Справа №490/868/13- ц 03.02.2014 03.02.2014 03.02.2014
Провадження №22-ц/784/272/14 Суддя першої інстанції - Подзігун Г.В.
Категорія 37 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 лютого 2014 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої - Буренкової К.О.,
суддів - Довжук Т.С., Крамаренко Т.В.,
із секретарем - Бакутою Т.В.,
за участю: позивачки - ОСОБА_2 її представника - ОСОБА_3, відповідачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5 їх представника - ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_4, ОСОБА_5
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 листопада 2013 року по цивільній справі
за позовом
ОСОБА_2
до
ОСОБА_4, ОСОБА_5
про
встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права власності на спільне сумісне майно та визнання права власності в порядку спадкування за законом
та за зустрічним позовом
ОСОБА_4, ОСОБА_5
до
ОСОБА_2
про
визнання права власності в порядку спадкування за законом
в с т а н о в и л а:
В січні 2013 року ОСОБА_2 звернулася з позовом, який в подальшому уточнила до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права власності на частину спільного сумісного майна, а також змінити черговість спадкування за законом, визнавши її спадкоємцем 1 черги.
Позивачка зазначала, що з 6 січня 1999 року по 5 травня 2012 року проживала з ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю без реєстрації шлюбу. За період спільного проживання ними на ім'я ОСОБА_7 1 листопада 1999 року була придбана квартира АДРЕСА_1, в 2002 році був придбаний автомобіль ВАЗ моделі 21053, 1991 року випуску та зареєстрований бокс №34 в АГК «Таврія-1». Оскільки вказане майно належить на праві спільної сумісної власності, просила суд про його поділ в рівних частках.
Крім того, позивачка вказувала, що в 2010 році ОСОБА_7 захворів та через тяжку хворобу перебував у безпорадному стані фактично до моменту смерті, внаслідок чого вона опікувалася ним, матеріально забезпечувала та надавала іншу допомогу, що є підставою для зміни черговості одержання права на спадкування.
Посилаючись на викладене, остаточно уточнивши позовні вимоги, позивачка просила суд встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_7 без шлюбу у період з 6 січня 1999 року по 5 травня 2012 року, визнати право власності на спільне сумісне майно подружжя на ? частину квартири АДРЕСА_1 та на ? частину автомобіля марки ВАЗ моделі 21053, 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та визнати за нею, як спадкоємицею першої черги прав власності на 1/6 частину вказаної квартири та 1/6 частини автомобіля в порядку спадкування за законом.
В березні 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися із зустрічним позовом, в якому просили визнати за кожною із позивачів по ? частині квартири АДРЕСА_1 та автомобіль ВАЗ 21053 1991 року випуску, реєстровий номер НОМЕР_1 в порядку спадкування за законом. При цьому посилалися на те, що є доньками ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті якого відкрилася спадщина на вказану квартиру та автомобіль. Вони як спадкоємиці першої черги звернулися із заявами про прийняття спадщини, проте нотаріусом у видачі свідоцтва було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Ухвалою суду від 14 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на ? частину та 1/6 частину гаражного боксу №34 в АГК «Таврія-1» залишені без розгляду.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєві від 1 листопада 2013 року первісний та зустрічний позови задоволені частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_7 однією сім'єю без шлюбу з 1 лютого 1999 року по ІНФОРМАЦІЯ_1. Визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 право власності за кожною на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 та 1/3 частину на автомобіль ВАЗ 21053 1999 року випуску, реєстровий номер НОМЕР_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідачки, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду в частині задоволення вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на майно, скасувати та ухвалити нове про задоволення зустрічного позову в повному обсязі.
В запереченнях на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_7 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 з 23 грудня 1967 року по 6 січня 1999 року (т.1 а.с.48).
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є доньками ОСОБА_7 (т.1 а.с.101-105).
Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.7).
Після смерті ОСОБА_9 відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1, яка належала останньому на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 1 листопада 1999 року та автомобіль ВАЗ 21053, 1991 року випуску, реєстровий номер НОМЕР_1 належний на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 2001 року (т.1 а.с.19-20, 27).
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
З заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, у встановлений законом строк до нотаріальної контори звернулися його доньки та ОСОБА_2 (т.1 а.с.94-96).
Постановою приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_10 від 23 листопада 2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно (т.1 а.с.141).
Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_7
Згідно із ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією.
За положеннями ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 проживали однією сім'єю з 1 лютого 1999 року по 5 травня 2012 року і рішення в цій частині не оскаржувалося.
У встановлений законом строк, ОСОБА_2 звернулася із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, проте постановою приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_10 від 19 листопада 2012 року у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено (т.1 а.с. 9, 96).
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_7 із 2010 року хворів на правосторонній коксартрозу четвертого ступеню, правосторонній травматичний гонартроз четвертого ступеню.
Згідно довідки ДУ «Інституту травматології та ортопедії АМН України» від 4 червня 2013 року ОСОБА_7 перебував на лікуванні у відділі ортопедії та травматології дорослих з 2 листопада 2010 року по 16 листопада 2010 року. 3 листопада 2010 року йому було виконано оперативне втручання - тотальне ендопротезування правого кульшового суглоба. Повторно він перебував на лікуванні у цьому медичному закладі з 15 лютого 2011 року по 1 березня 2011 року, де 16 лютого 2011 року йому було виконано оперативне втручання - тотальне ендопротезування правого колінного суглоба. У період перебування в стаціонарі хворий ОСОБА_7 потребував стороннього догляду, який здійснювала його дружина ОСОБА_2 (т.2 а.с.158-159).
Згідно вказаній довідці після операції тотального ендопротезування кульшового чи колінного суглоба хворі потребують сторонньої допомоги протягом реабілітаційного періоду, який триває від 2-х до 4-х місяців, в залежності від тяжкості ураження суглоба, оперативного втручання та соматичного стану хворого.
Відповідно до виписок з історії хвороби ОСОБА_7 ДУ «Інституту травматології та ортопедії АМН України» від 16 листопада 2010 року та 1 березня 2011 року, хворий пересувається за допомогою милиць, виписується з клініки для амбулаторного лікування за місцем проживання та тому рекомендовано пересування за допомогою милиць протягом трьох місяців (т.1 а.с.12-13).
Наведене свідчить , що після виписки із ДУ «Інституту травматології та ортопедії АМН України» ОСОБА_7 потребував сторонньої допомоги, яку здійснювала ОСОБА_2
4 лютого 2011 року ОСОБА_7 було встановлено третю групу інвалідності з опорно-рухового захворювання (т.2 а.с.98).
Згідно довідки Миколаївської міської лікарні швидкої медичної допомоги від 14 травня 2012 року №324, ОСОБА_7 знаходився на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділені лікарні з 5 квітня 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 з діагнозом: пухлина лівої скриної області, 23 квітня 2012 року йому була проведена операція з видалення пухлини. За станом здоров'я хворий потребував стороннього догляду до операції та і після операції. Догляд за хворим здійснювала ОСОБА_11 (т.2 а.с.74).
ОСОБА_2 працює в ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» економістом та її середньомісячна заробітна плата з січня 2010 року по грудень 2012 року становить 4100 грн. на місяць, крім того отримує пенсію за віком у розмірі 2920,16 грн., що підтверджується довідками про доходи ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» та Управління ПФУ в Центральному районі м. Миколаєва (т.2 а.с.17, 82-85).
ОСОБА_7 до вересня 2010 року працював в ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» та його середньомісячна заробітна плата за період з грудня 2010 року по вересень 2010 року включно становила 1200 грн. Крім того, він отримував пенсію з 2010 року по 2012 рік у розмірі від 3 120,40 грн. до 6 817,54 грн. (т.2 а.с. 76-77, 80-81).
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 зверталась з заявою з місцем роботи про виплату авансу у сумі 7 000 грн. у зв'язку з необхідністю проведення операції ОСОБА_7 та підтверджується розрахунковим листом, що ці кошти були отримані (т.1 а.с.38-39).
Встановлене свідчить, що з листопада 2010 року по травень 2012 року ОСОБА_7 через тяжку хворобу перебував у безпорадному стані у зв'язку з чим потребував сторонньої допомоги, яку тривалий час надавала ОСОБА_2 та матеріально забезпечувала.
Частиною 2 статті 1259 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
З урахуванням встановленого та положень ч.2 ст. 1259 ЦК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про те, що ОСОБА_2, яка є спадкоємицею 4 черги має право на спадщину після смерті ОСОБА_7 разом із спадкоємцями 1 черги - ОСОБА_4 і ОСОБА_5, та обґрунтовано визнав право власності в порядку спадкування за законом за кожною на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 та 1/3 частину на автомобіль ВАЗ 21053 1991 року випуску, реєстровий номер НОМЕР_1.
Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду, а відтак відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 листопада 2013 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуюча:
Судді: