АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-кп/793/87/14Головуючий по 1 інстанції

Категорія : ч.2 ст.121 КК України Свитка С. Л.

Доповідач в апеляційній інстанції

Биба Ю. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоБиби Ю.В.

суддівЄвтушенка В.Г., Швидкого Д.М.

з участю прокурораЄмельянової О.В.

секретаря Єгорова С.А.

представника потерпілих

ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8

захисника ОСОБА_9

обвинувачуваного ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинувачуваного ОСОБА_10, старшого прокурора прокуратури Корсунь - Шевченківського району Черкаської області Початенко Н.В. та захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 на вирок Корсунь - Шевченківського районного суду Черкаської області від 11 грудня 2013року, яким

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_3, громадянина України, українця,з вищою освітою, розлученого, невійськовозобов'язаного, раніше не судимого в силу ст.89 КК України, -

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначено покарання у виді - 7 (семи) років і 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання вирішено рахувати з часу взяття під варту ОСОБА_10 тобто з 01.06.2013року, міру запобіжного заходу залишено попередній тримання під вартою.

Стягнуто з ОСОБА_10 в дохід держави процесуальні витрати за залучення експертів під час здійснення досудового розслідування в розмірі 269 грн. 50 коп.

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку районного суду ОСОБА_10 визнано винним та засуджено за те, що він 27.12.2012 року, приблизно о 19.00 годині, обвинувачений ОСОБА_10 перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1 з метою повернення майна чоловіку його племінниці - ОСОБА_12 та покарання кривдників останнього, які перед цим нібито заволоділи каблучкою останнього, виявив серед присутніх в квартирі ОСОБА_13, на якого вказував ОСОБА_12 як на особу, що була причетною до заволодіння його каблучкою, та ОСОБА_14, який не був причетний до вказаних подій і сидів на дивані в житловій кімнаті вказаної квартири, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, умисно наніс удар правою ногою в область лівої щоки останнього, внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, крововиливів під м'які мозкові оболонки базальної та конвекситальної поверхонь лівих лобної, скроневої та тім'яної долей головного мозку, всієї міжпівкулевої поверхні лівої півкулі головного мозку, конвекситальної поверхні правої потиличної долі, нижньої поверхні лівої півкулі мозочку, крововиливів м'яких тканин шиї з переходом на обличчя зліва, забійної рани з крововиливом навколо слизової оболонки лівої щоки, які відповідно до висновку судової медичної експертизи №210 від 28.10.2012року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя, та в короткий проміжок часу з моменту їх утворення спричинили смерть потерпілого ОСОБА_14, а відповідно до висновків судових медичних експертиз №210/3 від 01.02.2013 та №210/5 від 19.06.2013, між нанесенням удару ногою ОСОБА_10 та настанням смерті потерпілого ОСОБА_14 мається прямий причинний зв'язок.

В поданих апеляційних скаргах:

Обвинувачений ОСОБА_10 не погоджуючись з вироком місцевого суду просить перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.121 КК України на ч.1 ст.119 КК України. На обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що було допущено однобічність та неповноту як досудового так і судового слідства, яке виражалось в тому, що саме він не наносив потерпілому тілесні ушкодження, а лише розбороняв ОСОБА_14 та ОСОБА_15 який на його думку і наносив потерпілому ОСОБА_14 тілесні ушкодження. Крім того апелянт звертає увагу, що ОСОБА_15 після того що трапилось 27.12.2012року зник з місця проживання і по цей час невідомо його місце знаходження. Також ОСОБА_10 посилається на покази свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_13, що саме він під час конфлікту намагався розборонити ОСОБА_15 та ОСОБА_14 і при цьому з необережності наніс ОСОБА_14 ногою удар.

Старший прокурор прокуратури Корсунь - Шевченківського району Черкаської області Початенко Н.В. не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації дії засудженого ОСОБА_10, просить скасувати вирок місцевого суду у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого та постановити новий вирок за ч.2 ст.121 КК України і призначити покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор посилається на те, що судом не було взято до уваги ст.50 КК України та положення п.1 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003року «про практику призначення судами кримінального покарання», а також не враховано ступінь тяжкості, обставини злочину, його наслідки і дані про особу. Крім того прокурор звертає увагу на ставлення обвинуваченого до вчиненого те, що він свою вину як на досудовому так і судовому слідстві свою вину не визнавав і таким чином намагався уникнути кримінальної відповідальності.

Захисник ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 не погоджуючись з вироком суду першої інстанції просить змінити вирок Корсунь - Шевченківського районного суду Черкаської області від 11.12.2013 року у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, в частині правової кваліфікації кримінального правопорушення з ч.2 ст.121 КК України на ч.1 ст.119 КК України та призначити покарання ОСОБА_10 в межах санкції даної норми кримінального закону. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 к України, звільнивши його негайно з під варти в залі суду. Захисник мотивує свої вимоги тим, що поза увагою суду залишились покази судово-медичного експерта ОСОБА_17 дані в суді, який не виключає можливості настання даних тілесних ушкоджень внаслідок удару задньою частиною голови ОСОБА_14 об стіну, а також судом не дано оцінки акту обстеження житлових умов від 18.10.2013року та фото таблиці до нього. Крім того апелянт вказує на те, що судом за власної ініціативи збільшено обсяг обвинувачення, при цьому змінено не лише фабулу а й мотив злочину що є неприпустимо, так як це порушує право на захист, принцип змагальності та диспозитивності. Також захисник акцентує увагу на тому, що судом не враховано, що ОСОБА_10 не мав на меті наносити тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого та не взято до уваги положення п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07лютого 2003року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», а тому захисник вважає що в діях підзахисного міститься злочинна недбалість як форма необережності, його дії слід кваліфікувати як убивство через необережність.

Представник потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 подала заперечення на вищевказані апеляційні скарги в якому просила вирок Корсунь -Шевченківського районного суду Черкаської області щодо ОСОБА_10 залишити без змін а апеляційні скарги без задоволення.

Обвинувачений ОСОБА_10 подав заперечення на апеляційну скаргу старшого прокурора прокуратури Корсунь - Шевченківського району Черкаської області Початенко Н.В. та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурору, та задовольнити ним подану апеляцію.

Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, яка просила задовольнити подану апеляційну скаргу з наведених у ній підстав та відмовити у задоволенні апеляційних скарг захисника ОСОБА_9 та обвинувачуваного ОСОБА_10, захисника ОСОБА_9 який підтримав подану апеляційну скаргу та просив задовольнити, оскільки вважає що як під час досудового розслідування та к і судового слідства було допущенго ряд порушень які впливають на кваліфікацію дій його довірителя, представника потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8, яка просила відмовити апелянтам у задоволенні їх скарг, оскільки судом було вжито всіх заходів для повного і всебічного розгляду провадження, обвинувачуваного ОСОБА_10, який в судових дебатах та останньому слові просив змінити вирок постановлений відносно нього, так як він не мав на меті заподіяти потерпілому ОСОБА_14 тілесних ушкоджень, що потягли за собою смерть останнього, а тому просив перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.121 КК України на ч.1 ст.119 КК України, перевіривши матеріали провадження та обміркувавши над доводами апеляційних скарг та поданих на них заперечень, колегія суддів приходить висновку що подані апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які судом 1 інстанції досліджені всебічно, повно і об'єктивно.

Так вина ОСОБА_10 підтверджується доказами дослідженим в суді першої інстанції, а саме:

- показами обвинувачуваного ОСОБА_10, який повідомив про обставини події, які відбувались 27.12.2012року близько 18год. 30хв. за адресою АДРЕСА_2, побачивши що виникає конфлікт між ОСОБА_15 та потерпілим ОСОБА_14 він намагався відштовхнути від останнього ОСОБА_15 замахнувся на нього ногою, але удар ноги прийшовся в область голови потерпілого ОСОБА_14, а також повідомив що був скользящий удар в область голови;

- показаннями свідка ОСОБА_12 даними в суді першої інстанції, який повідомив про події які відбулися з ним 27.12.2012року, а саме проте, що його побили ОСОБА_20 та ОСОБА_13 і забрали в нього золоту каблучку, після чого він зустрівся з ОСОБА_10 і ОСОБА_15 та просив останніх допомогти повернути золоту каблучку, після чого вони пішли до квартири АДРЕСА_2 де був ОСОБА_14, ОСОБА_13 та ОСОБА_21;

- показаннями свідка ОСОБА_22 даними в місцевому суді, який повідомив, що 27.12.2012року після зустрічі з ОСОБА_10, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 вони направились на адресу на яку вказав останній;

- показаннями свідка ОСОБА_13, який в суді першої інстанції повідомив що трапилось 27.12.2012року за адресою АДРЕСА_2 та розповів, що бачив як один раз ударив ОСОБА_15 рукою потерпілого ОСОБА_14 по голові, а потім він помітив як ОСОБА_10 наніс удар ногою потерпілому в область голови, який сидів на дивані;

- показаннями свідка ОСОБА_21, який в суді першої інстанції повідомив, що 27.12.2012р. близько 19 год. його побили у власній квартирі та він через деякий час виявив ОСОБА_14 без ознак життя;

- показаннями свідка ОСОБА_20, який суду першої інстанції повідомив, що дійсно він брав участь під час конфлікту між ОСОБА_13 та ОСОБА_12;

- показаннями свідка ОСОБА_25 який в місцевому суду повідомив, що 27.12.2012року у вечірній час він двічі бачив ОСОБА_12 та ОСОБА_10 біля АДРЕСА_2;

- даними протоколу ОМП та фото таблиці від 28.12.2012року за адресою АДРЕСА_2, в ході якого було виявлено труп потерпілого ОСОБА_14;

- даними протоколу огляду трупа та фото таблиці до нього від 28.12.2012року згідно якого на трупі потерпілого ОСОБА_14 виявлено тілесні ушкодження в області голови;

- даними протоколу проведення слідчого експерименту та фото таблицею до нього від 29.12.2012року з участю свідка ОСОБА_13 який показав та розповів про обставини та механізм нанесення ОСОБА_10 удару в голову потерпілого ОСОБА_14;

- даними висновку судової медичної експертизи №210 від 16.01.2013року, згідно якого на трупі ОСОБА_14 виявлено ряд тілесних ушкоджень, які відповідно до висновку судово медичної експертизи №210 від 28.10.2013року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя, і спричинили смерть останнього;

- даними висновку судової медичної експертизи №210/3 від 04.02.2013року з якого вбачається, що виявлені тілесні ушкодження на трупі ОСОБА_14 могли утворитись від одного удару ногою ОСОБА_10, при обставинах вказаних свідком ОСОБА_13;

- даними протоколу проведення слідчого експерименту та фото таблицею до нього від 10.06.2013 року з участю ОСОБА_10 який показав та розповів про обставини та механізм нанесення удару в голову потерпілого ОСОБА_14;

- даними висновку судової медичної експертизи №210/5 від 19.06.2013року з якого вбачається, що виявлені тілесні ушкодження на трупі ОСОБА_14 могли утворитись від одного удару ногою ОСОБА_10, при обставинах вказаних останнім під час проведення слідчого експерименту;

- даними висновку додаткової судової медичної експертизи №210 від 07.11.2013року, з якого вбачається, що виявлені тілесні ушкодження на трупі ОСОБА_14 могли утворитись від одного удару ногою ОСОБА_10, при обставинах вказаних останнім під час проведення слідчого експерименту та є в прямому причинному зв'язку з смертю потерпілого. При цьому стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_14 пришвидшив та усугубив перебіг ускладнення черепно - мозкової травми у вигляді набряку головного мозку.

Як вбачається з вищевказаних матеріалів кримінального провадження, органом досудового слідства й судом 1 інстанції досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення, а тому посилання в апеляціях захисника ОСОБА_9 та обвинувачуваного ОСОБА_10 щодо неповноти досудового слідства, однобічність та необ'єктивність проведеного по ній слідства не ґрунтується на матеріалах провадження.

Колегія суддів вважає, що вина ОСОБА_10 повністю підтверджується наявними в матеріалах провадження доказами, яким місцевий суд дав вірну юридичну оцінку, з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення виходячи з їх сукупності з дотриманням вимог ст.94 КПК України.

Таким чином, зібрано достатньо доказів, які свідчать, що саме обвинувачений ОСОБА_10 спричинив потерпілому ОСОБА_14 тяжкі тілесні ушкодження внаслідок яких настала смерть останнього.

Суд першої інстанції обґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_10 за ч.2 ст.121 КК України, з чим погоджується колегія суддів та будь яких сумнівів щодо кваліфікації дій не виникає.

Що стосується доводів обвинувачуваного ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_9 про зміну правової кваліфікації вчиненого ОСОБА_10 кримінального правопорушення з ч.2 ст.121 на ч.1 ст.119 КК України колегія суддів вважає безпідставними та такими що суперечать матеріалам провадження.

Як вбачається з матеріалів провадження та вироку суду першої інстанції ОСОБА_10 зайняв таку позицію, що він не причетний до даного злочину і що тілесні ушкодження потерпілому наносив лише ОСОБА_15 або ж вони могли утворитись внаслідок удару потиличною частиною голови об стіну, але вже в апеляційних скаргах захисника і обвинувачуваного слідує, що ОСОБА_10, один раз необережно вдарив потерпілого ногою в голову, намагаючись відштовхнути ОСОБА_15, а отже на думку колегії суддів ОСОБА_10, визнає свою причетність до нанесення ОСОБА_14 тяжких тілесних ушкоджень що потягли за собою смерть останнього.

Крім того доводи захисника та обвинувачуваного не знайшли свого підтвердження в показах свідків, що саме ОСОБА_15 бив ОСОБА_14, оскільки свідок ОСОБА_13 при проведенні слідчого експерименту 29.12.2012р. повідомив, що ОСОБА_15 наніс один удар потерпілому рукою в область тім'яної частини голови зверху, а ОСОБА_10 наніс один удар ногою в область лівої частини обличчя.

Разом з тим ці доводи захисту спростовуються і висновком експерта №210/5 від 19.06.2013року з якого вбачається, що виявлені тілесні ушкодження на трупі ОСОБА_14 могли утворитись від одного удару ногою ОСОБА_10 при обставинах вказаних ним самим під час проведення слідчого експерименту і цим доводам також дав належну оцінку суд першої інстанції у вироку.

При цьому колегія суддів вважає, що доводи захисту та обвинувачуваного спрямовані на перекваліфікацію дій з ч.2 ст.121 на ч.1 ст.119 КК України вбивство через необережність є надуманими.

Сутність вбивства через необережність, виходячи із законодавчого її визначення, слід відмежувати від випадкового заподіяння смерті, коли особа, що заподіяла смерть потерпілому, не передбачала настання смерті потерпілого від своїх дій і за обставинами провадження не повинна була або не могла цього передбачати.

Судом встановлено, що ОСОБА_10 умисно наніс удар правою ногою в область лівої частини голови потерпілого ОСОБА_14 тобто життєво важливий орган, при цьому встановлено, що ОСОБА_10 в повній мірі контролював свої діями та мав передбачити те, що він наносить удар у життєво важливий орган, та які можуть настати наслідки після цього.

Тому колегія суддів вважає, що доводи обвинувачуваного та його захисника є безпідставними в тій частині, що ОСОБА_10 наніс потерпілому тяжкі тілесні ушкодження по необережності.

Що ж стосується інших доводів то вони є надуманими та не підтверджуються матеріалами провадження.

Доводи захисника ОСОБА_9, в інтересах ОСОБА_10 про істотні порушення кримінально процесуального закону, які полягають в тому, що судом першої інстанції не дотримано вимог щодо розгляду справи в межах висунутого обвинувачення ОСОБА_10 є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів провадження, а саме обвинувального акту органами досудового слідства ОСОБА_10 було висунуто обвинувачення в тому, що він з метою отримання повернення іншій особі майна, в ході сварки умисно маючи на меті нанесення удару, наніс удар ОСОБА_14, який знаходився в житловій кімнаті в положенні сидячи та перебував у стані алкогольного сп'яніння.

З вироку суду слідує наступне, що викладено у фабулі вироку ті ж самі обставини вчинення кримінального правопорушення, які зазначені у обвинувальному акті, але з деталізацією та прив'язкою до осіб за яких трапилася дана подія в які потерпілий ОСОБА_14 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Колегія суддів звертає увагу захисника ОСОБА_9 що в обвинувальному акті та фабулі вироку суду першої інстанції вказано, що ОСОБА_10 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння наніс удар потерпілому ОСОБА_14 в область голови. Проте призначаючи покарання судом було відкинуто обтяжуючу обставину вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння оскільки даний факт не підтверджується матеріалами провадження.

Тому колегія суддів вважає, що доводи захисника про істотне порушення кримінального процесуального закону спрямовані на затягування розгляду кримінального провадження та введення суд в оману з метою уникнення його підзахисного відбування покарання за вчинений злочин.

Будь яких інших істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку, при розгляді справи колегією суддів не встановлено.

Колегія суддів вважає, що при призначенні ОСОБА_10 покарання суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, достатньо врахував ступінь тяжкості скоєного ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, тяжкість наслідків від злочину, дані про особу засудженого, який за місцем проживання характеризується позитивно та пом`якшують його покарання, перебування на утриманні двох неповнолітніх дітей - отже місцевий суд призначив ОСОБА_10, обґрунтовано покарання у вигляді реального позбавлення волі за ч.2 ст.121 у виді семи років шести місяців позбавлення волі.

Враховуючи наведене, покарання, яке призначене ОСОБА_10 є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому посилання засудженого щодо суворості призначеного покарання та необхідності його пом'якшення є - безпідставними, тому на думку колегії суддів правових підстав для задоволення апеляції засудженого немає.

На думку колегії суддів, даний вирок місцевого суду є законним та обґрунтованим, а доводи прокурора про призначення ОСОБА_10 надмірно м'якого покарання, є не переконливими та такими, що не підлягають задоволенню.

При таких обставинах, підстав для зміни чи скасування вироку не має, тому апеляції слід залишити без задоволення, а вирок суду без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги обвинувачуваного ОСОБА_10, старшого прокурора прокуратури Корсунь - Шевченківського району Черкаської області Початенко Н.В. та захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 - залишити без задоволення, а вирок Корсунь - Шевченківського районного суду Черкаської області від 11 грудня 2013року відносно ОСОБА_10 - без змін.

Головуючий :

Судді :