Справа № 344/16889/13-ц

Провадження № 2/344/908/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

27 лютого 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Хоростіля Р.В.,

секретаря Басюк С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу та свідоцтва про право власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися з вказаним позовом до відповідачів, в обґрунтування якого покликались на те, що рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 07.08.2013р. № 410 ОСОБА_1 було виділено двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 31,0кв.м. на АДРЕСА_1. Надання вказаної квартири відбувалось з житлового фонду виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, з врахуванням рішення адміністрації та профспілкового комітету апарату виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за № 1 від 25.07.2013р.

На підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 07.08.2013р. № 410 позивачу було видано ордер на житлове приміщення № 001342 від 12.08.2013р. Після цього, позивачка розпочала використання даного житлового приміщення. Оскільки дана квартира перебувала у занедбаному стані, для належного її використання необхідно було здійснити ремонтні роботи, що позивачка і розпочала робити.

Одночасно, ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» було проведено технічну інвентаризацію спірного житлового приміщення та виготовлено технічний паспорт від 16.08.2013р. В подальшому, позивачкою вказану квартиру було приватизовано та відповідно до розпорядження міського голови від 23.08.2013р № 364-р оформлено свідоцтво про право власності від 02.09.2013р.

Згідно інформації, що міститься в свідоцтві про право власності від 02.09.2013р. позивачка та її син ОСОБА_2 отримали у власність в рівних долях (по 1/2 частині) квартиру АДРЕСА_1. Інформацію про ОСОБА_1 як про власника 1/2 частини було внесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обмежень 05.09.2013р., номер запису про право власності 2373002. Аналогічна інформація була внесення про право власності ОСОБА_2 Таким чином, позивачі правомірно набули право власності на вищеописані житлові приміщення.

Однак позивачам стало відомо, що 30.08.2013р. приватним нотаріусом ОСОБА_5 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено інформацію про право власності на їх квартиру за ОСОБА_4 Підставою для внесення такої інформації стало свідоцтво про право власності на житло від 08.08.2000р., що було видане госпрозрахунковою групою з приватизації державного житлового фонду на підставі розпорядження міською голови від 04.08.2000р. № 490-р.

В цей же день цим же нотаріусом було посвідчено договір купівлі-продажу реєстровий № 1571, за яким ОСОБА_4 відчужила спірну квартиру на користь ОСОБА_3 і відповідно, інформація про ОСОБА_3, як про власника квартири, була внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Квартира АДРЕСА_1 до розпорядження міського голови від 23.08.2013р. № 364-р перебувала у власності територіальної громади міста Івано-Франківська та перебувала в розпорядженні житлового фонду виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, що підтверджується повідомленням департаменту комунального господарства, транспорту і зв'язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17.07.2013р. № 1270/01-07/03.

Тобто, приватизація спірних житлових приміщень відбулась вперше тільки за розпорядженням міського голови від 23.08.2013р. № 364-р. До того часу спірна квартира ніким не приватизовувалась, а органи місцевого самоврядування чи будь-які уповноважені на те установи не приймали рішень (розпоряджень, тощо) щодо приватизації чи іншого відчуження даної квартири.

Що стосується розпорядження міського голови від 04.08.2000р. № 490-р на підставі якого ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру від 08.08.2000р., то такого розпорядження міського голови яке нібито стало підставою для видачі свідоцтва про право власності за ОСОБА_4 не існує. Вказана обставина підтверджується листом архівного відділу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21.10.2013р. № 125/4-06.

Таким чином, відсутність в природі розпорядження міського голови від 04.08.2000р. № 490-р на підставі якого ОСОБА_4 було нібито видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру від 08.08.2000р. свідчить про те, що свідоцтво про право власності на спірний об'єкт нерухомого майна від 08.08.2000р. за ОСОБА_4 є підробленим, і відповідно таким, що не може мати жодних юридичних наслідків.

Незважаючи на це, приватним нотаріусом ОСОБА_5 було внесено інформацію про ОСОБА_4 як власника квартири до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В свою чергу, ОСОБА_4 без жодних правових підстав, не будучи власником спірної квартири здійснила її відчуження в користь ОСОБА_3, уклавши договір купівлі-продажу від 30.08.2013р. реєстровий № 1571.

Отже, станом на сьогоднішній день мають місце обставини за яких право власності позивачів не визнається та оспорюється відповідачами, які підтверджують свої права на спірну квартиру підробленим, недійсним свідоцтвом про право власності від 08.08.2000р. та недійсним договором купівлі-продажу від 30.08.2013р. реєстровий № 1571.

За таких обставин, підтверджуючими документами на спірне майно у позивачів є розпорядження міського голови від 23.08.2013р. № 364-р та свідоцтво про право власності від 02.09.2013р. та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.09.2013р. (номер запису про право власності 2373002 від 03.09.2013р.).

Враховуючи відсутність правових підстав для виготовлення свідоцтва про право власності від 08.08.2000р., вони вважають, що дане свідоцтво про право власності відповідно до якого було оформлено право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 слід визнати недійсним та скасувати. Враховуючи вищевикладені обставини ОСОБА_4 не мала правових підстав для відчуження спірної квартири ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 30.08.2013р. реєстровий № 1571, тому спірний договір купівлі-продажу від 30.08.2013р. реєстровий № 1571 суперечить законодавству, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що в сукупності свідчить про наявність беззаперечних підстав для визнання його недійсним.

Просили визнати за ними право власності в рівних долях (по 1/2 частині) на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 44,2кв.м., що розташована в будинку АДРЕСА_1, визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житло від 08.08.2000р. відповідно до якого відбулось оформлення права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 44,2кв.м., що розташована в будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та визнати недійсним договір купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 44,2кв.м., що розташована в будинку АДРЕСА_1, що був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 30.08.2013р., реєстровий № 1571, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, покликаючись на викладені в заяві обставини, просив позов задоволити, при цьому не заперечив проти заочного розгляду справи за відсутності відповідачів.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності не подали.

Тому суд, враховуючи думку представника позивачів, який не заперечив проти вирішення справи за відсутності відповідачів, розглянув справу за відсутності останніх та ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає наступне.

Ст. 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності, а відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 07.08.2013р. № 410 (а.с.7) ОСОБА_1 (склад сім'ї 4 особи) було виділено двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 31,0кв.м. на АДРЕСА_1. Надання вказаної квартири відбувалось з житлового фонду виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, з врахуванням рішення адміністрації та профспілкового комітету апарату виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за № 1 від 25.07.2013р.

Позивачу було видано ордер на спірне житлове приміщення № 001342 від 12.08.2013р. (а.с.8).

ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» було проведено технічну інвентаризацію спірного житлового приміщення та виготовлено технічний паспорт від 16.08.2013р. (а.с.14-15).

Позивачем вказану квартиру було приватизовано та відповідно до розпорядження міського голови від 23.08.2013р № 364-р (а.с.9-10) оформлено свідоцтво про право власності від 02.09.2013р. (а.с.11).

Згідно свідоцтва про право власності від 02.09.2013р. (а.с.11) ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2 отримали у власність в рівних долях (по 1/2 частині) квартиру АДРЕСА_1. Інформацію про ОСОБА_1 як про власника 1/2 частини було внесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обмежень 05.09.2013р., номер запису про право власності 2373002. Аналогічна інформація була внесення про право власності ОСОБА_2 (а.с.12).

В той же час в судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 08.08.2000р. (а.с.73) спірна квартира належить ОСОБА_4 (відповідачу по справі). Вказане свідоцтво було видане госпрозрахунковою групою з приватизації державного житлового фонду на підставі розпорядження міською голови від 04.08.2000р. № 490-р.

30.08.2013р. приватним нотаріусом Богородчанського районного нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_5 внесено інформацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 (а.с.78).

Того ж дня, приватним нотаріусом Богородчанського районного нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_5 посвідчено договір купівлі-продажу реєстровий № 1571, за яким ОСОБА_4 відчужила спірну квартиру на користь ОСОБА_3 і відповідно, інформація про ОСОБА_3, як про власника квартири, була внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.71-72,79).

Як вбачається з повідомлення Департаменту комунального господарства, транспорту і зв'язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17.07.2013р. № 1270/01-07/03 (а.с.6) квартира АДРЕСА_1 до розпорядження міського голови від 23.08.2013р. № 364-р перебувала у власності територіальної громади міста Івано-Франківська та перебувала в розпорядженні житлового фонду виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Відповідно до повідомлення архівного відділу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21.10.2013р. № 125/4-06 (а.с.13) зазначеного вище розпорядження міського голови від 04.08.2000р. № 490-р не існує, в архівному відділу є розпорядження міського голови № 490-р від 03.10.2000р. «Про позаштатних інспекторів міськвиконкому з питань благоустрою та санітарного стану, від 04.08.2000р. є розпорядження № 390-р «Про заходи щодо посилення пожежної безпеки в місті» та за № 391-р «Про визначення замовника на будівництво автоматизованої дизельної електростанції в м. Івано-Франківську.

При цьому, відповідно до висновку експерта НДКЦ в Івано-Франківській області № 09/03-28 від 11.02.2014р. «підпис від імені ОСОБА_10 у свідоцтві від 08.08.200р. про право власності на житло на ім'я ОСОБА_4, а саме на квартиру АДРЕСА_1 виконаний не ОСОБА_10, а іншою особою».

Відтак в судовому засіданні поза розумним сумнівом знайшли своє підтвердження належними та допустимими доказами ті обставини, що приватизація спірної квартири відбулась лише за розпорядженням міського голови від 23.08.2013р. № 364-р., до цього часу спірна квартира ніким не приватизовувалась, що також додатково (крім вище заначеного) підтверджується відповіддю Івано-Франківського ОБТІ № 1190/01-21 від 22.10.2013р. (а.с.34), а органи місцевого самоврядування чи будь-які уповноважені на те установи не приймали рішень (розпоряджень, тощо) щодо приватизації чи іншого відчуження даної квартири,

Наведені обставини дають суду підстави вважати позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсними власниками спірної квартири, а відтак є всі правові підстави для визнання їх власниками спірної квартири, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло від 08 серпня 2000 року.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відтак, враховуючи вищенаведене те, що відповідач ОСОБА_4 не була законним власником спірної квартири, яку остання в свою чергу відчужила відповідачу ОСОБА_3, та те, що відповідачі не подали жодних належних та допустимих доказів на спростування наведених позивачами у заяві та встановлених у судовому засіданні обставин, суд приходить до висновку про те, такий договір купівлі-продажу порушує законні права власників спірної квартири, а тому його слід визнати недійсним.

Згідно з ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 58, 60 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтується на припущеннях. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судові витрати суд розподілив відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України

На підставі наведеного, у відповідності до ст. 41 Конституції України, керуючись ст.ст. 202, 203, 215, 228, 386, 392 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 208-209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_2, 24.02.1992р.н., зареєстрованим АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, право власності в рівних долях (по 1/2 частці за кожним) на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 44,2кв.м., що розташована в будинку АДРЕСА_1.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житло від 08 серпня 2000 року, відповідно до якого відбулось оформлення права власності на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 44,2кв.м., що розташована в будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, ідентифікаційний номер якої НОМЕР_3.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 44,2кв.м., що розташована в будинку АДРЕСА_1, що був укладений між ОСОБА_4 (продавець, ідентифікаційний номер якої НОМЕР_3), та ОСОБА_3 (покупець, ідентифікаційний номер якої НОМЕР_4), зареєстрований в реєстрі за № 1571, посвідчений приватним нотаріусом Богородчанського районного нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючій АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючій АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, витрати по оплаті судового збору у розмірі по 172 (сто сімдесят дві гривні) 50 коп. з кожної.

Заочне рішення може бути переглянуто Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Івано-Франківський міський суд.

Головуючий-суддя Хоростіль Р.В.

Повне рішення складене 03 березня 2014 року.