Справа № 22ц-18-2008 року Головуючий у 1-й інстанції С.М. Попович,
категорія 39 Доповідач В.А. Франко
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2008 року
Судова палата в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючого : Кіселика С.А.,
суддів : Франко В.А., Суржика М.М.
при секретарі Ткач І.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 липня 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління освіти Олександрійської міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, інших недоплачених грошових коштів.
Зазначав, що 17.12.2001 року позивач був ознайомлений з наказом управління ( на той час відділу) освіти про звільнення з роботи з мотивів невиконання позивачем численних розпоряджень керівника управління, дія яких на той час вже була призупинена судом до розгляду по суті, оголошені догани за невиконання зазначених вище розпоряджень, яка також була оскаржена до суду та призупинена ним до розгляду по суті.
З наведених підстав позивач оскаржив і сам наказ про звільнення, який був призупинений судом, що зумовило перебування позивача на роботі 18.12.2001 року весь робочий день, коли ним було видано наказ про надання собі чергової відпустки з 19.12.2001 року. Цього дня йому стало відомо про те, що зупинення судом наказу про звільнення з роботи 17.12.2001 року ліквідоване.
З цього часу з позивачем не проведений повний розрахунок- не нарахована та не виплачена грошова компенсація за ненадані відпустки за 2000 та 2001 рік та не відшкодовані стягнення податків та профспілкових внесків на встановлену судом суму відшкодування вимушеного прогулу внаслідок першого незаконного звільнення 25.10.1999 року.
З наведених підстав позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію за ненадані відпустки у зв»язку зі звільненням, стягнути вирахувані податки та профспілкові внески з суми виплати йому середнього
заробітку за час вимушеного прогулу за рішенням Олександрійського місцевого суду від 13.07.2000 року та стягнути на його користь середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку, постановити ухвалу про негайне виконання рішення суду про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу та внесення відповідачем належних змін у записи до його трудової книжки відповідно до дати повного розрахунку.
В послідуючому позивачем неодноразово змінювались підстави і предмет позову. Зокрема, в доповненнях до позовної заяви від 22.01. та 02.03.2004 року просив суд стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію за ненадані відпустки, середній заробіток за весь час затримки нарахування та виплати відпускних, зобов»язати відповідача зробити перерахунок його заробітної плати, починаючи з часу дії ст.57 Закону України «Про освіту» в частині доплат за вислугу рангів, матеріальної допомоги на оздоровлення, здійснити перерахунок середнього заробітку та відповідно перерахунок середнього заробітку та відповідно перерахунок суми відшкодування по рішенню цього ж суду від 5.11.2001 року стягнути з відповідача на його користь середній заробіток з 14.07.2000 року - з часу затримки грошової компенсації за невикористану чергову відпустку у зв»язку з повторним незаконним звільненням.
В доповненнях до позовних вимог від 28.04.2007 року, 18.05.2007 р. та 30.07.2007 року просив суд зобов»язати відповідача провести відрахування належних сум страхових внесків до його персоніфікованого рахунку в Пенсійному фонді України з жовтня 1999 року по встановлений судом термін повного розрахунку та інші виплати, дослідити рішення цього ж суду від 13.07.2000 року за його позовом про поновлення на посаді директора гімназії та викладачем фізики на пів тарифної ставки в частині повного поновлення, повноти нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу 25.10.1999 р. по 13.07.2000 р. та ухваленої за цей період суми, з якої не були сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України та виплати середньої заробітної плати за 05.11.2001 р. просив судзобов»язати відповідача надати розрахунки середнього заробітку за період з 25.10.1999 р. по 13.07.2000 p., з 14.07.2000 р. по 17.12.2001 р. та розрахунків середнього заробітку з часу третього звільнення 17.12.2001 року.
В останніх доповненнях до позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 25.10.1999 року по день ухвалення судового рішення -175 837, 44 грн. з урахуванням індексації, підвищення заробітної плати, відновлення її купівельної спроможності, відшкодування розрахункових сум при першому, другому і третьому звільненнях з роботи.
Рішенням суду від 31 липня 2007 року в позові ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду в скарзі апелянт ОСОБА_1 просив рішення суду скасувати з тих підстав, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом порушені норми матеріального та процесуального права. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку при звільненні позивача 17.12.2001 року, встановивши по суду початок відліку та тривалість затримки повного розрахунку при звільненні, середній заробіток за період затримки повного розрахунку, та суми, належної позивачу до виплати.
Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, який конкретизував свої вимоги та просив суд ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача заробітну плату за 18.12.2001 року та, в зв»язку з цим, середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку, та компенсацію за невикористані відпустки, пояснення представника відповідача, який заперечував проти апеляційної скарги, перевіривши
законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до правил ст..212 ЦПК суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.
Так, з матеріалів справи слідує, що згідно з наказом за № 584 відділу освіти від 17.12.2001 року ОСОБА_1 був звільнений з посади директора гімназії з 17.12.2001 року за п.3 ст.41 КЗпП України.( а.с.3).
Листом судді від 18.12.2001 року, який не є підставою для призупинення наказу про звільнення , відділ освіти був повідомлений про подану до суду скаргу ОСОБА_1 на наказ №584 про його звільнення. Проте, оскільки скарга була подана ОСОБА_1 без додержання вимог, зазначених в ст.. 137-138 ЦПК України (в редакції 1963 року), вона була залишена суддею без руху і доказів оскарження позивачем в подальшому цього наказу з додержанням вимог згідно законодавства, в справі не має. (а.с.4-6).
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що не було законних підстав перебувати позивачу на роботі 18.12.2001 року, в той час, коли його звільнено з 17.12.2001 року.
Оскільки надання відпустки директору гімназії відноситься до повноваження відділу освіти, що не заперечував і сам позивач в ході апеляційного розгляду справи, то незаконним також є наказ по Олександрійській гімназії № 1 ім. Т.Г.Шевченка від 18.12.2001 року за №264, виданий позивачем щодо надання собі відпустки з 19.12.2001 року,
Що стосується інших заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, то колегія суддів зазначає, що вирішуючи справу, суд першої інстанції ретельно розглянув всі вимоги позивача, з врахуванням неодноразових їх змін та доповнень, повно і всебічно досліджував всі докази по справі, і обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні його позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів дійшла переконання, що рішення суду є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляції не спростовують правильних висновків суду, а тому рішення скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308 , 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 липня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України.