ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 07/4960а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" грудня 2006 р.
15год., м. Черкаси
За позовом відкритого акціонерного товариства „Звенигородський сироробний комбінат”
до державної податкової інспекції у Звенигородському районі
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
Суддя Дорошенко М.В.
Секретар судового засідання Долженкова І.М.
Представники сторін:
від позивача: Майстренко Т.В., Школьна І.П. - за довіреністю від 29.09.2006р., Теліга І.І. –за довіреністю від 24.09.2006р.;
від відповідача: Трохименко Н.О. –за довіреністю від 18.08.2006р., Дяченко Л.О. –за довіреністю від 29.11.2006р., Терещенко О.М. –за довіреністю від 29.11.2006р., Лисенко Ю.М. - за довіреністю від 20.09.2006р.
Заявлено позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відповідача від 22.09.2006р.:
№0050172301/0, за яким позивачу було визначене податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 223625грн., у тому числі 51945грн. за основним платежем і 171680грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№0050192301/0, за яким позивачу було визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 155586грн., у тому числі 51862грн. за основним платежем і 103724грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
В обґрунтування позову позивач вказав на невідповідність вимогам законодавства висновків акту перевірки, на підставі якого були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.
Зокрема позивач вказав на невідповідність вимогам законодавства висновку відповідача про те, що включення позивачем оборотів з реалізації сухого молока, виробленого із знежиреного молока позивача на давальницьких умовах відкритим акціонерним товариством „Жашківський маслозавод”, та витрат на переробку знежиреного молока на сухе молоко до окремої декларації з податку на додану вартість, за якою цей податок спрямовується на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продане ними позивачу молоко (далі –дотаційна декларація), а не до загальної податкової декларації з податку на додану вартість, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом (далі –бюджетна декларація), є порушенням вимог п. 11.29 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” (далі Закон №168/97-ВР) та Порядку нарахування, виплати і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м’ясо у живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. №805 (далі –Порядок №805).
За твердженням позивача включення ним до дотаційної декларації оборотів з реалізації сухого молока і витрат на переробку знежиреного молока на сухе молоко відповідає вимогам п. 11.21 Закону №168/97-ВР та Порядку №805.
Позивач також заперечив відповідність вимогам законодавства висновку відповідача про те, що надана позивачем у ході перевірки довідка Центрального статистичного відділення м. Варшави як доказ того, що фірма „BL Polskа Sp zoo” є резидентом Республіки Польща не є достатньою підставою для звільнення цієї фірми від оподаткування доходів, виплачених їй позивачем в Україні за надані послуги типу „інжиніринг” відповідно до Конвенції між урядом України і урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна та попередження податкових ухилень.
За твердженням позивача довідка Центрального статистичного відділення м. Варшави та витяги із краєвого судового реєстру м. Варшави повністю підтверджують, що фірма „BL Polskа Sp zoo” є резидентом Республіки Польща і є достатньою підставою для звільнення цієї фірми від оподаткування доходів, виплачених їй позивачем в Україні за надані послуги типу „інжиніринг” відповідно до Конвенції між урядом України і урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна та попередження податкових ухилень.
Позивач вважає незаконним застосування до нього відповідачем штрафних санкцій, передбачених пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 20.12.2000р. №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі –Закон №2181-ІІІ), обчислених із самостійно нарахованих і сплачених позивачем на час проведення перевірки сум податкового зобов’язання з податку на додану вартість, тобто без донарахування відповідачем позивачу сум податкового зобов’язання.
Крім того, позивач вказав на арифметичні помилки відповідача. Так, за твердженням позивача відповідач при визначенні загальної суми податкових зобовязань позивача з податку на додану вартість за увесь період, який перевірявся, не врахував одну операцію з імпорту послу на загальну суму 40612грн., у том числі 8122 податку на додану вартість, а при визначенні загальної суми податкових зобовязань позивача з податку на додану вартість лише з операцій по імпорту послуг двічі врахував одну й ту ж саму операцію на суму 129339грн., у тому числі 25868грн. податку на додану вартість та неправильно підрахував загальну суму податкового зобов’язання по цих операціях.
У засіданні суду представники позивача підтримали позов з викладених вище підстав.
Відповідач заперечив проти позову в частині, що стосується відображення позивачем оборотів з реалізації сухого молока, виробленого із відвійок позивача на давальницьких умовах відкритим акціонерним товариством „Жашківський маслозавод”, та витрат на переробку знежиреного молока на сухе молоко у дотаційній декларації, а не у бюджетній, неналежного підтвердження резиденства польської фірми „BL Polskа Sp zoo” для звільнення її від оподаткування доходів, виплачених їй позивачем в Україні за надані послуги типу „інжиніринг” та застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону, без донарахування відповідачем позивачу сум податкового зобов’язання. При цьому відповідач підтвердив правильність висновків акту перевірки із вказаних питань, а посилання в акті перевірки на п. 11.29 ст. 11 Закону №168/97-ВР замість п. 11.21 ст. 11 цього ж Закону пояснив технічною помилкою.
