності).

Ухвалою від 23.12.2013 у даній справі заяву ОСОБА_1 було прийнято до свого провадження суддею Омельченком Л.В. та призначено до розгляду на 15.01.2014.

У ході розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 18.12.2013 його представник підтримала заявлені вимоги та просила суд скасувати ухвалу попереднього засідання від 25.12.2012 у частині відмови у визнані ОСОБА_1 кредитором Промислової академії за листками тимчасової непрацездатності та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати його кредитором боржника на суму 30 403,90 грн.

Обґрунтовуючи наявність у спірних правовідносинах нововиявлених обставин, представник ОСОБА_1 вказувала на винесення Оболонським районним судом м. Києва рішення від 13.12.2013 у справі № 2/756/5269/13, яким з Промислової академії на користь ОСОБА_1 було стягнуто 30 403,90 грн. заборгованість по виплатами у зв'язку тимчасовою втратою працездатності з урахуванням індексу інфляції, та яким було встановлено обставини, які підтвердили факт наявності цієї заборгованості та обставини, які цю заборгованість підтверджують.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2014 по справі № 15/172-б задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали попереднього засідання від 25.12.2012 за нововиявленими обставинами у справі № 15/172-б у частині грошових вимог ОСОБА_1, заявлених за виплатами грошових коштів за листками тимчасової непрацездатності; скасовано ухвалу попереднього засідання господарського суду міста Києва від 25.12.2012 у справі № 15/172-б у частині відхилення кредиторських вимог ОСОБА_1, заявлених за виплатами грошових коштів за листками тимчасової непрацездатності; визнано ОСОБА_1 кредитором Промислової академії на суму 30 403,90 грн. і зобов'язано розпорядника майна Промислової академії - арбітражного керуючого Мирутенка М.М. внести відомості про визнання ОСОБА_1 кредитором боржника окремо до реєстру вимог кредиторів.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про визнання грошових вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції посилався на те, що під час винесення судом першої інстанції ухвали попереднього засідання від 25.12.2012, ОСОБА_1 не було відомо про факт боргу саме у розмірі 25 700,68 грн. та наявності обставин для його визнання, що було встановлено рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 13.12.2013 у справі № 2/756/5269/13.

Норми ст. 112 ГПК України передбачають можливість перегляду господарським судом прийнятого ним судового рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13.12.2013 у справі № 2/756/5269/13 ОСОБА_1 перебував з Промисловою академією у трудових відносинах, де займав посаду ректора та був звільнений наказом № 110-Д від 22.06.2009. У зв'язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному ним було отримано лікарняні листки АББ № 603293 за період з 26.05.2008 по 11.06.2008, АББ № 076945 з 10.11.2008 по 28.11.2008 , АББ № 603178 з 29.11.2008 по 05.01.2009, АББ № 077195 з 06.01.2009 по 13.02.2009, АББ № 077384 з 14.02.2009 по 05.03.2009, АББ № 077637 з 13.04.2009 по 17.04.2009, АББ № 077757 з 12.05.2009 по 21.05.2009 в загальному розмірі 25 700,68 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань - 30 403,90 грн.), виплата за якими Промисловою академією проведена не була.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник Міністерства промислової політики України та арбітражний керуючий наявність спірної заборгованості в розмірі 30 403,90 грн. перед ОСОБА_1 не заперечили. Разом з тим, в оскаржуваній ухвалі зазначається про те, що присутній у судовому засіданні представник Промислової академії також не заперечив проти заборгованості перед ОСОБА_1 у вказаному розмірі.

З матеріалів справи судовою колегією встановлено, що представник ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції примірник рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13.12.2013 у справі № 2/756/5269/13, скріплений гербовою печаткою та із зазначенням дати набрання ним законної сили - 10.01.2014.

У ч. 1 ст. 296 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

На час прийняття господарським судом м. Києва оскаржуваної ухвали Промисловою академією не було дотримано порядку подання апеляційної скарги на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13.12.2013 у справі № 2/756/5269/13. Суд першої інстанції правомірно опирався на це рішення, яке знаходиться в матеріалах справи, при прийнятті оскаржуваної ухвали.

У ході розгляду судом апеляційної інстанції даних апеляційних скарг Міністерства промислової політики України та Промислової академії, ані представниками апелянтів, ані арбітражним керуючим до суду апеляційної інстанції не подано доказів скасування вказаного рішення Оболонського районного суду м. Києва.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, вважає помилковим твердженням суду першої інстанції, стосовно того, що до заяви ОСОБА_1 лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Київського міського відділення від 13.07.2012 № 1500/01-40/05 не подавався. В запереченнях на апеляційні скарги, представник ОСОБА_1 зазначила про те, що на момент складання реєстру, у заявника не було належним чином засвідчених, тобто підтверджених належними і допустимими доказами документів, крім інформації, яка містилася у вищевказаному листі. Проте, як вбачається з матеріалів справи, вказаному доказу, судом першої інстанції правова оцінка в ухвалі від 25.12.2012 у даній справі не була надана взагалі.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що заборгованість Промислової академії перед ОСОБА_1 за вказаними лікарняними листками фактично мала місце (за відповідний розрахунковий період 2008 та 2009 років) і господарський суд у попередньому засіданні не встановив таких обставин, кредитору боржника ОСОБА_1 не було відомо про факт боргу саме у розмірі 25 700,68 грн. та наявності обставин для його підтвердження, в рішенні Оболонського районного суду міста Києва від 13.12.2013 у справі № 2/756/5269/13 встановлені обставини, які і підтверджують наявність боргу Промислової академії перед ОСОБА_1 в розмірі 25 700,68 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань - 30 403,90 грн.).

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що при зверненні до суду з грошовими вимоги, які випливали з трудових правовідносин сторін, ОСОБА_1 розраховував суму боргу з врахуванням індексу інфляції, тому суд при перегляді ухвали попереднього засідання у справі № 15/172-б та її скасуванні за нововиявленими обставинами вірно задовольнив заяву ОСОБА_1 від 18.12.2013 також з врахуванням індексації боргу.

Разом з тим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що заборгованість перед ОСОБА_1 з виплат грошових сум за листками тимчасової непрацездатності, що виникли з трудових правовідносин сторін є аналогічними з виплати заробітної плати та прирівняних до неї платежів.

Відповідно до пп. 8.3., 8.6. п. 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26.12.2011 № 17 ГПК не надає господарському суду права повертати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, якщо суд вважає, що таких обставин немає. У цих випадках, з'ясувавши за результатами розгляду відповідної заяви в порядку статті 114 ГПК відсутність нововиявлених обставин, господарський суд виносить ухвалу про залишення судового рішення без змін; прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

З урахуванням викладених положень ГПК, Закону та постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 за №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", на момент прийняття ухвали попереднього засідання у даній справі вищевказана заборгованість фактично мала місце, але не було виявлено наявності обставин для її визнання, які виникли в подальшому, як зазначалось вище, судова колегія апеляційного суду робить висновок про те, що в заяві та доданих до неї документах долучено фактичні дані, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу ухвали попереднього засідання господарського суду м. Києва від 25.12.2012 у даній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали попереднього засідання господарського суду м. Києва від 25.12.2012 по справі № 15/172-б.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія відхиляє доводи Міністерства промислової політики України та Промислової академії, викладені в апеляційних скаргах, за необґрунтованістю. Доводи, наведені в апеляційних скаргах, не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг Міністерства промислової політики України від 17.01.2014 № 20/1-2-6 та Промислової академії від 20.01.2014, зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції від 15.01.2014 у справі № 15/172-б. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування вказаної ухвали у даній справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статями 4-1, 33, 34, 43, 99, 101- 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Міністерства промислової політики України від 17.01.2014 № 20/1-2-6 та Промислової академії від 20.01.2014 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 15.01.2014 у справі № 15/172-б - без змін.

2. Матеріали справи № 15/172-б повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Повний текст постанови підписаний 04.03.2014.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді Л.Л. Гарник

В.В. Шипко