ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" листопада 2006 р. | Справа № 14/298-3962 |
15 год. 35 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Руденка О.В.
при секретарі судового засідання Михайлишин Л.М.
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК", вул. Руська, 37, м. Тернопіль, 46000
до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46000
про скасування рішення про застосування фінансових санкцій №37064 від 20 червня 2006 року.
За участю представників сторін:
позивача: Оляніцький О.Б., довіреність №13 від 13.09.06р.,
Шевердіна Н.В., паспорт №609943 від 14.12.99р.,
відповідача: Полівчак С.С., довіреність №15500/7/10-015 від 16.03.06р.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІК" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування правового акту індивідуальної дії.
В обґрунтування позовних вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважними представниками, позивач посилається на невідповідність висновків, викладених у акті перевірки фактичним обставинам справи, відсутність з його боку порушень законодавства, яке визначає правові засади ліцензування та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, з огляду на що, на думку позивача, оспорюване рішення суперечать вимогам нормативно - правових актів України, а відтак підлягає скасуванню.
У запереченнях на позов, та згідно з поясненнями повноважних представників, відповідач позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на їхню безпідставність, зазначивши при цьому, що оскаржуване рішення, винесене контролюючим органом в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставин та досліджених в процесі перевірки документів.
Учасникам судового процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 19, 51, 130 КАС України.
За відсутності клопотань представників сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи позивача, заперечення відповідача, оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд встановив :
06 червня 2006 року працівниками державної податкової служби проведено перевірку господарської одиниці - бару «ВІК», розташованого за адресою вул. Руська, 37, у м. Тернополі, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІК», за наслідками якої складено акт № 009750/1918/23-03/25344284.
З огляду на відмову у його підписанні та отриманні, посадовими особами контролюючого органу складено акти №№295/2303, 296/2303 від 06 червня 2006 року, а другий примірник акту перевірки із супровідним листом №34916/7/23-3016 від 09 червня 2006 року направлено ТОВ «ВІК» рекомендованою поштою та 16 червня 2006 року вручено уповноваженому представнику особисто, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення.
Зважаючи що в процесі проведеної перевірки, поряд із іншим, державною податковою інспекцією встановлено факти реалізації суб'єктом господарювання алкогольних напоїв без наявності ліцензії, 20 червня 2006 року Тернопільською ОДПІ на підставі наведеного вище акта, відповідно до статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»№481/95-ВР від 19 грудня 1995 року (далі Закон №481/95-ВР) до ТОВ „ВІК” застосовано 1700 грн. фінансових санкцій.
Вказаний правовий акт індивідуальної дії оспорений позивачем у судовому порядку.
Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, свідка, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на наступне.
Статтями 10-11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи ДПІ наділені повноваженнями по контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.
Реалізація вказаних вище функцій та прав органами державної податкової служби здійснюється шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України ( стаття 15 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, стаття 16 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”).
Частиною 2 ст.17 Закону №481/95-ВР передбачено , що у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів в розмірі - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.
Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.
Пунктом 6 Постанови КМ України від 02.06.2003 року №790 до вказаних органів поряд із іншими, віднесені і державні податкові адміністрації.
Крім того, органом ліцензування являється Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів, який в силу наказу ДПА України ,№ 331 від 21.08.2001 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2001 р. за N v0234201-011.1) функціонує як самостійний функціональний підрозділ з правами юридичної особи у складі Державної податкової адміністрації України.
З наведених підстав, судом критично оцінюються твердження суб'єкта господарювання про відсутність у контролюючого органу повноважень щодо проведення перевірок з питань дотримання вимог законодавства при проведенні готівкових розрахунків за товари (послуги) та наявності ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону та прийняття рішення, що є предметом спору у даній справі.
Стосовно з'ясованих в процесі перевірки посадовими особами ДПІ обставин, які вказують на недотримання позивачем вимог законодавства, що регламентує спірні правовідносини, судом на підставі досліджених доказів встановлено наступне.
На підставі рішень уповноваженого органу від 06.09.2004 року №738 та від 28.10.2005 року № 897 позивачу видані ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями терміном дії з 06 вересня 2004 року до 06 вересня 2005 року та на період з 28 жовтня 2005 року по 27 жовтня 2006 року.
В той же час, за результатами перевірки книги обліку розрахункових операцій № 3634/1918006840р/1 від 17 червня 2005 року, перевіряючими з'ясовано що суб'єктом господарювання, в порушення ст. 15 Закону №481/95-ВР, у жовтні 2005 року здійснювалась реалізація алкогольних напоїв за відсутності спеціального на те дозволу, тобто ліцензії, що підтверджується дослідженими чеками №146 від 01 жовтня 2005 року та №150 від 04 жовтня 2005 року ( які зберігались в КОРО).
Як встановлено судом на підставі пояснень учасників спору та довідки від 19.07.2006 року ПП „Іріда 2” ( підприємство що здійснює сервісне обслуговування РРО) версія внутрішнього програмного забезпечення реєстратора розрахункових операцій, що використовується позивачем має певні особливості, внаслідок яких контрольна стрічка може бути роздрукована тільки в одному екземплярі виключно перед виконанням Z- звіту, а відтак і зберігається разом із вказаним звітом в КОРО.
Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за № 106/5297 ( далі - Порядок).
Пунктом 7.2 даного нормативно - правового акту суб'єкта підприємницької діяльності зобов'язано забезпечити зберігання у господарській одиниці (депо) довідки про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій та останньої використаної книги КОРО.
Таким чином, суд враховує як належні пояснення перевіряючого надані ним у судовому засіданні, що для перевірки йому суб'єктом господарювання представлено як книгу обліку розрахункових операцій № 9048/2 від 10.01.2006 року так і останню використану КОРО від 3684 зареєстровану 17.06.2005 року, за даними якої було і встановлено порушення норм статті 15 Закону №481/95-ВР.
Посилання ж позивача на те що на час перевірки книга обліку розрахункових операцій була втрачена, а сам акт перевірки не складався в процесі її проведення, суд оцінює критично, з огляду на відсутність як письмових зауважень так і пояснень про допущені порушення, які можуть бути відображені платником податків у розділі 3 акту перевірки, так і будь-яких інших доказів , які вказані обставини засвідчують.
При цьому суд враховує, що згідно з ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а у разі якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. При цьому обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАСУ).
Однак, позивачем, без зазначення причин, не подано жодних доказів, які спростовують факти порушень, відображених у акті перевірки чи доводять вчинення контролюючим органом дій, що не відповідають нормам законодавства України.
З наведених підстав в сукупності в позові слід відмовити.
Відповідно до ст.ст.87,89,94 КАС України судовий збір не відшкодовується.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст.2,3,7-17,69-71,86,87,89,94,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя О.В. Руденко