АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/354/14 Справа № 185/4398/13 Головуючий у 1 й інстанції - Бабій С.О. Доповідач - Ткаченко І.Ю.
Категорія 46
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Рудь В.В., Повєткіна В.В.
при секретарі - Шаботинець С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: орган опіки та піклування Павлоградської районної державної адміністрації, орган опіки та піклування Павлоградської міської ради про визначення порядку виховання та спілкування з дитиною, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: орган опіки та піклування Павлоградської районної державної адміністрації, орган опіки та піклування Павлоградської міської ради про визначення порядку виховання та спілкування з дитиною
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2013 року, -
ВСТАНОВИВ:
19.04.2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про визначення порядку виховання та спілкування з дитиною - малолітнім ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2, посилався на те, що під час перебування у шлюбі із відповідачем ОСОБА_3 у них народився син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.04.2012 р. шлюб було розірвано. У зв'язку з тим, що на даний час між позивачем та відповідачем виник спір щодо участі батька у вихованні сина та проведення з ним часу, оскільки відповідач не дає можливості спілкуватися позивачу з дитиною, ОСОБА_2 змушений був звернутись до суду з даним позовом та просити суд встановити порядок спілкування з малолітньою дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, наступним чином: два рази на місяць у суботу з 09-00 до неділі 17-00 години за місцем проживання позивача з ночівлею у нього; на день народження дитини 20.03 кожного року з 10-00 до 15-00 години за місцем проживання позивача; на день народження позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року з 10-00 до 18-00 години за місцем проживання позивача; кожен Новій рік з 14-00 години 31.12 по 14-00 годину 01.01 кожного року за місцем проживання позивача з ночівлею у нього; на час проведення щорічної відпустки позивача із проживанням з останнім за місцем проведення ним відпустки терміном не менше аніж 15 календарних днів.
20.06.2013 р. у судовому засіданні відповідачем у справі ОСОБА_3 було подано зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення порядку виховання та спілкування з дитиною, яка була прийнята судом до спільного розгляду із первісним позовом (а. с. 43). У своїх зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 просить суд визначити інший порядок спілкування ОСОБА_2 з ОСОБА_4 до досягнення дитиною 7 років: кожну суботу с 9.00 до 13.00 у місцях безпечних для дитини у її присутності і з урахуванням стану здоров'я дитини, у день народження дитини з 9.00 до 12.00 у місцях безпечних для дитини у її присутності з урахуванням стану здоров'я дитини; після досягнення дитиною 7 років: кожну суботу с 9.00 до 17.00 у місцях безпечних для дитини у її присутності і з урахуванням стану здоров'я дитини, у день народження дитини з 9.00 до 12.00 у місцях безпечних для дитини у її присутності і з урахуванням стану здоров'я дитини. Позивач за зустрічним позовом в обґрунтування своїх вимог зазначає, що, на його думку, ОСОБА_2 не має належних житлових умов, негативно впливає на розвиток та самореалізацію дитини, на виховання сина та на його майбутнє, у присутності малолітнього палять, наявні домашні тварини. Крім того, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що ОСОБА_2 сина не приймає матеріальної участі в утриманні сина, наявна заборгованість по аліментах, які стягуються із нього згідно рішення суду.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволені частково. Визначено наступний спосіб та порядок спілкування ОСОБА_2 з ОСОБА_4: перші дві зустрічі ОСОБА_2 з ОСОБА_4, другої та четвертої суботи місяця з 09.00 до 16.00 години за київським часом, провести в присутності ОСОБА_3, з можливістю вільного спілкування та прогулянок; у подальшому, щомісячно кожну другу та четверту суботу місяця з 09.00 до 16.00 години за київським часом, без присутності ОСОБА_3, з можливістю вільного спілкування та прогулянок; починаючи з 2014 року та кожний наступний парний рік на день народження ОСОБА_4, 20 числа березня місяця, з 10-00 до 17.00 години за київським часом за місцем проживання ОСОБА_2 АДРЕСА_1; починаючи з 2013 року та кожний наступний рік на день народження ОСОБА_2, 14 числа листопада місяця, з 10-00 до 18.00 години за київським часом за місцем проживання ОСОБА_2 АДРЕСА_1; надати ОСОБА_2 можливість щорічно спільно відпочивати з сином для його оздоровлення 1 раз на рік у відповідності з рекомендацією лікаря щодо ОСОБА_4 терміном не менше ніж 15 календарних днів. Зобов'язано ОСОБА_3 в дні спілкування ОСОБА_4 з ОСОБА_2, які визначені цим рішенням суду, передавати дитину ОСОБА_2 у визначений судом час за місцем постійного проживання ОСОБА_4 (або іншому місці, визначеному за взаємною згодою ОСОБА_3 та ОСОБА_2) у підготовленому для спілкування стані одягнутим та взутим відповідно до погоди та сезону та не втручатися у їх особисте спілкування.
У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення порядку виховання та спілкування з дитиною - відмовлено у повному обсязі. Також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.127а-127д).
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог за первісним позовом - відмовити в повному обсязі, а вимоги зустрічної позовної заяви задовольнити в повному обсязі (а.с. 133-141).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Судом 1 інстанції встановлено, що сторони з 18.10.2008 року перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с. 7). Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.04.2012 р. шлюб між сторонами був розірваний (а.с.8). Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Рішення про розірвання шлюбу набрало законної сили 29.04.2012 p.
Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6), який після розірвання шлюбу залишився постійно мешкати з матір'ю ОСОБА_3
Відповідно до висновку служби у справах дітей від 20.02.2013 року (а.с. 10), орган опіки та піклування не заперечує проти встановлення способів участі у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4, оскільки батьки мають рівні права у вихованні дитини.
Задовольняючи частково позовні вимоги первісного позову суд 1 інстанції виходив із того, що сторони у справі із заявами до органу опіки і піклування з метою вирішення питання про визначення їх участі у вихованні малолітньої дитини не звертались. Оскільки між сторонами по справі виникають непорозуміння щодо участі батька у вихованні дітей, а рішенням органу опіки та піклування відповідний порядок не визначався, сторони не дійшли спільної домовленості з питань спілкування та виховання дитини, враховуючи інтереси малолітньої дитини, потребу у її всебічному розвитку, тобто вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, шляхом визначення способу та порядку спілкування ОСОБА_2 з дитиною, виходячи з інтересів дитини.
Відмовляючи у задоволені зустрічних позовних вимог суд 1 інстанції виходив із того, що посилання ОСОБА_3, що спілкування дитини наодинці з батьком може негативно впливати на нього, є безпідставними і не мотивованими, не обґрунтованими, не доведеними та такими, що суперечать інтересам малолітнього ОСОБА_4 та порушує рівність прав батьків у вихованні дитиною.
При цьому суд правильно керувався Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, для чого інтереси батьків задовольняється у відповідності до їх вимог та погодження. Відповідно до положень ст. 19 СК України особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Звернення до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду, у разі такого звернення припиняється виконання рішення органу опіки та піклування. Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Згідно ст.ст. 71, 141, 153, 155, 157, 159 СК України, ст.ст.11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, а предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей. Зазначеному обов'язку батьків відповідає відповідне право дитини, закріплене в ст.ст.8, 19 Закону України «Про охорону дитинства». Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. Згідно Міжнародної конвенції ООН «Про права дитини» (20 листопада 1989 року), предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини, а в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Так само положеннями ст.ст.7, 155 СК України визначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Стаття. 18 Конвенції про права дитини встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вказані висновки зроблені судом без порушення норм матеріального та процесуального права, а оскаржуване рішення, є законним та обґрунтованим й відповідає вимогам закону.
Твердження апелянта, що суд 1 інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог, є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, оскільки суд ухвалив рішення в межах заявлених позовних вимог, задовольнивши їх частково.
Доводи апеляційної скарги щодо притягнення позивача до кримінальної відповідальності, вживання ним спиртних напоїв та тютюнових виробів, що на думку апелянта є негативним впливом на дитину, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки не має правового значен6ня для вирішення справи.
Посилання в апеляційній скарзі на несплату позивачем аліментів на утримання дитини та наявність по ним заборгованості, також на думку колегії суддів не має значення при вирішенні даного спору, оскільки батьки мають рівні права у вихованні дитини.
Інші доводи апелянта, приведені в апеляційній скарзі фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, а відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.
Керуючись ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: