ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2014 р. Справа № 815/7790/13-а

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.

судді -Домусчі С.Д.

судді -Кравець О.О.

при секретарі - Гречаному В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, Державної виконавчої служби про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, Державної виконавчої служби України про:

- визнання Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації виконавцем рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі №2-332/06 від 21 лютого 2006 року та рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2012 року у справі «Харук та інші проти України» в зобов'язальній частині, а саме: поновленні на роботі на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медично-педагогічної консультації;

- зобов'язання Державної виконавчої служби України виконати зобов'язальну частину даних судових рішень негайно.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що відповідачами не виконується рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2006 року про поновлення її на роботі на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації, структурного підрозділу управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації.

Відповідач - Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації позов не визнав, вказуючи, що згідно з повідомленням державного реєстратора Одеського міськвиконкому 10 травня 2006 року до Єдиного державного реєстру внесено запис щодо припинення діяльності юридичної особи Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації (код 02145062), юридична адреса: м. Одеса, вул. Канатна, 83. Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, поновити позивача на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації немає можливості, оскільки на даний час не існує ні управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, ні її структурного підрозділу - Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації.

Відповідач - Державна виконавча служба України позов не визнав, вказуючи, що ліквідація управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації ускладнює виконання рішення суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 21 лютого 2006 року у справі №2-332/06 задоволено позов ОСОБА_4 до Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до постанови головного державного виконавця Савенко Л.І. відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Одеської області від 28 квітня 2006 року, виконавче провадження №108 з примусового виконання виконавчого листа №2-332/06, виданого 28 березня 2006 року Приморським районним судом м. Одеса про поновлення ОСОБА_4 на роботі на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації, що підлягає негайному виконанню - закінчено. Виконавчий документ направлено до ліквідаційної комісії Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації для подальшого виконання.

21 червня 2005 року голова Обласної державної адміністрації видав розпорядження №299/а-2005 «Про затвердження структури обласної державної адміністрації, розподіл основних обов'язків та галузей народногосподарського комплексу, сфер соціально-економічного, політичного, культурного життя Одеської області між головою облдержадміністрації та його заступниками для здійснення власних і делегованих повноважень виконавчої влади».

Відповідно до п.3 даного розпорядження з метою впорядкування та оптимізації структури обласної державної адміністрації, підвищення ефективності роботи, ліквідації дублювання функцій, унормування штатної чисельності і професіоналізації державної служби було ліквідовано Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації.

10 травня 2006 року відділ державних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської Міської ради провів реєстраційні дії, а саме: вніс запис до Єдиного державного реєстру про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації в результаті ліквідації.

Боржника у виконавчому провадженні №108 з примусового виконання виконавчого листа по справі №2-332/06, виданого 28 березня 2006 року, ліквідовано, проте рішення Приморського районного суду м. Одеса від 21 лютого 2006 року по справі №2-232/06 виконано не було.

26 липня 2012 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Харук та інші проти України» (заява №32562/07 від 16 липня 2007 року, заявник - ОСОБА_4), відповідно до якого держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, та сплатити протягом трьох місяців 3000 (три тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 1, та 1500 (одну тисячу п'ятсот) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 2, що є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись на ці суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу.

Відповідно до постанови ВП №33914578 від 17 серпня 2012 року, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бойко О.М. відкрито виконавче провадження з виконання рішення №32562/07 виданого 26 липня 2012 року Європейським судом з прав людини, боржник - Держава, стягувач - ОСОБА_4; боржнику самостійно виконати: рішення Європейського суду з прав людини у строк встановлений Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

В ході виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харук та інші проти України» на користь стягувача - ОСОБА_4 стягнуто та перераховано 30 942, 50 грн. (еквівалент 3000 євро), та за рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 21 лютого 2006 року по справі №2-332/06 державою погашено заборгованість у розмірі 19 409, 95 грн.

Рішення національного суду, яке відповідно до рішення Європейського суду з прав людини повинно бути виконано, в зобов'язальній його частині - поновлення ОСОБА_4 на роботі на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації - не виконано.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір позивача про поновлення на роботі на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу розглядався Приморським районним судом м. Одеси (справа №2-332/06), а отже, з урахуванням вимог ст. 263 КАС України, саме в рамках справи №2-332/06 повинно вирішуватися питання про поновлення на посаді або про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Також, на думку суду першої інстанції, Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації та Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації у даному випадку є окремими суб'єктами владних повноважень та різними юридичними особами, при цьому кожен з них наділений власною адміністративно-процесуальною право та дієздатністю, тому звернувшись до суду з позовом (новим) про визнання Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, виконавцем рішення Приморського районного суду м. Одеси по справі №2-332/06 від 21 лютого 2006 року та рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2012 року у справі «Харук та інші проти України» в зобов'язальній частині, а саме: поновленні на роботі на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медично-педагогічної консультації, позивач використала не вірний спосіб захисту свого порушеного права.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновків, що визначений позивачем відповідач не порушив його прав, свобод та інтересів, а отже позов задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У пункті 9 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України №2 від 06 березня 2008 року зазначено: «Відповідно до статті 55 КАС України в разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи правонаступником.

При визначенні процесуального правонаступництва судам слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.

У разі зменшення обсягу компетенції суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач судом залучається інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Виходячи з положень статей 55, 56 Конституції України у будь-якому разі в названих вище випадках спірні правовідносини допускають правонаступництво, а тому суди повинні враховувати, що відмова у відкритті або закриття провадження у такій справі з підстав ліквідації (припинення діяльності, позбавлення частини повноважень, звільнення з посади, скорочення посади) суб'єкта владних повноважень є неприпустимими».

Також, у постанові Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року (яка стосується питання неоднакового застосування судом касаційної інстанції п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП у справі за позовом певної особи до Львівської митниці) зазначено: «Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Це зобов'язання ДМСУ не виконала, трудові гарантії позивача як працівника порушені, а отже рішення касаційного суду є помилковим».

З матеріалів справи вбачається, що замість ліквідованого Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації був створений Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, який увібрав до себе функції і завдання Управління.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у даному випадку Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації є тим самим органом, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав незаконно звільненого позивача.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у спірних правовідносинах неможливо посилатися на ст.ст. 110, 111, 112 ЦК України, що регулюють ліквідацію юридичної особи, як це робить Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації у запереченнях на позов, оскільки ЦК України встановлюється порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права, а Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації є юридичною особою публічного права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації належить зобов'язати усунути порушені права позивача шляхом поновлення її на роботі на посаді, яка відповідає посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медично-педагогічної консультації, з якої була незаконно звільнена позивач.

Поновити позивача на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медично-педагогічної консультації не вбачається можливим внаслідок того, що у теперішній час в Департаменті освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації не існує такого структурного підрозділу як Одеська обласна психолого-медично-педагогічна консультація.

Таким чином, позовна вимога про визнання Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації виконавцем рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі №2-332/06 від 21 лютого 2006 року та рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2012 року у справі «Харук та інші проти України» в зобов'язальній частині, а саме: поновленні на роботі на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медично-педагогічної консультації підлягає лише частковому задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Державної виконавчої служби України виконати зобов'язальну частину даних судових рішень негайно, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вже зверталася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, зокрема, до Державної виконавчої служби України про виконання зобов'язальних вимог судових рішень (рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі №2-332/06 від 21 лютого 2006 року та рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2012 року).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року (а.с.3-10), визнано протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо примусового виконання судових рішень у встановлений законом строк.

Зобов'язано Державну виконавчу служби України вжити всіх, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів по виконанню судових рішень.

Таким чином, між тими самими сторонами і з того самого спору є судове рішення, яке набрало законної сили, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає необхідним відповідно до п.4 ч.1 ст. 157 ч.1 ст. 203 КАС України, закрити провадження у цій частині справи.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_4 до Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації та закрити провадження в частині позовних вимог ОСОБА_4 до Державної виконавчої служби України.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Зобов'язати Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації поновити ОСОБА_4 на роботі на посаді, яка відповідає посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медично-педагогічної консультації, з якої ОСОБА_4 була незаконно звільнена.

Закрити провадження у справі у частині позовних вимог ОСОБА_4 до Державної виконавчої служби України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 28 лютого 2014 року.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець