Справа № 435/9947/13-ц
Провадження № 22ц/782/4541/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді - Авалян Н.М.
суддів - Максюти І.О., Туренка С.І.
при секретарі - Борзило О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 04 жовтня 2013 року в справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Управління Державної міграційної служби України у Луганській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
ВСТАНОВИЛА :
ОСОБА_1 звернулась до суду 20 вересня 2013 року із заявою, в якій просила встановити факт її постійного проживання на території України з квітня 1986 року по теперішній час. В обгрунтування заяви вказала на те, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Єревані Республіки Вірменія. В квітні 1986 року вона разом з матір'ю переїхала до м.Луганська, де вони проживали та були зареєстровані в період з 27 квітня 1986 року по 06 січня 1989 року. В 1998 році мати заявниці повернулась до Вірменії, а вона залишилась проживати в м.Луганську. З 2000 по 2010 рік вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з громадянином України ОСОБА_2, з яким проживала в м.Луганську. Працювала реалізатором промислових товарів на ринках м.Луганська, але офіційно не була працевлаштована внаслідок відсутності паспорта. Після розірвання в 2010 року стосунків з цивільним чоловіком проживає у своєї знайомої в Станично-Луганському районі Луганської області.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Луганська від 04 жовтня 2013 року в задоволенні заяви було відмовлено.
В апеляційній скарзі заявниця, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неповноту з'ясування обставин справи, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення заяви.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до п.п.1,2,3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити його без змін, скасувати рішення і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог або змінити рішення.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст.309 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.
Відмовляючи в задовленні заяви, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заяви, а також з того, що заявницею не доведений факт її проживання на території України з квітня 1986 року по теперішній час.
Проте, повністю з таким висновком погодитись не можна, оскільки справа за заявою ОСОБА_1 була розглянута судом з порушення норм процесуального права, які регламентують порядок розгляду справ окремого провадження.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. (ст. 234 ЦПК України).
Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом за участю заявника і заінтересованих осіб з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. (ч.1, ч.2, ч.3, ч.4 ст.235 ЦПК України)
Зазначені норми процесуального права судом дотримані не були.
Справа була розглянута без участі представника заінтересованої особи, без належного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, без перевірки всіх доказів, які були надані заявницею, оскільки з протоколу судового засідання вбачається, що судом не були досліджені в судовому засіданні характеристика (а.с.6-зворот) та копія домової книги з перевіркою її відповідності оригіналу (а.с.7-8). Крім того, судом не було з'ясовано, чи не визначено законом іншого порядку встановлення факту, про який просить заявниця, та чи дотриманий заявницею цей порядок. Крім того, суд першої інстанції не надав оцінки тому, чи залежить від встановленості судом факту проживання на території України з квітня 1986 року по теперішній час набуття заявницею громадянства України.
За таких обставин рішення суду першої інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви з інших підстав.
За змістом ст.256 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або порушення особистих чи майнових прав фізичної особи, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Підстави та порядок набуття громадянства України, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб урегульовані Законом України від 18 січня 2001 року №2235-ІІІ «Про громадянство», яким визначено, (п.п.1-4 ч.1 ст.3) що громадянами України є:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
2) особи, незалежно від кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;
4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Указом Президента України № 215/2001 від 27 березня 2001 року визначений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.
За змістом вищезазначених норм права, для набуття громадянства України ОСОБА_1 необхідно було звернутись до компетентного органу з відповідно оформленою заявою та надати документи згідно з визначеним законодавством переліком.
Рішення суду про встановлення факту постійного проживання на території України може бути лише одним із необхідних документів для встановлення належності особи до громадянства України та видачі паспорта громадянина України. Дотримання встановленого законодавством України позасудового порядку вирішення питання про набуття громадянства України є обов'язковим.
Матеріали справи не містять доказів того, що заявниця зверталась до Управління Державної міграційної служби з відповідною заявою з питання набуття громадянства України та що їй було відмовлено у прийнятті документів і рекомендовано надати підтверджуючий документ про постійне проживання на території України. В судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи представник заявниці цю обставину не підтвердив.
За таких обставин ОСОБА_1 передчасно звернулась до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України.
Відмова в задоволенні заяви з вказаної підстави не перешкоджатиме ОСОБА_1 повторно звернутись до суду з аналогічною заявою у разі виникнення в цьому потреби після дотримання встановленого законодавством порядку оформлення набуття громадянства України - звернення з відповідною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 313-317, 319, 323-325, 327 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 04 жовтня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України з квітня 1986 року по теперішній час.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення апеляційного суду може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя:
Судді: