ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/3508/13-а
Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федусик А.Г.,
суддів - Градовського Ю.М. та Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року по справі за адміністративним позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, -
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2008 року Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі ФСЗ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" (далі ПСП) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені на загальну суму 5838,82 грн..
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що ПСП повинно було самостійно сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в зв'язку з порушенням установлених нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, проте, наведених дій зроблено не було, а тому адміністративно-господарські санкції та пеня за невиконання у 2006 році нормативу на суму 5838,82 грн. підлягають стягненню.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року позовні вимоги було задоволено. Суд стягнув з ПСП на користь ФСЗ адміністративно-господарські санкції за 2006 рік у розмірі 4798,18 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за 2006 рік у розмірі 1040,64 грн..
Не погоджуючись з постановою суду, ПСП було подано апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 09 по 11 квітня 2008 року відповідно до плану роботи на ІІ квартал 2008 року та на підставі направлення ФСЗ від 24 березня 2008 року за №76 спеціалістом відділення ФСЗ спільно з прокуратурою Голопристанського району Херсонської області проведено виїзну планову перевірку відповідача з питання дотримання вимог статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", результати якої зафіксовано в акті від 11 квітня 2008 року.
Перевіркою встановлено порушення підприємством наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року за №42 "Про затвердження звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" щодо зазначення у середньооблікову кількість штатних працівників підприємства, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність однієї працюючої особи ОСОБА_1, який працював у ПСП лише три місяці.
За невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2006 році, за друге робоче місце, ПСП донараховано позивачем адміністративно-господарські санкції в сумі 4798,18 грн. та пеню за несвоєчасну їх сплату в розмірі 1040,64 грн., не сплата якої добровільно і стала підставою для звернення з позовом до суду.
Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ПСП не виконано обов'язку, визначеного, зокрема, частиною 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів у вигляді звітності встановленої форми.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно ч.1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.
Також, відповідно до ч.3 ст.18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.3 ст.19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону.
Згідно з ч.1 ст.18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Таким чином, цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства (роботодавця) або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).
При цьому, ч.3 ст.18 Закону чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
З матеріалів справи вбачається, що впродовж 2006 року відповідач повідомляв Голопристанський центр зайнятості, направляючи звіти форми №3-ПН, з яких випливає, що норматив працевлаштування інвалідів на підприємстві є 2 особи, проте, фактична кількість працюючих інвалідів - 1 особа.
За невиконання у 2006 році нормативу створення першого робочого місця ПСП було нараховано санкцій та пені на загальну суму 4891,74 грн., стягнення яких було предметом судового розгляду Господарським судом Херсонської області, рішенням якого від 19 липня 2007 року, залишеним без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2008 року і Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2009 року, у задоволенні позовних вимог ФСЗ було відмовлено.
Пізніше, визначаючи ПСП суму адміністративно-господарських санкцій та пені в 2008 році у розмірі 5838,82 грн. ФСЗ виходив з не виконання ПСП нормативу працевлаштування інвалідів у 2006 році за друге робоче місце (інвалід 3 групи ОСОБА_1 працював лише 3 місяці, що не може бути враховано, як одиницю в середньооблікову чисельність інвалідів за рік, яка визначається п.3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників).
Разом з тим, в матеріалах справи знаходяться докази, які підтверджують виконання ПСП вимог передбачених Законом стосовно створення робочих місць, а саме: звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, де зазначено кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до вимог ст.19 Закону (2 особи) та кількість осіб, які працюють (1 особа). Крім того, з листа Голопристанського районного центру зайнятості від 20 лютого 2009 року за №164 випливає, що ПСП надавало центру зайнятості інформацію про вакансії (6 осіб) з можливим працевлаштуванням інвалідів.
Також, справа містить лист за підписом директора ПСП від 19 червня 2006 року адресований Голопристанському районному центру зайнятості, УПСЗН Голопристанської райдержадміністрації та ФСЗ, в якому зазначається про обов'язок забезпечити в 2006 році працевлаштування 3 інвалідів та пропонується направити на підприємство для працевлаштування наведену кількість інвалідів.
Отже, враховуючи, що відповідачем у 2006 році виконані всі вимоги передбачені Законом стосовно створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та вжито усіх залежних від нього заходів щодо прийняття на роботу таких осіб, що було також встановлено постановою Господарського суду Херсонської області від 19 липня 2007 року та підтверджено судами апеляційної та касаційної інстанцій по цій справі, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для застосування до ПСП адміністративно-господарських санкцій - відсутні, оскільки обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для їх працевлаштування.
Приймаючи до уваги, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, з урахуванням п.4 ч.1 ст.202 КАС України вважає необхідним скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти по справі нову, якою у задоволенні позовних вимог ФСЗ - відмовити.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" - задовольнити.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: А.Г. Федусик
Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька