СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2014 року Справа № 901/3803/13
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Плута В.М.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
представник позивача:Черичка Світлана Євгенівна, довіреність № 24 від 01.02.2014 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Стілф")
представник відповідача: не з'явився.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОК-КРИМ" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ейвазова А.Р.) від 17 січня 2014 року у справі №901/3803/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілф" (бульвар Шевченка, 33, поверх 13,Київ 32,01032)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОК-КРИМ" (вул.Об'їздна, 10,Сімферополь,95015)
про стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Стілф» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «ВОК -КРИМ» про стягнення заборгованість у розмірі 524 282, 67 грн. за договором субпідряду № СИ/59 від 21 січня 2013 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачу сплачено авансом 1 268 654,28грн. за виконання робіт за договором субпідряду №СИ/59 від 21.01.2013, з яких відповідач має повернути 524 282,67грн. При цьому, позивач вказує, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання по виконанню підрядних робіт, у зв'язку з чим подальше виконання втратило для ТОВ «Стілф» інтерес і ним, на підставі п.12.6 договору, вручено відповідачу повідомлення про розірвання договору, отримавши яке відповідач мав протягом 15 робочих днів повернути кошти за роботи, які фактично не передані ним (т.1 а.с.2-5).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 січня 2014 року у справі № 901/3803/13 (судя Ейвазова А.Р.) позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмежено відповідальністю «ВОК-Крим» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Стілф» 524 282,67грн. основної заборгованості, а також 10 485,65грн. в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору.
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову у позові.
Підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідач вважає неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що господарським судом першої інстанції було позбавлено відповідача можливості надати докази для встановлення фактичних обставин справи, що призвело на думку відповідача до недоведеності обставин, що мають значення для справи. Відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання щодо призначення комплексної експертизи по справі, та не з'ясовано, чи були виконані роботи та здані позивачу, за договором субпідряду № СИ/59 від 21 січня 2013 року на загальну суму 524 485,65грн.
У судове засідання 27 лютого 2014 року представник відповідача не з'явився, заявив суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника в іншіх справах. Представник позивача у судовому засіданні просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, проти відкладення розгляду справи - заперечував.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.
На підставі вищевикладеного, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення місцевого суду - без змін, виходячи із наступного.
21 січня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Стілф» та товариством з обмеженою відповідальністю «ВОК -КРИМ» було укладено договір субпідряду № СИ/59, відповідно до умов якого Генпідрядник на умовах договору та згідно наданої Генпідрядником проектної документації, у відповідності із завданням та вимогами Генпідрядника, на власний ризик, власними силами, засобами, технікою і обладнанням зобов'язався доставити матеріали до місця виконання робіт, виконати та здати Генпідряднику у встановлений договором строк комплекс будівельно-монтажних робіт, що визначені у додатках до договору, позивач - прийняти такі роботи та оплатити їх (п.1.12, п.5.6. договору).
Пунктом п. 2.1 вказаного договору встановлено, що роботи повинні виконуватись у строк, встановлений додатком № 3 до договору.
Відповідно до пунктів 5.1. та 5.2. договору, ціна договору визначена додатком № 1 у розмірі 4 196 922,88грн. з ПДВ та є твердою, роботи виконуються частково з використанням матеріалів позивача та частково відповідача.
Згідно з банківських виписок, що є в матеріалах справи встановлено, що позивачем на корись відповідача було сплачено авансові платежі на загальну суму 750 000,00грн. з ПДВ.
Однак, субпідрядник своїх зобов'язань за договором належним чином не виконував, що зафіксовано у протоколах координаційних нарад та службових записках Генпідрядника.
Пунктом 4.2.9 договору встановлено, що позивач має право у будь-який момент зупинити роботи відповідача, направив йому відповідний лист, отримавши який відповідач повинен негайно припинити виконання будь-яких робіт за договором та протягом трьох днів передати позивачу звіт про вже виконані відповідно до умов договору на момент отримання листа роботи.
Також, пунктами 12.3 та 12.2 договору сторони досягли згоди, що Генпідрядник має право у будь-який час відмовитись від договору, попередивши субпідрядника про це за 15 днів. Субпідрядник зобов'язаний повернути Генпідряднику кошти.
Згідно з частиною 2 статті 220 Господарського кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. У зв'язку із чим 27 серпня 2013 року позивач направив на адресу відповідача лист № 676, який було отримано відповідачем того ж дня, в якому попередив відповідача за 15 днів, що договір буде розірваним.
Пунктом 15.1 договору встановлено, що договір набуває сили з моменту його підписання сторонами та діє до моменту виконання ним своїх договірних зобов'язань у повному обсязі. Додатковими угодами до договору : № 1 від 18.05.2013 року було змінено обсяг робіт, у зв'язку із чим змінено ціну робіт, шляхом її встановлення на рівні 4 204 259,25грн. з ПДВ; № 2 від 02.04.2013 ціну робіт зменшено до 4 153 765,83грн. з ПДВ, зважаючи на зменшення обсягів робіт; № 3 від 13.05.2013 сторонами узгоджено сплату додаткового авансу у розмірі 400 000грн. з визначенням строків оплати кожної з його часин; № 4 до договору внесені зміни щодо обсягу певних пакетів робіт та їх вартості, без зміни загальної ціни договору та № 5 змінено обсяги робіт та їх вартість встановлена у розмірі 3 242 489,06грн. з ПДВ.
На виконання умов договору, в частині сплати авансу та виконаних робіт позивачем було сплачено відповідачу 1 268 654,28грн. В свою чергу відповідачем виконані та здані позивачу, а позивачем прийняті роботи, відповідно до актів (№ 1 від 03.06.2013 року; № 2 від 17.06.2013 року; № 3 від 02.07.2013 року; № 4 від 11.07.2013 року; № 5 від 22.07.2013 року; № 6 від 06.08.2013 року) на суму 711 215,47грн. з ПДВ.
Відповідно до видаткової накладної № 17 від 05.08.2013 року відповідачем використано матеріалів на загальну суму 33 156,14грн.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, відповідач повинен повернути позивачу частину коштів, сплачених йому в якості авансу зважаючи на розірвання договору підряду у розмірі 524 282,67грн.
Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Частинами 2, 3 ст.849 ЦК України встановлено, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. При цьому, згідно ч. 4 ст.849 ЦК України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
В порядку вимог частини 1 статті 188 ГК України встановлено, що розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Частиною1 ст.651 ЦК України, встановлено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, в силу ч.3ст.651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, як вірно встановлено господарським судом у рішенні, договір є розірваним в односторонньому порядку з моменту закінчення 15 робочих днів після отримання відповідного листа позивача - 27.08.2013.
Також, відмова від договору пов'язана, з порушенням строків виконання робіт, які хоч і договором не встановлені, однак, узгоджувались сторонами шляхом вимоги позивача виконати роботи у певний строк, що є його правом, визначеним ч.2 ст.846 ЦК України, а також гарантуванням певного строку виконання робіт позивачем (т.2 а.с. 183, 186, 175-192), тому в силу ч. 2 ст.849 ЦК України не тягне за собою виникнення у позивача додаткового обов'язку, визначеного ч.4 ст.849 ЦК України.
Таким чином, колегія судів вважає, що місцевий господарський суд у рішенні, правильно застосував норми матеріального та процесуального права і обґрунтовано визнав вимоги в частині повернення грошових коштів у розмірі 524 282,67грн., як такі, що утримуються відповідачем безпідставно, та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду першої інстанції, відповідач просив призначити комплексну експертизу.
Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про призначення у даній справі комплексної експертизи, судом місцевого господарського суду було вірно встановлено, що спеціальних знань для вирішення спору по суті не потрібно, оскільки не підтвердження доказами відповідачем фактів виконання робіт та направлення актів під час існування договірних відносин у встановлений строк, не є доцільними підставами для призначення експертизи.
.Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 року «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» визначено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть змінити інші засоби доказування.
Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 101,п.1ч.1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВОК-КРИМ» залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 січня 2014 року у справі № 901/3803/13 - залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Голик
Судді В.М. Плут
Ю.М. Гоголь
Розсилка:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Стілф" (бульвар Шевченка, 33, поверх 13,Київ 32,01032)
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОК-КРИМ" (вул. Об'їздна, 10,Сімферополь,95015)