У засіданні суду представники відповідача підтримали заперечення проти позову у вказаній в попередньому абзаці частині позовних вимог і погодилися з доводами позивача стосовно помилок, допущених у акті перевірки при визначенні загальної суми податкових зобовязань позивача з податку на додану вартість за увесь період, який перевірявся, та окремо по операціях з імпорту послуг.
З 1 по 7 і з 7 по 21 грудня 2006р. у засіданні суду оголошувалась перерва.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив наступне.
22 вересня 1995р. позивач був зареєстрований Звенигородською районною державною адміністрацією як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа і цього ж дня був узятий відповідачем на облік як платник податків.
27 червня 1997р. позивач був зареєстрований відповідачем як платник податку на додану вартість.
У серпні, вересні 2006р. відповідачем була проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства за період діяльності з 01.04.2005р. по 30.06.2006р. За результатами цієї перевірки був складений акт від 13.09.2006р. №114/23-017/00447818.
Перевіркою було встановлено, що позивач:
в порушення вимог п. 11.29 Закону №168/97-ВР та Порядку №805 включив витрати на переробку на давальницьких умовах відкритим акціонерним товариством „Жашківський маслозавод” належних позивачу знежиреного молока на сухе молоко у сумі 144826грн., у тому числі 24136грн. податку на додану вартість, та обороти з реалізації позивачем сухого молока у сумі 456500грн., у тому числі 76083грн. податку на додану вартість, відповідно до податкового кредиту та податкового зобов’язання дотаційної, а не бюджетної декларації, внаслідок чого занизив суму податку на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету на 76083грн.;
в порушення вимог пп.7.3.6 п.7.3 ст. 7 Закону №168/97-ВР включив до податкового зобов’язання податок на додану вартість з імпортованих ним послуг не за датою першої події, а саме за датою списанням коштів з його рахунку в оплату імпортованих робіт, а за датою другої події, що сталася пізніше, а саме за датою підписання актів виконаних робіт. Це порушення призвело до заниження суму податку на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету за квітень 2005р. на 16333грн., за червень 2005р. на 17728грн., за липень 2005р. на 233217грн. і за серпень 2005р. на 6492грн. та до завищення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2005р. на 16333грн., за серпень 2005р. на 17728грн., за жовтень 2005р. на 239709грн., за березень 2006р. на 7424грн. і за квітень 2006р. на 16712грн.;
в порушення вимог п. 13.2 ст. 13 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР із змінами і доповненнями (далі _- Закон №334/94-ВР) не утримав 51862грн. податку з доходу, виплаченого позивачем в Україні польській фірмі „BL Polskа Sp zoo” за надані нею послуги типу „інжиніринг” за відсутності передбачених Конвенцією між урядом України і урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна та попередження податкових ухилень доказів на підтвердження того, що ця фірма є резидентом Республіки Польща.
Вказані вище правопорушення стали підставою для донарахування відповідачем позивачу за результатами перевірки 51945грн. податку на додану вартість, обчисленого з урахуванням встановленого перевіркою завищення позивачем сум цього податку за окремі звітні періоди, та 51862грн. податку на прибуток іноземних юридичних осіб.
На підставі акта перевірки від 13.09.2006р. №114/23-017/00447818 відповідач склав і надіслав позивачу спірні податкові повідомлення-рішення від 22.09.2006р. №0050172301/0 та №0050192301/0.
За податковим повідомленням-рішенням від 22.09.2006р. №0050172301/0 відповідач відповідно до пп. „б” пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181-ІІІ визначив позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 223625грн., у тому числі 51945грн. за основним платежем і 171680грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, передбаченими пп. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ. При цьому вказана сума штрафних (фінансових) санкцій була нарахована відповідачем як на визначену у податковому повідомленні-рішенні суму основного платежу, так на встановлені перевіркою суми заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість за окремі звітні періоди, які погасилися за рахунок сум завищення податного зобов’язання з цього ж податку за інші звітні періоди.
За податковим повідомленням-рішенням від 22.09.2006р. №0050192301/0 відповідач відповідно до пп. „б” пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181-ІІІ визначив позивачу податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 155586грн., у тому числі 51862грн. за основним платежем і 103724грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, передбаченими пп. 17.1.9 п.17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ.
Позивач визнав встановлені перевіркою факти щодо включення ним оборотів з реалізації сухого молока, виробленого із знежиреного молока позивача на давальницьких умовах відкритим акціонерним товариством „Жашківський маслозавод”, та витрат на переробку знежиреного молока на сухе молоко до дотаційної декларації, а не до бюджетної, щодо неутримання і несплати до бюджету податку на прибуток з виплаченого позивачем в Україні польській фірмі „BL Polskа Sp zoo” доходу за надані нею послуги типу „інжиніринг” та щодо несвоєчасного включення ним до податкового зобов’язання податку на додану вартість з імпортованих послуг.
Відповідач визнав, що знежирене молоко перероблене відкритим акціонерним товариством „Жашківський маслозавод” на сухе молоко, було вироблене позивачем із молока, закупленого ним у сільськогосподарських товаровиробників.
Пункт 11.21 ст. 11 Закону №168/97-ВР в редакції, яка була чинною і у 2006 році, передбачав, що сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. №805 був затверджений згадуваний вище Порядок №805, пунктом 1 якого з урахуванням змін і доповнень, внесених згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004р. №254, встановлено, що цей Порядок встановлює механізм нарахування та виплат дотацій на період з 1 січня 1999 р. до 1 січня 2005 р. переробними підприємствами сільськогосподарським товаровиробникам усіх форм власності і господарювання, включаючи особисті селянські господарства (далі - сільськогосподарські товаровиробники), за реалізовані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі. Нарахування і виплата дотацій проводиться переробними підприємствами всіх форм власності, які мають власні переробні потужності. Цей Порядок не поширюється на операції з реалізації молока, молочної продукції, м'яса та м'ясопродуктів, виготовлених переробними підприємствами з імпортованої сировини та із сировини, закупленої не в живій вазі і не власного виробництва сільськогосподарського товаровиробника, з продажу імпортованої сировини, з продажу молока і м'яса в живій вазі посередниками та переробки сировини на давальницьких умовах.
Відповідно до п. 6 Порядку №805 переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік молока, молочної продукції, м'яса, м'ясопродуктів, виготовлених з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, та окремий облік іншої продукції. За результатами окремого обліку продукції, виготовленої з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, переробні підприємства відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" визначають суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та продажем такої продукції, і складають окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, визначені цим Законом, з урахуванням нормативно-правових актів Державної податкової адміністрації. Визначена до сплати за окремою податковою декларацією сума податку на додану вартість перераховується переробним підприємством на його окремий рахунок. Переробне підприємство разом з окремою податковою декларацією за кожний звітний (податковий) період подає як підтвердження сплати сум податку перелік платіжних доручень на фактично зараховані на окремий рахунок кошти і виписку банку з окремого рахунка.
Пунктом 13.2 ст. 13 Закону №334/94-ВР передбачено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
12 січня 1993р. між Урядами України і Республіки Польща була підписана Конвенція про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень (далі –Конвенція), яка набрала чинності з 11.03.1994р.
Відповідно до ст.ст. 1, 2 Конвенції вона застосовується до осіб, які є резидентами одної або обох Договірних Держав та до податків на доходи і на майно, що стягуються від імені Договірної Держави або її політико-адміністративного підрозділу, або місцевої влади, незалежно від способу їх стягнення. Податками на доход і на майно вважаються усі податки, що справляються від загальної суми доходу та вартості майна або з елементів доходу, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого або нерухомого майна і податки на загальну суму заробітної плати і платні, сплачуваних підприємством. В Україні податками, на які поширюється ця Конвенція є, зокрема, податок на прибуток (доходи) підприємств.
Стаття 3 Конвенції термін "компетентний орган" визначає стосовно України - Міністра фінансів України або його повноважного представника, і, стосовно Польщі- Міністра фінансів Польщі або його повноважного представника.
Згідно з ст. 4 Конвенції термін "резидент однієї Договірної Держави" означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію. Цей термін, разом з тим, не включає особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи з джерел в цій Державі або стосовно майна, що в ній знаходиться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001р. №470 був затверджений Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, яким визначено процедуру звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку, та відшкодування (повернення) сум податку, надміру сплачених на території України. Дія цього Порядку поширюється на резидентів інших ніж Україна країн, з якими укладено міжнародні договори, що набрали чинності в установленому порядку, та осіб, які виплачують доходи нерезидентам із джерелом їх походження з України.
Пункти 3, 4, 8 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001р. №470, містять такі норми:
„Застосування норм міжнародного договору здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору.
Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.
Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію:
повну назву або прізвище нерезидента;
підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі;
назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження;
дату видачі.
Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.
У разі необхідності така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або органом державної податкової служби під час розгляду питання про повернення сум надміру сплаченого податку на іншу дату, що передує даті виплати доходів.
У разі необхідності особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутись до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення Державною податковою адміністрацією запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір, про підтвердження зазначеної у довідці інформації.
У разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування”.
Пункти 1.2 і 1.5, 1.9 ст. 1 Закону №2181-ІІІ визначають терміни:
„податкове зобов'язання” як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;
„штрафна санкція (штраф)” як плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
„податкове повідомлення” як письмове повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пп. „б” пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181-ІІІ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Пунктом 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Згідно з п.17.2 ст. 17 Закону №2181-ІІІ у разі коли платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,
б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.
З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства господарський суд прийшов до таких висновків.
Для цілей застосування платниками податку на додану вартість п. 11.21 ст. 11 Закону №168/97-ВР, виходячи із його змісту, необхідно щоб підприємство було переробним, тобто мало відповідні власні потужності та умови для переробки молока на молочні продукти, придбавало молоко у сільськогосподарських товаровиробників, саме здійснювало переробку цього молока і реалізувало вироблені ним молоко і молочну продукцію як готову продукцію.
Порядок №805 згідно з його п. 1 у 2006р. не діяв. Разом з тим, він дійсно передбачав норму щодо непоширення його дії на операції з переробки сировини на давальницьких умовах.
У даному випадку реалізоване позивачем сухе молоко було виготовлене не позивачем, як переробним підприємством, а іншою особою на давальницьких умовах із сировини позивача - знежиреного молока, тому у позивача підстав для застосування п. 11.21 ст. 11 Закону №168/97-ВР не було.
Отже, висновок відповідача щодо неправомірності включення позивачем оборотів з реалізації сухого молока, виробленого із знежиреного молока на давальницьких умовах відкритим акціонерним товариством „Жашківський маслозавод”, та витрат на таку переробку знежиреного молока до дотаційної декларації, а не до бюджетної відповідає вимогам законодавства. Помилкове посилання відповідачем у аті перевірки на п. 11.29 замість п. 11.21 ст. 11 Закону №2181-ІІІ не є достатньою підставою для визнання нечинним відповідного спірного податкового повідомлення-рішення.
Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001р. №470, визначає певний доказ на підтвердження того, що конкретна особа є резидентом іншої ніж Україна країни, а саме довідку компетентного органу такої країни встановленої форми. Надані позивачем довідка Центрального статистичного відділення м. Варшави та витяги із краєвого судового реєстру м. Варшави не відповідають вимогам названого Порядку, тому ці довідки . 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України є недопустимими доказами того, що фірма „BL Polskа Sp zoo” є резидентом Республіки Польща для цілей звільнення її від податку з доходу, виплаченого їй позивачем в Україні за надані нею послуги типу „інжиніринг”. При цьому господарський суд не вбачає невідповідностей між Порядком і Конвенцією та підстав для застосування конфлікту інтересів, передбаченого пп. 4.4.1 п.4.4 ст. 4 Закону №2181-ІІІ.
Підпункт 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ дійсно пов’язує право податкового органу на застосування штрафу до платника податків з донарахуванням останньому суми податкового зобов'язання за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону. Разом з тим, цей штраф нараховується від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання).
У даному випадку спірне податкове повідомлення-рішення від 22.09.2006р. №00501172301/0 є рішенням про донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181-ІІІ. А той факт, що це податкове повідомлення-рішення було складено на підставі акта перевірки від 13.09.2006р. №114/23-017/00447818 означає, що при донарахуванні позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість відповідачем враховувалися встановлені перевіркою факти заниження позивачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість за квітень, червень, липень, серпень 2005р. У спірному податковому повідомлені-рішенні від 22.09.2006р. №00501172301/0 відповідач вказав лише ту суму податкового зобов’язання позивача з податку на додану вартість (основного платежу), яка підлягала сплаті, тобто з урахуванням завищення позивачем сум податкового зобов’язання з податку на додану вартість за певні звітні періоди, що відповідає вимогам п. 1.9 ст. 1 та п. 6.1 ст. 6 Закону №2181-ІІІ.
Отже, відповідач правомірно застосував до позивача передбачений пп. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ штраф, нарахований як від вказаної у спірному податковому повідомленні-рішенні від 22.09.2006р. №00501172301/0 суми недоплати так і від встановлених перевіркою сум заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість за квітень, червень, липень, серпень 2005р.
Правильність розрахунку застосованих за спірними податковими повідомленнями-рішеннями сум штрафних (фінансових) санкцій позивач не оспорює.
Помилки, на які позивач вказав у позові та які визнав відповідач, не вплинули на правильність визначення відповідачем зазначених у спірних податкових повідомленнях-рішеннях сум податкових зобовязань.
За таких підстав адміністративний позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ПОСТАНОВИВ:
У позові відмовити повністю.
Ця постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського міжобласного апеляційного господарського суду шляхом подання через господарський суд Черкаської області заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення постанови і апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання такої заяви.
Ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
У разі своєчасного подання заяви про апеляційне оскарження і неподання апеляційної скарги у встановлений строк, ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ Дорошенко М.В.