УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів                                                                                              тел. (0462) 674-013

просп. Миру , 20                                                                      

Іменем України

ПОСТАНОВА

                     "13" грудня 2006 р.                                        Справа № 1/228

Позивач: Чернігівська районна державна адміністрація,

                 вул. Шевченка 48, м. Чернігів,14027

Відповідачі: 1. Чернігівська обласна державна адміністрація,

                 вул. Шевченка, 7, м. Чернігів,14000

                        2. Президія Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, вул. Шевченка,5, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про визнання нечинним нормативно-правового акта

              Суддя  В.І.Шестак

За участю секретаря О.В.Пилипенко

Представники сторін в судовому засіданні 05.12.2006р.:

позивача: Синько О. О. довіреність № 02-15/1456 від 17.08.2006 представник

відповідача1:  Дробот О. В. довіреність № 06-06/252 від 01.02.2006 заст.  начальника юрид. відділу апарату облдержадміністрації

відповідача2: Тищенко Є. Ю. довіреність № 390 від 27.11.2006 зав. юрид. відділом, Огієнко В. В. довіреність № 401 від 05.12.2006 гол. спец. прав. роботи

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про визнання таким, що суперечить ч. 2 ст. 24, ч.1 ст. 33, ч.1 ст. 47  Конституції України та нечинним п.4  Постанови виконавчого комітету Чернігівської  обласної ради народних депутатів та Президії Чернігівської обласної ради професійних спілок від 07.01.1985р. № 3 “Про порядок обліку громадян, що потребують покращення житлових умов в Чернігівській області. Зокрема, позивач зазначає, що п. 4 вказаної постанови встановлює, що на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також прописані у даному місті Чернігівської області не менше трьох років, а так-як інститут прописки громадян скасовано, то даний пункт не відповідає  вимогам  Конституції України.

Крім того, позивач посилається на те, що ст. 24 Конституції України встановлює заборону надання привілеїв чи встановлення обмежень в залежності від місця проживання.

Перший відповідач, Чернігівська обласна держадміністрація, проти позову заперечує, посилаючись на те, що він не може бути відповідачем по справі, оскільки не є правонаступником Чернігівського облвиконкому. Крім того, між ним та позивачем спори у сфері управління відсутні і адміністрація ніяким чином не порушувала прав і свобод позивача.

Другий відповідач, Федерація профспілкових організацій Чернігівської області, яка є правонаступником Чернігівської обласної ради профспілок, проти позову також заперечує. При цьому у відзиві на позов та в судовому засіданні він пояснив, що зазначена постанова відповідала вимогам  постанови Кабінету міністрів УРСР № 470 від 11.12.1984р., та Української республіканської  Ради профспілок, якою були затверджені „ Правила обліку громадян, які потребують покращення житлових умов та порядку надання їм житлових приміщень в Українській РСР”. Відповідно до цієї постанови, п. 4, облвиконкоми та облпрофради зобов`язані були в місячний термін розглянути питання та прийняти  відповідне рішення щодо встановлення терміну постійного проживання та прописки, як обов`язкових умов, що надають право для взяття на облік на отримання житла.

Таким чином, відповідно до вимог зазначеної постанови та Житлового кодексу УРСР п.4 оспорюваної постанови з урахуванням соціально-економічного розвитку регіону і  було встановлено, що на квартирний облік  приймаються громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, які постійно проживають та прописані в даному населеному пункті не менше трьох років.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, судом встановлено:

Постановою виконкому Чернігівської обласної  ради народних депутатів та Президії обласної ради профспілок № 3 від 07.01.1985 р. затверджені „Правила обліку громадян, які потребують покращення житлових умов та надання їм житлових приміщень в Чернігівській області”.

Пунктом 4 зазначеної постанови зазначено, що на квартирний облік приймаються громадяни, які потребують покращення житлових умов і які постійно проживають, а також прописані в даному місті або селищі міського типу області не менше трьох років.

Вказана постанова була прийнята відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР та Української республіканської Ради профспілок від 11.12.1984 р. № 470 „ Про затвердження правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській РСР”.

Відповідно до ст. 31 Житлового кодексу УРСР із змінами та доповненнями станом на 21.07.04р. громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання  у користування жилого приміщення у будинках  державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим кодексом та іншими актами законодавства  Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які  постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю. Тобто, обов`язковість врахування умов проживання і, відповідно,  прописки в населеному пункті обумовлена тим, що громадянин відповідно до Житлового кодексу мав право  та можливість перебувати  на обліку для отримання із державного житлового фонду лише одного житлового приміщення за місцем свого постійного проживання .

Щодо правомірності пред`явлення  позивачем позову до обласної державної адміністрації, як до правонаступника, суд зазначає, що остання не є правонаступником виконкому Чернігівської  обласної Ради в силу закону у зв`язку з тим, що  Законом України „Про  місцеві державні адміністрації в Україні” та Законом України „Про  місцеве самоврядування”, які  є основними законами що визначають статус, повноваження та обов`язки , зокрема, обласних державних адміністрацій, не встановлено, що відповідна облдержадміністрація є правонаступником виконавчого комітету обласної Ради народних депутатів.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Нацбанку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної  дії в часі.

З огляду на викладене суд доходить до  висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.         

Керуючись ст. 58 Конституції України , ст. 31 Житлового кодексу УРСР, ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

         1.  В позові відмовити.

2. Дана Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в наступному порядку. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі. Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

3. Дана Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку. У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

4. Дана Постанова після набрання законної сили,  є обов'язковою для осіб,  які беруть  участь  у  справі,  для  їхніх правонаступників,  а також для всіх органів,  підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини,  які  були  встановлені постановою,  що набрала законної  сили,  в  одній  адміністративній   справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

            

                 Суддя                                                                                   В.І. Шестак