СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року Справа № 5020-879/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гоголя Ю.М.,

суддів Голика В.С.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача, не з'явився, компанія "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" в особі Представництва в Україні;

представник відповідача, М'ягка Алла Миколаївна, довіреність № 1 від 25.01.14, приватне підприємство "Неострой";

представник третьої особи, не з'явився, Державна адміністрація залізничного транспорту України;

представник відповідача, Ковальов Анатолій Володимирович, довіреність № б/н від 23.12.13, приватне підприємство "Неострой";

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Неострой"

на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Щербаков С.О.) від 20 листопада 2013 року у справі № 5020-879/2012

за позовом компанії "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" (Swan House, 9-10 Johnston Road,Woodford Green Essex IG80XA

в особі Представництва в Україні

(вул. Кіквідзе,17, м. Київ, 01103)

до приватного підприємства "Неострой" (вул. Суворова, 19, кв.8,Севастополь,99011)

3-тя особа Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця) (вул. Тверська, буд.5, Печерський район, м. Київ, 03680)

про стягнення 379797,54 грн.;

за зустрічним позовом приватного підприємства "Неострой"

до компанії "Логістранс (Ю.К.) ЛТД"

про визнання недійсним Договору № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011 недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 20 листопада 2013 року у справі №5020-879/2012 первісний позов задоволений. Стягнуто з приватного підприємства "Неострой" на користь компанії "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" в особі Представництва в Україні суму заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги та виконані роботи у період з жовтня 2011 по січень 2012 за договором №LT/11/09/28-824 про організацію перевезень та транспортно-експедиторське обслуговування вантажів замовника від 28.09.2011 у розмірі 379797,54 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, приватне підприємство "Неострой" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання, призначене на 26 лютого 2014 року, представники позивача та третьої особи не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, ухвалою суду від 12 лютого 2014 року.

Розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.09.2011 між Компанією „Логістранс (Ю.К.) ЛТД" (Агент) та приватним підприємством „Неострой" (Замовник) був укладений договір № LT/11/09/28-824 про організацію перевезень та транспортно-експедиторське обслуговування вантажів замовника (далі - Договір) (том 1, а.с. 102-105). Відповідно до пункту 1.1 Договору цей Договір регулює взаємовідносини сторін при виконанні Агентом доручень Замовника на організацію перевезень та транспортно-експедиторське обслуговування вантажів Замовника у кількості, відповідно до щомісячної заявки. Номенклатура, кількість, спосіб перевезення, вимоги до тари, маркування, особливі умови, порядок визначення остаточної ваги вантажу та інші умови виконання послуг оговорюються у Додатках, які є невід'ємними частинами цього Договору. У пункті 4.1 Договору визначено, що сторони узгоджують тарифи на перевезення вантажів, платежі за інші послуги та винагороду Агента, по кожному конкретному вантажу, що оформлюється додатками до цього Договору, які після підписання їх обома сторонами є його невід'ємними частинами. Агент та Замовник до 30 числа кожного місяця здійснюють звірення взаємних розрахунків за послуги, надані у попередньому місяці (пункт 4.4 Договору). Платежі при розрахунках Замовника з Агентом здійснюються у доларах США (пункт 4.5 Договору). Пунктом 5.1 Договору встановлено, що Замовник здійснює оплату за транспортно-експедиторські послуги відповідно до рахунків Агента у розмірі: при разовому перевезенні - 100% від розрахункової вартості заявленого перевезення вантажу за 3 доби до початку запланованого перевезення; при багатократних перевезеннях - умови оплати можуть корегуватися у Додатках до Договору на кожне конкретне перевезення. Відповідно до пункту 10.5 Договору у випадку несплати Замовником наданих йому транспортно-експедиторських послуг відповідно до умов, передбачених Договором, Агент має право на затримку вантажу для забезпечення гарантії отримання належної провізної плати та інших платежів. Згідно з пунктом 9 Договору будь-які документи, оформлені повноважними представниками сторін та надіслані факсом, чи фотокопія документа, передана електронною поштою, повинні вважатися оригіналами, що зобов'язують обидві сторони виконувати умови Договору. Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2011. Якщо жодна зі сторін за 30 днів до спливу строку дії Договору не заявить у письмовому вигляді про його розірвання, строк дії цього Договору продовжується автоматично на наступний рік (пункти 10.2, 10.3 Договору). Відповідно до пункту 10.4 Договору кожна із сторін може достроково розірвати цей Договір, поінформувавши у письмовому вигляді іншу сторону за 30 днів до фактичної дати його розірвання. При цьому договір вважається розірваним після завершення зобов'язань Агента перед Замовником, прийнятих до повідомлення про розірвання, та розрахунків за здійснені перевезення. Договір підписано обома сторонами, підписи скріплені печатками, отже, договір набрав чинності з 28.09.2011. 22.12.2011 відповідач за первісним позовом надіслав позивачеві пропозицію про розірвання Договору № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011 (том 3, а.с. 135), посилаючись на великі тарифи, поганий технічний стан вагонів та інші причини. Натомість позивач за первісним позовом відмовив у розірванні Договору, зазначивши, що цей Договір буде розірвано лише після погашення наявної заборгованості за надані послуги (том 1, а.с. 149). Пунктом 8.4 Договору № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011 сторони передбачили, що у випадку виникнення між ними будь-якого спору, такий спір вирішується арбітражним (господарським) судом за місцем знаходження відповідача. 28.09.2011 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011 /том 1, а.с. 106-107/, відповідно до якої сторони, серед іншого, погодили розмір ставки оренди рухомого складу на рівні 35,00 доларів США за добу за вагон та встановили, що вказана ставка дійсна до 31.12.2011. Додаткову угоду № 1 до Договору підписано сторонами без зауважень, підписи скріплено печатками підприємств. 28.09.2011 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору (том 1, а.с. 108), якою сторонами погоджено залізничний тариф територією Укрзалізниці та всі пов'язані із ним додаткові збори та визначено, що встановлені ставки дійсні до 30.10.2011. Додаткову угоду № 2 до Договору підписано сторонами без зауважень, підписи скріплено печатками підприємств. Таким чином, Додаткові угоди № 1 та № 2 набрали чинності та є невід'ємними частинами спірного Договору. 01.11.2011 та 01.12.2011 Агентом підписано Додаткові угоди № 3, № 4 до Договору (том 1, а.с. 16, 17), якими встановлені збільшені тарифи, порівняно із попередніми. Але вказані додаткові угоди Замовником підписані не були. Протягом дії Договору позивач за первісним позовом на підставі гарантійного листа № 43 від 30.09.2011 (том 3, а.с. 131) та заявок відповідача від 30.09.2011, 11.10.2011, 20.10.2011, 28.10.2011, 01.11.2011, 17.11.2011, 18.11.2011, 21.11.2011, 06.12.2011, 09.12.2011, 16.12.2011, 21.12.2011 (том 2, а.с. 77, 89, 121, 122; том 3, а.с. 148; том 4, а.с. 9, 25, 35, 56, 70, 81, 94) надав останньому послуги з організації перевезення щебеню, що підтверджується, зокрема, залізничними накладними та відомостями вагонів (том 2, а.с. 59, 67-68, 72-74, 79, 82, 85-86, 92-99, 107-109, 125-127, 131-132, 135-138, 141-142, 145; том 3, а.с. 139-142; том 4, арк. с. 7-8, 13-23, 30-32, 39-55, 60-61, 64-65, 68-69, 76-77, 80, 86-93, 99-100, 104-105). 31.10.2011 сторонами складено Акт № 1 виконаних робіт щодо перевезення вантажу за період з 28.09.2011 по 31.10.2011 на суму 39 139,96 доларів США (том 1, а.с. 18) із Додатками 1 та 2 (том 1, арк. с. 19-21). Акт та обидва додатки підписані сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками. 30.11.2011 - складено Акт № 2 виконаних робіт щодо перевезення вантажу за період з 01.11.2011 по 30.11.2011 на суму 29 737,34 доларів США (том 1, а.с. 22) із Додатками 1 та 2. Акт та Додаток 1 (на суму 18 130,00 доларів США) підписані сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками (том 1, арк. с. 23). Додаток 2 до Акта № 2 від 30.11.2011 на суму 11 607,34 доларів США підписано лише з боку Агента (том 3, а.с. 35-36). 31.12.2011 - складено Акт № 3 виконаних робіт щодо перевезення вантажу за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 на суму 38 725,50 доларів США (том 1, а.с. 24) із Додатками 1 та 2 (том 1, арк. с. 25-27). Акт та Додатки підписані лише Агентом. 31.01.2012 - складено Акт № 4 виконаних робіт щодо перевезення вантажу за період з 01.01.2012 по 31.01.2012 на суму 6 699,50 доларів США (том 1, а.с. 29) із Додатками 1 та 2 (том 1, арк. с. 30-31). Акт та Додатки підписані лише Агентом. Таким чином, позивач за первісним позовом вважає, що він надав приватному підприємству „Неострой" за Договором № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011 послуги на загальну суму 114302,30 доларів США, які відповідач за первісним позовом оплатив лише в сумі 66 767,00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями (том 1, а.с. 109-118), внаслідок чого у приватного підприємства „Неострой" перед Компанією „Логістранс (Ю.К.) ЛТД" утворилась заборгованість у сумі 47 535,30 доларів США, що за офіційним курсом НБУ дорівнює 379 797,54 грн. Зазначене і стало підставою звернення позивача до суду із даним позовом. Оскільки, постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2013 по справі №5020-879/2012 вищевказані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції були скасовані в частині первісного позову, і в цій частині справу №5020-879/2012 було направлено на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя, тому справа розглядається тільки в частині вимог первісного позову. Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності при розгляді справи, суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. При касаційному перегляді даної справи, Вищий господарський суд України, у своїй постанові від 04.07.2013, зокрема, вказував, що право затримки вантажів (притримання) - є правом, а не обов'язком Агента, і невикористання Агентом цього права не звільняє замовника від обов'язку здійснити оплату фактично наданих послуг. Також Вищий господарський суд України зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку про позадоговірні відносини між сторонами в частині оплати наданих послуг по Додатках №3 та №4, оскільки суди під час розгляду справи встановили відсутність підстав для визнання укладеного Договору недійсним, встановили надання транспортно-експедиторських послуг на підставі заявок Замовника. Крім того у постанові Вищого господарського суду України зазначено, що судами визнано відсутність підстав для визнання Договору недійсним, наявність в договорі умови про надання послуг на платній основі, визнання судами надання Агентом транспортно-експедиційних послуг на підставі заявок Замовника, внаслідок чого на невірне застосування до встановлених обставин норм матеріального права, а саме ст.ст. 916, 932 Цивільного кодексу України, ст.12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність". Згідно статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно положень ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Положеннями частини 1 статті 627 названого Кодексу визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною першою статті 316 Господарського кодексу України, частиною першою статті 929 Цивільного кодексу України та частиною першою статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Враховуючи відмову позивача у розірванні договору, а також з огляду на положення пункту 10.4 Договору, оскільки стягнення заборгованості за надані транспортно-експедиторські послуги є предметом даного спору, Договір № LT/11/09/28-824 від 28.09.2011 не можна вважати розірваним. Стаття 931 Цивільного кодексу України регулює порядок плати за договором транспортного експедирування і визначає, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату. Відповідно до частини 1 статті 916 названого Кодексу передбачено, що за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Згідно частини 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування. Таким чином, з огляду на вищевказані положення норм матеріального права, передбачений обов'язок клієнта сплатити експедитору розумну плату за транспортно-експедиторські послуги по договору, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем - ТОВ "Неострой" на адресу позивача був спрямований лист №43 від 30.09.2011, згідно якого відповідач гарантував 50% передоплату на протязі трьох банківських днів з моменту прибуття рухомого складу до пункту відвантаження за укладеним між сторонами договором та Додаткової угоди №2. Інші 50% гарантував сплатити на протязі трьох банківських днів за фактом відвантаження продукції (том 3, а.с. 131). Крім того, з наявної в матеріалах справи довідки про тарифи Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) на перевезення щебеню у власних мінераловозах станом на 01.11.2011 (том 4, а.с.136) та з письмових пояснень позивача, наданих в судовому засіданні 20.11.2013 вбачається, що ціни на відповідні послуги у позивача нижче ніж ті, що встановлені Укрзалізницею, а саме згідно наданих Укрзалізницею розрахунків залізничних тарифів на перевезення щебеню у власних мінераловозах з певних станцій відправлення за певною відстанню, ціна за один вагон: при завантаженні 70 тон варіюється від 1650,10 грн. до 2388,50 грн.; при завантаженні 65 тон - від 1631,8 грн. до 2463,90 грн.; при завантаженні 60 тон - від 1612,90 грн. до 2434,00 грн. В той же час, з наданої позивачем у письмових поясненнях калькуляції витрат за спірним договором, тарифи позивача за жовтень 2011 за один вагон становлять: при завантаженні 70 тон - 60,79 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.12.2011 становить 485,70 грн.; при завантаженні 65 тон - 65,10 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.12.2011 становить 520,14 грн., 60 тон - 60,79 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.12.2011 становить 485,70 грн.; тарифи позивача за листопад 2011 за один вагон становлять: при завантаженні 65 тон - 65,20 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.12.2011 становить 520,93 грн.; при завантаженні 60 тон - 61,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.12.2011 становить 487,38 грн.; тарифи позивача за грудень 2011 за один вагон становлять: при завантаженні 70 тон - 70,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.12.2011 становить 559,29 грн., 65 тон - 65,00 доларів США, що за курсом НБУ станом 31.12.2011 на становить 519,38 грн.; при завантаженні 60 тон - 60,50 доларів США, що за курсом НБУ станом 31.12.2011 на становить 483,38 грн. Таким чином, оскільки ціни на відповідні послуги у позивача нижче ніж ті, що встановлені Укрзалізницею, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що тарифи і ставки, що застосовані позивачем при визначені вартості наданих відповідачу послуг на думку суду відповідають розумній ціні в розумінні положень Цивільного кодексу України. Згідно калькуляції розрахунку спірної суми заборгованості, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 47535,30 доларів США, що за курсом Національного Банку України становить 379797,54 грн. (том 6, а.с. 3-9). З огляду на викладене, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України у постанові №5020-879/2012 від 04.07.2013, оскільки раніше судами визнано відсутність підстав для визнання укладеного між сторонами у справі Договору недійсним, наявність в Договорі умови про надання послуг на платній основі, надання Агентом транспортно-експедиційних послуг на підставі заявок Замовника, та судом встановлена наявність обов'язку клієнта - відповідача сплатити експедитору - позивачу розумну плату за транспортно-експедиторські послуги по договору і така встановлена позивачем плата за надані послуги визнана судом як розумна, тому відповідач в даному випадку не звільняється від обов'язку здійснити оплату фактично наданих послуг.

В ході розгляду апеляційної скарги від відповідача надійшло клопотання про витребування додаткових документів.

Відповідно до частини першої статті 101 Господарського процесуального кодексу України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Таких причин відповідачем суду не надано, а тому вказане клопотання не підлягає задоволенню.

Також, відповідач надав суду заяву про зупинення виконання судового рішення по справі №5020-879/2012.

Відповідно до статті 121-1 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Згідно з вищевказаною статтею судова колегія відмовляє в задоволенні заяви про зупинення рішення, у зв'язку з тим, що це право касаційної інстанції.

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості у розмірі 379797,54 грн. відповідачем суду не надано. За таких обставин, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку що вимоги зазначеного позову є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надані послуги за договором № LT/11/09/28-824 про організацію перевезень та транспортно-експедиторське обслуговування вантажів замовника від 28.09.2011 в розмірі 379797,54 грн. З огляду на вищевикладені матеріали справи та норми діючого законодавства України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду погоджується з висновками господарського суду міста Севастополя та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 101, п.1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Неострой" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 20 листопада 2013 року у справі № 5020-879/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.М. Гоголь

Судді В.С. Голик

І.В. Черткова

Розсилка:

1. Компанія "Логістранс (Ю.К.) ЛТД" в особі Представництва в Україні (01103,м. Київ, вул. Кіквідзе, 17)

2. Приватне підприємство "Неострой" (вул. Суворова, 19, кв.8,Севастополь,99011)

3. Державна адміністрація залізничного транспорту України "Укрзалізниця" (03680, м. Київ, Печерський район, вул. Тверська, буд. 5))