ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 116/7274/13-ц

Провадження № 2/116/222/14

18.02.2014 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді: Тімофеєвої Г.О.,

при секретарі: Рожаєвій Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, за даною адресою зареєстрований відповідач, але у цьому будинку він ніколи не проживав.

В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належно, в письмовій заяві до суду просив позовну заяву розглянути у його відсутність, не заперечував проти прийняття по справі заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань або заяв про відкладення судового засідання або про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

Зі згоди позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити з наступних підстав.

Частиною 1 ст.3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких між сторонами ті іншими особами, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

По справі встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно зі свідоцтвом про право власності № 2683 від 11.02.2002 року позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1.

Як слідує з відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_4: АДРЕСА_1.

Також дана обставина підтверджується даними домової книги на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Але згідно з актом депутата Чистенської сільської ради від 22.11.2013 року відповідачка ОСОБА_4 не проживає за адресою: АДРЕСА_1, з вересня 2011 року.

Згідно з ч.1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Також згідно з ч.1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Як встановлено судом, єдиним власником житлового приміщення є позивачка. Відповідач, лишаючись зареєстрованим за вказаною адресою, фактично не проживає там і не з'являється з метою проживання понад шість місяців. Позивачка, як власник житлового приміщення, вправі розпорядитися ним на власний розсуд, але не може реалізувати свого права в зв'язку з тим, що відповідач зареєстрований в житловому приміщенні. Цим порушуються права позивачки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлені позовні вимоги про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 214 ЦПК України суд, під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, які підлягають стягненню з відповідачів.

Тому, на підставі статті 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню на відшкодування судових витрат 229,40 грн.

На підставі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 224-226, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 229,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Сімферопольським районним судом АР Крим за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивачем рішення може бути оскаржене в апеляційний суд АР Крим через Сімферопольський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: