КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа №2218/12018/2012

Провадження №22-ц/792/481/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2014 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Спірідонової Т.В.,

суддів - Харчука В.М., Переверзєвої Н.І.,

при секретарі - Терлич А.В.

за участю: представника позивача - Бубякової К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 листопада 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог: служба у справах дітей Хмельницької міської ради, Хмельницький міський відділ Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області про виселення з житлового будинку та зняття з реєстрації місця проживання

встановила:

В червні 2013 року позивач ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» звернувся до суду з позовом та просив виселити із житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 із зняттям з реєстраційного обліку. В обґрунтування позовних вимог вказав, що між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк» та відповідачем ОСОБА_6 були укладені кредитний договір №70307С50 від 03.08.2007 року, за яким ОСОБА_6 отримав кредит у розмірі 137000 доларів США зі сплатою 14% річних та кінцевим строком погашення 01.08.2014 року; кредитний договір №70308С13 від 14.03.2008 року, за яким ОСОБА_6 отримав кредит в розмірі 33000 Євро зі сплатою 12% річних з кінцевою датою погашення 12.03.2018 року. З метою виконання зобов'язань за зазначеними кредитними договорами між позивачем та ОСОБА_2 14.03.2008 року укладено іпотечний договір №70308Z21, відповідно до якого в іпотеку банку передано земельну ділянку площею 1000 кв.м., та цегляний житловий будинок загальною площею 174,6 кв.м.,

________________________________________________________________________________

Головуюча в першій інстанції - Заворотна О.Л.

Доповідач - Спірідонова Т.В. Категорія 41,42

що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. ОСОБА_6 свої зобов'язання перед позивачем не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість. Рішеннями Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.03.2009 року та 17.04.2009 року стягнуто з ОСОБА_6 заборгованість по кредитним договорам у розмірі 126953,17 доларів США, 40 грн. та 33861,02 євро. 26.12.2008 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_8 вчинено виконавчий напис на іпотечному договорі №70308Z21 від 14.03.2008 року, яки направлено для примусового виконання до Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції. 06.04.2012 року відповідачами було отримано повідомлення банку з вимогою про добровільне звільнення житлового приміщення протягом місяця, однак вимоги позивача були проігноровані.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 листопада 2013 року позов задоволено частково та виселено ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 із житлового будинку АДРЕСА_2. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 січня 2014 року виправлено допущену описку в рішенні суду, зазначивши в резолютивній частині рішення прізвище, ім'я та по батькові відповідача «ОСОБА_5», «ОСОБА_4».

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 та просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що всупереч ст.9, 109 ЖК України судом першої інстанції в рішенні не зазначено щодо надання іншого постійного жилого приміщення, а виселення без надання іншого постійного жилого приміщення є незаконним. Більш того, виселенню згідно рішення суду підлягає неповнолітня дитина - ОСОБА_3, та непрацездатні особи: ОСОБА_5, ОСОБА_4 Судом не взято до уваги та не надано належної оцінки поясненням представника третьої особи по справі - служби у справах дітей Хмельницької міської ради, який позов не визнав, та вказав, що неповнолітній ОСОБА_3 та його батьки ОСОБА_2, ОСОБА_6 не можуть бути виселені з житлового будинку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 на момент укладення договору іпотеки житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_2, була власником спірного будинку та земельної ділянки, які не були придбані нею за кредитні кошти, отримані у позивача. Тому з урахуванням положень ч.2 ст.109 ЖК УРСР виселення відповідачів можливе лише за умови надання їм іншого житла, що має бути зазначено у рішенні суду, оскільки виселення без надання іншого житла можливе лише з підстав, визначених ст.116 ЖК УРСР. Позивач при зверненні до суду не зазначив житло, яке має бути надано відповідачу та членам її сім'ї за наслідками їх виселення з будинку, а тому відсутні підстави для примусового виселення відповідачів зі спірного будинку у судовому порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянти зазначають, вони є непрацездатними особами, фактично проживають та зареєстровані у спірному будинку з жовтня 2007 року, іншого житла на праві власності чи на праві користування не мають. Незважаючи на їх право користування будинком про укладення договору іпотеки вони не повідомлялися, погоджень щодо звільнення будинку не давали. Також зазначають, що було порушено порядок виселення, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не отримували вимоги банку про звільнення житлового будинку, а також в рішенні не зазначено щодо надання іншого постійного жилого приміщення.

Апелянти ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та представник третьої особи без самостійних вимог- служби у справах дітей Хмельницької міської ради неодноразово повідомлені належним чином про час і місце слухання справи, у судове засідання повторно не з'явилися, причини неявки не повідомили.

Представник апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_11 неодноразово повідомлена належним чином про час і місце слухання справи, повторно у судове засідання не з'явилася, подала заяву про відкладення судового засідання у зв'язку з участю в іншому судовому засіданні в господарському суді Хмельницької області. Суд не вважає вказану причину поважною, оскільки підтверджуючі документи щодо її участі в іншому судовому засіданні не надано. Крім того, судове засідання, призначене на 03.02.2014 року, було відкладено у зв'язку із зайнятістю ОСОБА_11 в іншому судовому засіданні.

Представник позивача - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк», заперечуючи проти апеляційної скарги, зазначила, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Третя особа без самостійних вимог - Хмельницький міський відділ Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області повідомлений належним чином про час і місце слухання справи, представник у судове засідання не з'явився, подав заяву про слухання справи у його відсутності.

Заслухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про виселення з квартири, яка була передана в іпотеку, суд першої інстанції виходив із того, що після звернення стягнення на предмет іпотеки ОСОБА_2 як іпотекодавцю та відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 було направлено вимогу про добровільне звільнення квартири, на яке вони не відреагувала та у добровільному порядку квартиру не звільнили, що є підставою для їх примусового виселення.

Судом вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Встановлено, що між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (правонаступником якого є ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України») та ОСОБА_6 укладено кредитний договір №70307С50 від 03.08.2007р., за яким ОСОБА_6 отримав кредит в розмірі 137000 доларів США зі сплатою не менше 14,00% річних та кінцевим строком погашення 01.08.2014р. та укладено кредитний договір №70308С13 від 14.03.2008р., за яким ОСОБА_6 отримав кредит в розмірі 33000 Євро зі сплатою 12% річних з кінцевою датою погашення 12.03.2018р.

В забезпечення виконання зобов'язання за даними кредитними договорами між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_2 14.03.2008р. укладено іпотечний договір №70308Z21, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_12, відповідно до якого в іпотеку банку передано земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 1000кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, кадастровий номер 6810100000.21.002.0053, яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку ЯД 014617, виданого 24.04.2007р. на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.12.2006р. № 9564, та цегляний житловий будинок загальною площею 174,6 кв.м., житловою площею 64,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого 16.08.2007р. управлінням житлово-комунального господарства на підставі рішення № 879 від 09.08.2007р. За домовленістю сторін загальна заставна вартість предмета іпотеки становить 1201800грн. (п.1.3 іпотечного договору).

Згідно з п.1.4 цього договору іпотекодавець підтвердила, що предмет іпотеки знаходиться в спільній сумісній власності з ОСОБА_6, який дав згоду на укладення цього договору.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.04.2009р. стягнуто з ОСОБА_6 на користь ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором №70307С50 від 03.08.2007р. в сумі 126953,17 доларів США, що еквівалентно 977539,41грн., та 40грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.03.2009р. стягнуто з ОСОБА_6 на користь ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором №70308С13 від 14.03.2008р. у сумі 33861,02 Євро.

Зазначена заборгованість по кредитним договорам позивачу не сплачена.

Згідно із ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, 26.12.2008р. приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_8 вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

За змістом ч.2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч.3 ст. 109 ЖК України після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя (кредитора) або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до домової книги по АДРЕСА_2 ОСОБА_5 зареєстрована за вказаною адресою з 18.10.2007р., ОСОБА_4 - з 18.10.2007р., ОСОБА_2 - з 11.07.2009р., ОСОБА_3 - з 11.07.2009р., ОСОБА_6 - з 16.02.2012р.

30.03.2012р. та 03.04.2012р. ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у порядку, передбаченому ст.40 Закону України «Про іпотеку» та ст.109 ЖК України, направив на адресу ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також ОСОБА_6 та ОСОБА_2, які діють також в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, вимоги про добровільне виселення із житлового будинку, що є предметом іпотеки, які були ними отримані 6 квітня 2012 року.

Зазначена вимога про виселення в добровільному порядку відповідачами не виконана.

Оцінивши в сукупності надані докази суд дійшов правильного висновку, що відповідачі підлягають виселенню з будинку, який є предметом іпотеки, без надання їм іншого житлового приміщення.

Суд першої інстанції врахував, що виселення осіб, які займають жиле приміщення, на яке звернуто стягнення, як на передане в іпотеку, врегульоване ч.3 ст.109 ЖК Української РСР. При цьому можливість виселення відповідачів не ставиться в залежність від надання їм жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до ст. 132-2 цього Кодексу.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційних скаргах на порушення прав неповнолітньої дитини ОСОБА_3, виходячи з наступного.

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчиненні будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Відповідно до ч.3 ст.17, ч.2 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Згідно з п.1.4 вищевказаного іпотечного договору іпотекодавець ОСОБА_2 підтвердила, що внаслідок укладення цього договору не буде порушено прав та законних інтересів неповнолітніх, малолітніх дітей, непрацездатних та інших осіб, яких іпотекодавець зобов'язаний утримувати за законом чи договором.

Під час укладення іпотечного договору ОСОБА_2 та ОСОБА_6 подали приватному нотаріусу ОСОБА_12 заяву, в якій вказали, що права користування житловим будинком по АДРЕСА_2, який передається в іпотеку, малолітні та неповнолітні діти не мають.

На момент нотаріального посвідчення іпотечного договору ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_3 були зареєстровані в АДРЕСА_1, а в будинку за адресою по АДРЕСА_2 вони зареєстровані з 11.07.2009р., що підтверджується довідкою житлово-експлуатаційною конторою №8 м.Хмельницького, листом Хмельницького міського відділу УДМС України в Хмельницькій області від 27.06.2012 року (а.с.17, 48-50).

У зв'язку із наведеним суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що неповнолітній ОСОБА_3 право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки не мав, а тому будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки, в тому числі і реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку не є підставою для відмови у позові про виселення.

Відповідно до статті 578 ЦК України та статті 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 не були співвласниками житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2 на момент передачі їх в іпотеку, а тому отримання від них згоди на передачу будинку та земельної ділянки в іпотеку не вимагалося.

Безпідставним є посилання ОСОБА_6 на порушення норм процесуального права у зв'язку з розглядом справи без його участі.

Як вбачається з матеріалів справи, яка розглянута без участі відповідача ОСОБА_6, останній був неодноразово повідомлений у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, однак у судові засідання не з'являвся. Під час перегляду рішення суду в апеляційному порядку відповідачем ОСОБА_6 не надано доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції. Тому, враховуючи, що проведення судового засідання за відсутності відповідача не призвело до неправильного вирішення справи, підстав для скасування рішення суду не вбачаться.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:/підпис/ Судді:/підписи/

Згідно з оригіналом:

суддя апеляційного суду Т.В.Спірідонова