Справа № 128/2696/13-ц Провадження № 22-ц/772/681/2014Головуючий в суді першої інстанції:Шевчук Л. П.
Категорія: 45Доповідач: Медвецький С. К.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" лютого 2014 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Медвецького С.К.,
суддів: Оніщука В.В., Чорного В.І.,
при секретарі Богацькій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу
ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 16 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Мізяківсько - Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_3, третя особа: управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, про визнання недійсними та скасування рішень Мізяківсько - Хутірської сільської ради Вінницького району, визнання недійсним державного акта на право власності на землю, -
встановила:
У червні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації від 16 листопада 2010 року № 1338 їй було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення орієнтовною площею
0, 800 га, які не надані у власність і користування (землі запасу), на території Мізяківсько - Хутірської сільської ради, за межами населеного пункту.
Розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації від 19 листопада 2012 року № 1467 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0, 7807 га, яка знаходиться на території
Мізяківсько - Хутірської сільської ради, за межами населеного пункту, затверджено та передано їй у власність.
У червні 2013 року вона звернулася до управління Держземагенства у Вінницькому районі з заявою щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру про належну їй земельну ділянку. Однак з'ясувалося, що передана їй земельна ділянка накладається на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_3 Земельна ділянка була отримана останнім на підставі рішення 16 сесії Мізяківсько - Хутірської сільської ради 5 скликання від 02 квітня 2008 року «Про передачу у приватні власність земельної ділянки» та 21 сесії 5 скликання від 10 грудня 2008 року «Про затвердження технічної документації та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку» та належить ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку. У зв'язку з цим їй було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру.
Посилаючись на те, що зазначені рішення прийняті поза межами повноважень сільської ради та такими, що порушують її право на виділену у встановленому законом порядку земельну ділянку, внаслідок чого вона позбавлена можливості її зареєструвати та володіти як власник, ОСОБА_4, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати недійсними та скасувати рішення 16 сесії Мізяківсько - Хутірської сільської ради 5 скликання від 02 квітня 2008 року «Про передачу у приватні власність земельної ділянки» та 21 сесії 5 скликання від 10 грудня 2008 року «Про затвердження технічної документації та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку» в частині, що стосується затвердження технічної документації, передачі у власність та видачі ОСОБА_3 державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0, 1671 га для ведення особистого селянського господарства; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0, 1748 га серії ЯИ № 033416, виданий 16 листопада 2009 року ОСОБА_3
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 16 січня 2014 року позов задоволено повністю.
Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ухвалити нове рішення, про відмову в задоволенні позову.
У судове засідання ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися. У поданому клопотанні ОСОБА_2 просила розгляд справи відкласти, оскільки вона перебуває на лікарняному, а ОСОБА_3 - у відрядженні.
Відповідно до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.
На думку колегії суддів, зазначені у клопотанні причини неявки відповідача в судове засідання у зв'язку з відрядженням неможна визнати поважними, оскільки ОСОБА_3 був завчасно повідомлений про час і місце слухання справи, зокрема 18 лютого 2014 року, а відтак мав можливість з'явитися в судове засідання у визначений судом день і час.
Представник позивача ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.
Представники Мізяківсько - Хутірської сільської ради, відділу Держкомзему у Вінницьк0ому районі в судове засідання не з'явилися без поважних причин, хоча завчасно були повідомлені про час і місце слухання справи.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що при винесенні рішень «Про передачу у приватні власність земельної ділянки» та «Про затвердження технічної документації та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку» Мізяківсько - Хутірська сільська рада Вінницького району вийшла за межі наданих їй повноважень, так як не вправі розпоряджатися землями за межами населених пунктів.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу, інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок та інші.
Пунктом 12 розд. Х «Перехідні положення» ЗК України визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Установлено, що розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації від 16 листопада 2010 року № 1338 ОСОБА_4 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення орієнтовною площею
0, 800 га, які не надані у власність і користування (землі запасу), на території Мізяківсько - Хутірської сільської ради, за межами населеного пункту.
Державним підприємством Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою, на замовлення ОСОБА_4, виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Мізяківсько - Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області.
Розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації від 19 листопада 2012 року № 1467 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0, 7807 га для особистого селянського господарства, на території Мізяківсько - Хутірської сільської ради, за межами населеного пункту, затверджено та передано ОСОБА_4 у власність.
Передано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 0, 7807 га, з них: 0, 1086 га - під господарськими будівлями, 0, 6721 га - під господарськими дворами, для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність та користування (землі запасу), на території Мізяківсько - Хутірської сільської ради, за межами населеного пункту.
Видано ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства на території Мізяківсько - Хутірської сільської ради, за межами населеного пункту.
У червні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до управління Держземагенства у Вінницькому районі з заявою щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру про належну їй земельну ділянку.
Рішенням № РВ-050032452013 від 06 червня 2013 року ОСОБА_4 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, оскільки є невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про державний земельний кадастр» та порядку ведення Державного земельного кадастру, а саме: земельна ділянка накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 0520684000:04:002:0013, знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної або її частини.
Земельна ділянка з кадастровим номером 0520684000:04:002:0013 належить ОСОБА_3 Отримана ця земельна ділянка ОСОБА_3 на підставі рішення 16 сесії Мізяківсько - Хутірської сільської ради 5 скликання від 02 квітня 2008 року «Про передачу у приватні власність земельної ділянки» та 21 сесії 5 скликання від 10 грудня 2008 року «Про затвердження технічної документації та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку» та належить ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку.
Відповідно до висновку № 23 судової будівельно-технічної експертизи від 21 жовтня 2013 року площа суміщення земельної ділянки площею 0, 1748 га, яка розташована в с. Тютюнники Вінницького району Вінницької області передана у приватну власність ОСОБА_3 та земельної ділянки площею 0, 7807, що розташована на території Мізяківсько - Хутірської сільської ради, за межами населеного пункту, яка передана у власність ОСОБА_4 становить 0, 1671 га (а.с.176-197).
Статтею 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
а) визнання прав;
б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
в) визнання угоди недійсною;
г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
ґ) відшкодування заподіяних збитків;
д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що земельна ділянка була надана позивачу у власність Вінницькою районною державною адміністрацією в межах повноважень і на підставі Земельного Кодексу України. У той же час розпорядження землями поза межами населеного пункту, здійснене Мізяківсько - Хутірською сільською радою, суперечить законодавству та виходить за межі повноважень органу місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 04 травня 1999 року № 43 (в редакції, що діяла на час видачі державного акта), державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 виданий у 2009 році на підставі рішень органу місцевого самоврядування, які підлягають визнанню недійсними, а відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 33416, виданий ОСОБА_3
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не з'ясовано суб'єктного складу сторін та порушення правил юрисдикції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).
Безпідставними є доводи відповідача про те, що ОСОБА_4 був порушений порядок оформлення земельної ділянки переданої їй у власність, оскільки право на земельну ділянку у позивача виникло після прийняття розпоряджень Вінницькою районною державною адміністрацією Вінницької області від 16 листопада 2010 року та 19 листопада 2012 року про надання дозволу на складання проекту відведення, його затвердження та передачі земельної ділянки у власність.
Статтею 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Зазначені розпорядження у встановленому законодавством порядку не оскаржувалися та протиправними не визнавалися, а відтак є обов'язковими для виконання.
Також безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено строк позовної давності при зверненні до суду, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Матеріалами справи встановлено, що про своє порушене право ОСОБА_4 дізналася 06 червня 2013 року після отримання рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 16 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: /підпис/ С.К. Медвецький
Судді: /підпис/ В.В. Оніщук
/підпис/ В.І. Чорний
З оригіналом вірно: