Справа № 117/113/14-ц
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 березня 2014 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого - судді Тощевої О.О.
при секретарі - Ібрагімової А.С.
за участю позивачки - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 30 січня 2014 року звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що з 19 липня 2001 року сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі, від спільного проживання мають двох малолітніх дітей: дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Зазначає, що сімейне життя між сторонами не склалося, почуття любові та поваги між ними втрачено, що призвело до того, що родина розпалася та не може бути збережена, оскільки з грудня 2013 року ведення сумісного господарства було припинене. Спору про поділ майна, що є спільною власністю, а також про місце проживання дітей не має.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та наполягала на задоволенні позову, повідомила, що відповідач хоча і зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, але з грудня 2013 року за цією адресою не проживає, теперішнє місце його перебування їй невідоме.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час слухання справи судом двічі направлялися повістки, але вони поверталися з пошти «за даною адресою не проживає».
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 74 ЦПК України судова повістка фізичним особам надсилається за адресою їх місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 74 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за зареєстрованим місцем проживання, вважається, що судовий виклик або повідомлення вручене їм належним чином.
З огляду на це, враховуючи згоду позивачки на заочний розгляд справи, відповідно до положень ст.ст. 224, 225 ч.1 ЦПК України, суд розглядає справу при винесенні заочного рішення.
Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов до висновку, що позов законний, обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19 липня 2001 року між сторонами укладено шлюб, про що Центром одруження і сімейних обрядів «НАВРУЗ» Міністерства Юстиції Республіки Узбекистан в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено відповідний актовий запис за № 928, що підтверджується наявним в матеріалах справи Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с.7-8).
Від спільного проживання сторони мають двох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії свідоцтв про народження дітей (а.с.9-10), при цьому спору щодо місця проживання дітей та поділу майна, що є спільною власністю подружжя, на теперішній час між ними не має.
У відповідності до положень ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно із положеннями ст. 18 ч. 2 п. 3, ст.ст. 51, 56 ч. 3, ст.110 ч. 1 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.
В ході розгляду справи судом встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, що виключає можливість спільного проживання, почуття любові та поваги один до одного між подружжям втрачено, фактичні шлюбні відносини між ними припинені, примирення між подружжям не можливо та це буде суперечити інтересам та волі обох сторін. При таких обставинах суд дійшов до висновку, що сім'я розпалася остаточно і шлюб існує формально.
Приймаючи до уваги, що шлюб - це добровільний союз чоловіка та жінки, а сторони зберегти сім'ю не бажають, суд з урахуванням того, що розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті і майнові права, враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу передбачених ч. 2 ст. 110 СК України, вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити.
На підставі вищенаведеного, ст. 51 Конституції України, ст.ст.18, 51, 56, 104, 110, 112, 115 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 5, 10, 11, 14, 57, 60, 74, 88, 158, 169 ч. 4, 208, 209, 212-215, 218, 224-226, 294 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований Центром одруження і сімейних обрядів «НАВРУЗ» Міністерства Юстиції Республіки Узбекистан за № 928 від 19 липня 2001 року - розірвати.
Після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище - ОСОБА_1.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до Відділу реєстрації актів цивільного стану Совєтського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим, - для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення, постановлене при заочному розгляді справи, може бути переглянуто Совєтським районним судом Автономної Республіки Крим, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана ним протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.
Позивачем рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий суддя: