Справа № 2-477/11

Провадження № 22-ц/779/465/2014

Категорія 37

Головуючий у 1 інстанції Бердан Н. В.

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Меленко О.Є., Фединяка В.Д.

секретаря Мельник О.В.,

з участю: позивача ОСОБА_2

представників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третьої особи голови Войнилівської селищної ради Калуського району про визнання заповіту недійсним за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 на рішення Калуського міськрайонного суду від 25 грудня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

в лютому 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його брат ОСОБА_8. При зверненні до нотаріальної контори йому стало відомо, що брат склав заповіт на користь ОСОБА_5 Вважав, що брат був важко хворий, тому не усвідомлював значення своїх дій. Крім того, заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, тобто є нікчемним. Оскільки викладене у заповіті не відповідало внутрішній волі покійного, просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5, посвідчений 16.07.2010 року.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 25 грудня 2013 року в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третьої особи голови Войнилівської селищної ради Калуського району про визнання заповіту недійсним відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_4 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що суд не врахував медичну документацію та пояснення допитаних лікарів, згідно яких у хворого ОСОБА_8 з 09.07.2010 року на фоні тяжкого соматичного стану виявлялися виражені психопатологічні порушення: оглушення, неадекватність, утруднений вербальний контакт. Судом не взято до уваги показання свідків, при яких складався заповіт, а зі змісту пояснень секретаря Войнилівської селищної ради вбачається, що він особисто зачитував текст заповіту, заповідач сам його прочитати не міг. Свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10 вказували, що взагалі не бачили і не чули, як секретар зачитував заповіт, ні як його підписував ОСОБА_8, а коли вони підписували заповіт, то ОСОБА_8 в палаті не було, що підтверджується і актом повторної посмертної судово-психіатричної експертизи № 16 від 15.05.2013 року. Тобто, процедура посвідчення заповіту при свідках не дотримана, а останні не могли засвідчити волевиявлення заповідача щодо змісту заповіту. Згідно акту посмертної судово-психіатричної експертизи № 396 від 14-28.11.2011 року ОСОБА_8 страждав порушення пізнавальної функції органічного ґенезу, що істотно впливало на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними 16.07.2010 року на час складання заповіту. Лікар ОСОБА_11 пояснила, що хворі з палати ОСОБА_8, бачачи його стан, не дозволили нотаріусу оформити заповіт. При наявності двох експертиз, висновки яких суперечать одна одній, суд повинен був дати їм належну оцінку в сукупності з іншими доказами, а не брати до уваги висновки експертизи, які ґрунтуються на припущеннях. Тому просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним заповіт ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5, посвідчений 16.07.2010 року секретарем Войнилівської селищної ради Калуського району.

В засіданні апеляційного суду позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали, представник відповідача доводи апеляційної скарги заперечив. Войнилівський селищний голова подав заяву, в якій позов ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним визнав, просить розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є братом ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. 16 липня 2010 року ОСОБА_8 складено заповіт, яким він усе своє майно заповів ОСОБА_5 Заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Войнилівської селищної ради ОСОБА_12

Згідно висновку почеркознавчої експертизи від 29.09.2011 року № 09/03/-425 підпис у графі «Підпис заповідача» у заповіті, посвідченому секретарем виконкому Войнилівської селищної ради Калуського району від 16.07.2010 року, виконаний ОСОБА_8

Згідно акту амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи від 14-28.11.2011 року № 396 ОСОБА_8 страждав порушенням пізнавальної функції органічного ґенезу, що істотно впливало на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними 16 липня 2010 року на час складання заповіту.

Згідно акту повторної посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи № 16 від 15.05.2013 року визначити психічний стан ОСОБА_8 та вирішити питання щодо його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на час складання заповіту 16 липня 2010 року не є можливим.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що на момент посвідчення заповіту 16.07.2010 року ОСОБА_8 психічними розладами не хворів, був здатний розуміти значення своїх дій та керувати ними, його волевиявлення було вільним та відповідало його волі. Оспорюваний заповіт посвідчений без порушення вимог чинного цивільного законодавства.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки суд дійшов його із неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені ст. 1247 ЦК України.

До заповітів, посвідчених посадовими, службовими особами, застосовуються положення ст. 1247 ЦК України. Такі заповіти прирівнюються до заповітів, посвідчених нотаріусами, порядок їх посвідчення затверджений постановою КМУ від 15 червня 1994 року № 419 "Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених".

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Заявляючи в суді вимоги про недійсність заповіту, ОСОБА_2, поряд з іншими доводами, посилався також на порушення порядку його посвідчення, що призвело до того, що викладене у заповіті волевиявлення не відповідало внутрішній волі заповідача.

Виходячи з аналізу змісту норми ст. 1257 ЦК України нотаріальний порядок посвідчення угод - це система послідовних дій нотаріуса (інших осіб, зазначених у ст. ст. 1251-1252 ЦК України), урегульованих нормами Закону України "Про нотаріат", направлених на захист прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, з метою надання цим угодам юридичної вірогідності.

Таким чином, нотаріальному посвідченню угоди передують певні дії нотаріуса щодо складення угоди, перевірки правоздатності та дієздатності осіб, що її укладають, їхнього дійсного волевиявлення тощо.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з хворобою ОСОБА_8, його заповіт посвідчувався секретарем виконкому Войнилівської селищної ради у приміщенні Калуського обласного протитуберкульозного диспансеру.

Цивільним кодексом України, Законом України "Про нотаріат" та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів (чинною на час посвідчення спірного заповіту) встановлено відповідний порядок та форму посвідчення заповіту в таких випадках, що унеможливлює спотворення дійсної волі заповідача.

Так, відповідно до ст. 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

У пункті 16 Порядку посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених встановлено, що посадова, службова особа може на прохання заповідача записати заповіт з його слів власноручно або надрукувати за допомогою технічних засобів. У такому разі заповіт вголос зачитується заповідачем, який робить запис перед своїм підписом.

Згідно ч. ч. 1, 7 ст. 1252 ЦК України заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів. Заповіти таких осіб посвідчуються при свідках.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Такі ж положення встановлені у п. 18 Порядку посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених.

Як видно із змісту заповіту від 16 липня 2010 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Войнилівської селищної ради, ОСОБА_8 заповів усе своє майно ОСОБА_5 у присутності двох свідків, обраних ним особисто, які зачитали цей заповіт вголос. Згідно посвідчувального напису, заповіт записаний ОСОБА_12, секретарем виконавчого комітету Войнилівської селищної ради, зі слів заповідача. Заповіт уголос прочитаний заповідачем до його підписання у присутності запрошених ним свідків в приміщенні Калуського обласного протитуберкульозного диспансеру в смт. Войнилів у зв'язку з хворобою заповідача.

Проте, зміст зазначених записів заповіту не відповідає дійсності, оскільки із показань секретаря селищної ради ОСОБА_12, які зафіксовані звукозаписом судового засідання від 12.04.2012 року, вбачається, що ОСОБА_8 не виявив бажання посвідчувати заповіт при свідках, однак він, ОСОБА_12, запросив свідків для підписання заповіту зі своєї ініціативи. ОСОБА_8 особисто заповіт не читав (хворий). Свідки також заповіт вголос не читали. (Т. 1 а. с. 148-149; к/диск № 1).

Із показань свідка ОСОБА_9, які зафіксовані звукозаписом судового засідання від 17.12.2012 року, вбачається, що секретар не роз'яснював процедуру посвідчення заповіту, вона підписала заповіт в коридорі і пішла. Хворий в той час був у палаті. Не чула, як ОСОБА_8 читав заповіт і не бачила, як він його підписував. (Т. 2 а. с. 53; к/диск № 2).

Згідно пояснень свідка ОСОБА_10, які зафіксовані звукозаписом судового засідання від 17.12.2012 року, хворий ОСОБА_8 особисто не підходив і не просив, щоб вони були свідками. Не чула як останній читав заповіт, не була присутньою, як він ставив підпис. Вона підписала заповіт в коридорі, ОСОБА_8 тоді не було, розмови з ним щодо заповіту вона не мала. (Т. 2 а. с. 56-57; к/диск № 2).

Як вбачається із заповіту від 16 липня 2010 року, текст заповідального розпорядження записаний секретарем виконкому Войнилівської селищної ради, однак як достовірно встановлено апеляційним судом, на порушення вимог ст. 1248 ЦК України, у цьому разі заповіт не був вголос прочитаний заповідачем, який у відповідності до п. 16 Порядку посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених повинен був зробити запис про це перед своїм підписом.

Суд першої інстанції, зазначивши, що заповіт підписаний заповідачем, не звернув уваги та у порушення вимог ст. 212 ЦПК України не дав належної оцінки висновку почеркознавчої експертизи від 29.09.2011 року про те, що підпис у заповіті від 16 липня 2010 року, виконаний ОСОБА_8 під впливом збиваючих факторів (похилий вік, хворобливий стан).

Також з пояснень свідків, медичних документів і висновків посмертних судово-психіатричних експертиз убачається, що ОСОБА_8 за станом здоров'я не зміг прочитати заповіт вголос, страждав порушенням пізнавальної функції органічного ґенезу, що істотно впливало на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними 16 липня 2010 року на час складання заповіту, тому заповіт належало посвідчувати у присутності двох свідків згідно положень ст. 1253 ЦК України.

На порушення вимог ч. 5 ст. 1253 ЦК України свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які підписали заповіт, не зачитували його вголос у присутності заповідача.

Крім того, як встановлено апеляційним судом, посвідчення заповіту від 16 липня 2010 року відбулося з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки посвідчувальний напис за змістом: «заповіт уголос прочитано заповідачем до його підписання у присутності запрошених ним свідків і власноручно підписаний ним у їх присутності» не відповідає дійсності та вчинено в присутності особи, на ім'я якої складено заповіт.

Так, із показань відповідача ОСОБА_5, які зафіксовані звукозаписом судового засідання від 04.04.2012 року, вбачається, що він був присутній під час складання заповіту, секретар не говорив, що йому потрібно вийти з приміщення. (Т. 1 а. с. 142-143; к/диск № 1).

Такі дії секретаря селищної ради ОСОБА_12 є порушенням вимог ст. 5 Закону України "Про нотаріат", п. 4 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів, п. п. 3, 7 Порядку посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК України є нікчемним та відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України не потребує визнання його недійсним.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.

З матеріалів справи вбачається, що записаний секретарем виконкому Войнилівської селищної ради зі слів ОСОБА_8 заповіт не був вголос прочитаний заповідачем, що є безумовною необхідністю, з додержанням якої можна зробити висновок про наявність волевиявлення особи.

Крім того, запрошені секретарем селищної ради свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10 при посвідченні заповіту ОСОБА_8, який перебував на лікуванні у стаціонарному закладі охорони здоров'я, не зачитували його вголос в присутності заповідача.

Недодержання вищевказаних вимог щодо форми, змісту та порядку посвідчення заповіту унеможливлює встановлення дійсної волі заповідача, що є підставою відповідно до ст. 1257 ЦК України для визнання заповіту ОСОБА_8, посвідченого 16 липня 2010 року секретарем виконкому Войнилівської селищної ради, недійсним.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, поклавши в основу рішення відсутність доказів абсолютної неспроможності ОСОБА_8 в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними, дійшов помилкового висновку, що волевиявлення ОСОБА_8, виражене в заповіті, відповідало його внутрішній волі.

За таких обставин, ухвалене судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову ОСОБА_2

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 25 грудня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Визнати недійсним заповіт ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5, посвідчений 16 липня 2010 року секретарем виконавчого комітету Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області ОСОБА_12, зареєстрований у реєстрі за № 146.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Меленко О.Є.

Фединяк В.Д.