№ справи:124/6430/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Федоренко Е.Р.
№ провадження:22-ц/190/698/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Онищенко Т. С.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Онищенко Т.С.,
суддів:Даніла Н.М., Куриленка О.С.
при секретарі:Рижих М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визначення місця проживання дітей, скасування рішення виконкому Центральної районної ради м. Сімферополя АР Крим, визначення способу участі батька у вихованні дітей, за участю третіх осіб - виконкому Центральної районної ради м. Сімферополя АР Крим і Сімферопольського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, за апеляційними скаргами ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18.11.2013, -
в с т а н о в и л а :
Позивач - ОСОБА_6 звернулась до суду з даним позовом та з урахуванням уточнень просила: визначити місце проживання малолітніх дітей - синів ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та дочки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, з матір'ю - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4; скасувати рішення виконавчого комітету Центральної районної ради м. Сімферополя «Про визначення способів участі батька ОСОБА_7 у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10» №8/1 від 17.01.2013; встановити спосіб участі батька ОСОБА_7 у вихованні малолітніх дітей шляхом визначення зустрічей для спілкування з сином ОСОБА_9 і дочкою ОСОБА_10 - кожну суботу з 09.00 годин до 12.00 годин (у перші півроку у присутності бабусі ОСОБА_13) та з сином ОСОБА_8 - кожну суботу з 13.00 годин до 19.00 годин, а канікули - за узгодженням батьків.
Заявлені вимоги ОСОБА_6 обґрунтовувала наступним. 08.08.1997 вона зареєструвала шлюб з відповідачем, який 10.04.2012 рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим було розірвано. Від шлюбу вони з відповідачем мають трьох неповнолітніх дітей - синів ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та дочку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3. Діти проживають з нею та знаходяться на її утриманні. Причиною пред'явлення нею позову про розірвання шлюбу послугувала неможливість сумісного життя з ОСОБА_7, внаслідок фізичного і психологічного насилля зі сторони відповідача. Після розірвання шлюбу вона не перешкоджала відповідачу бачитися з дітьми, спілкуватися з ними, брати участь у їх вихованні, як і не перешкоджає на теперішній час. Намагалася роз'яснити колишньому чоловіку, що вони, як батьки, повинні забезпечити повноцінний розвиток їх дітей. Її мета полягає не в з'ясуванні стосунків з відповідачем, а в забезпеченні можливості дітей на спілкування як з матір'ю, так і з батьком, просила відповідача цивілізовано і спільно вирішувати всі питання, що виникають з приводу виховання їх дітей, однак колишній чоловік заявив їй, що він отримує задоволення від того, що пише на неї різні заяви і скарги, що морально знущається над нею і примушує страждати. Не зважаючи на те, що вона не перешкоджала відповідачу у реалізації його прав на участь у вихованні дітей і на спілкування з ними, ОСОБА_7 звернувся в орган опіки та піклування Центральної районної ради м. Сімферополя із заявою про визначення способів участі у вихованні дітей. Рішенням виконавчого комітету Центральної районної ради м. Сімферополя № 8/1 від 17.01.2013 визначені способи участі у вихованні малолітніх дітей з батьком. Вважає, що це рішення не є справедливим, але вона виконувала його, оскільки є законослухняною громадянкою. Однак, відповідач зловживав своїми батьківськими обов'язками, не враховуючи ні бажання дітей, ні стан їх здоров'я. Виконуючи рішення виконкому, зокрема, про участь відповідача у спілкуванні з дочкою у її присутності, вона постійно піддавалася тиску і психологічному насиллю зі сторони свого колишнього чоловіка. А 14.07.2013 відповідач взагалі завдав їй тілесні ушкодження у присутності малолітніх дітей, у зв'язку з чим за даним фактом Центральним РВ Сімферопольського ГУ МВС України в АР Крим було відкрито кримінальне провадження. Крім того, спілкуючись з дітьми, відповідач настроює їх проти неї, говорить їм, що мама погана, і якщо діти не будуть приходити до нього у гості, то він забере їх у неї назавжди. Вважає, що поведінка відповідача негативно впливає на психоемоційний розвиток їх малолітніх дітей, які бачать негативне відношення батька до матері, прояву неповаги, застосування насилля. Весь свій час вона приділяє дітям, піклується про них, їх навчання, виховання, всебічний розвиток. Діти завжди доглянуті та нагодовані, вона піклується про їх стан здоров'я, регулярно відвідує дитячу поліклініку, виконує вказівки і рекомендації лікарів. Вона має вищу освіту за спеціальністю «психологія», працює у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 30 Сімферопольської міської Ради на посаді соціального педагога, на даний час знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, у неї позитивні характеристики з місця роботи. Проживає вона з дітьми у трикімнатній квартирі, у якій мається все необхідне для нормальної життєдіяльності і повноцінного відпочинку. Впевнена, що відповідач своєю поведінкою може зашкодити розвитку їх дітей. Так, за результатами психологічної роботи Сімферопольського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з малолітнім ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, було встановлено, що дитина думає, що в будь-який момент батько залишить його у себе, у дитини порушений психоемоційний стан, внаслідок його зустрічей з батьком без її присутності. За її впевненістю, рішення виконавчого комітету Центральної районної ради м. Сімферополя № 8/1 від 17.01.2013 на даний час повинно бути скасовано, оскільки частина його пунктів вже не може виконуватися у зв'язку із досягненням сином ОСОБА_8 10-річного віку, а виконання інших ставить під загрозу психоемоційний розвиток дітей та її фізичну небезпеку.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18.11.2013 позов ОСОБА_6 задоволено частково.
Визначено місцем проживання дітей - синів ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та дочки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання їх матері - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4,
Після досягнення дитиною - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, чотирнадцятирічного віку надано можливість останньому обрати місце проживання самостійно.
Місце проживання дітей - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, після досягнення ними десятирічного віку у випадку спору між батьками місце проживання дітей визначено за спільною згодою батьків та самої дитини, а після досягнення чотирнадцятирічного віку надано можливість обрати місце проживання самостійно.
Скасовано рішення виконавчого комітету Центральної районної ради м. Сімферополя АР Крим №8/1 від 17.01.2013 «Про визначення способів участі батька ОСОБА_7 у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10».
Визначено спосіб участі батька ОСОБА_7 у вихованні малолітніх дітей наступним чином:
- з сином ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, - кожну суботу місяця з 09-00 до 19-00 годин з правом виїзду за місцем проживання батька та з можливістю залишення його у батька до 15-00 годин неділі за бажанням самої дитини, а у період канікул з можливістю виїзду дитини з батьком за межі м. Сімферополя та АР Крим на період, узгоджений з матір'ю дитини - ОСОБА_6, та за попереднім узгодженням з нею не менш, як за 2 тижні до поїздки;
- з сином ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та дочкою ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, - кожну суботу місяця з 13-00 до 19-00 годин з правом виїзду за місцем проживання батька, а після досягнення дітьми шестирічного віку - кожну суботу з 09-00 до 19-00 годин, з можливістю залишення за місцем проживання батька до 15-00 годин неділі за бажанням самих дітей (дитини); у період канікул після досягнення дітьми шестирічного віку з можливістю виїзду дітей (дитини) з батьком за межі м. Сімферополя та АР Крим на період, узгоджений з матір'ю дітей - ОСОБА_6,та за попереднім узгодженням з нею не менш, як за 2 тижні до поїздки.
Стягнути з ОСОБА_7 судовий збір на користь ОСОБА_6 в розмірі 57,35 грн. /т. 1, арк. с. 206-209/.
Не погодившись частково з даним судовим рішенням, позивач - ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визначення способів участі батька у вихованні дітей та ухвалити в цій частині нове рішення про визначення способів участі батька у вихованні дітей наступним чином: спілкування з ОСОБА_9 і ОСОБА_10 - кожну суботу з 09-00 до 12-00 годин (у перші півроку в присутності бабусі ОСОБА_13) і спілкування з ОСОБА_8 - кожну суботу з 13-00 до 19-00 годин, а також змінити резолютивну частину рішення, виключивши абзаці про те, що після досягнення дитиною - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, чотирнадцятирічного віку надати можливість останньому обрати місце проживання самостійно та місце проживання дітей - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, після досягнення ними десятирічного віку у випадку спору між батьками місце проживання дітей визначити за спільною згодою батьків та самої дитини, а після досягнення чотирнадцятирічного віку надати можливість обрати місце проживання самостійно, посилаючись на неповне з'ясування і недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права /т. 1, арк с. 217-222/.
Також, відповідач - ОСОБА_7, не погодившись частково з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визначення місцем проживання дітей місце проживання їх матері та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, а також змінити рішення суду в частині визначення способів участі батька у вихованні дітей, встановивши спосіб його участі у вихованні малолітніх дітей наступним чином: з сином ОСОБА_8 - з 18-00 годин кожної п'ятниці місяця до 16-00 годин неділі за місцем проживання батька; з сином ОСОБА_9 до досягнення ним шестирічного віку - кожну суботу місяця з 09-00 до 19-00 годин з правом виїзду за місцем проживання батька, а після досягнення ним шестирічного віку - з 18-00 годин кожної п'ятниці місяця до 16-00 годин неділі за місцем проживання батька; з дочкою ОСОБА_10 до досягнення нею шестирічного віку - кожну суботу місяця з 09-00 до 19-00 годин з правом виїзду за місцем проживання батька, а після досягнення нею шестирічного віку - з 18-00 годин кожної п'ятниці місяця до 16-00 годин неділі за місцем проживання батька; на період канікул час спілкування з дітьми ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 після досягнення ними шестирічного віку - визначити в рівних частках між батьками з можливістю виїзду дітей з батьком за межі м. Сімферополя і АР Крим, повідомивши матір дітей письмово за 2 тижні про початок і закінчення перебування дітей з батьком, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права /т. 1, арк с. 229-231/.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги є необґрунтованими і підлягають відхиленню з наступних підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статей 213, 214 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Положеннями Сімейного кодексу України встановлено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (стаття 57).
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обовязків щодо дитини (стаття 141).
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (стаття 150).
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153).
Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (стаття 160).
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 (принцип 6), проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо дітей.
Верховний Суд України у постанові Пленуму «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» №16 від 12.06.1998 зазначив, що вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обовязків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Згідно з частиною 3 статті 29 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на підтримання зв'язків з членами своєї сім'ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони - позивач ОСОБА_6 і відповідач ОСОБА_7 є батьками малолітніх дітей - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Мати дітей - ОСОБА_6 має постійну роботу, працює на посаді соціального педагога в загальноосвітній школі І-ІІІ ступені № 30 Сімферопольської міської Ради з 2007 року, на даний час знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, характеризується позитивно, має вищу освіту за спеціальністю психологія, має постійне місце проживання, у якому є всі необхідні умови для проживання дітей, які проживають з нею.
Батько дітей - ОСОБА_7 є фізичною особою підприємцем, за місцем проживання характеризується позитивно, має вищу освіту та постійне місце проживання, у якому мається все необхідне для проживання дітей.
Згідно з висновком органу опіки та піклування, визначення місця проживання дітей - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, з матір'ю - ОСОБА_6 є доцільним і таким, що відповідає інтересам дітей.
Статтею 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей передбачено, що суд надає дитині можливість висловити свою думку і приділяє цій думці належну увагу.
Відповідно до частини 2 статті 171 Сімейного кодексу України, дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Судом першої інстанції була заслухана дитина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який пояснив, що він постійно проживає з матір'ю, з батьком зустрічається, однак постійно хотів би жити з матір'ю.
Головним спеціалістом Сімферопольського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з малолітнім ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, була проведена психологічна робота. У ході бесіди про взаємовідносини з батьком ОСОБА_9 пояснив, що батька любить, хотів, щоби батько жив рядом, проте боїться, що його заберуть від матері і тому на даний час боїться бувати у батька, оскільки думає, що у будь-який момент батько залишить його у себе.
Дитина - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, на час вирішення справи не досягла трирічного віку.
Мати дітей та їх батько виявляють турботу про дітей, намагаються забезпечити їм фізичний та інтелектуальний розвиток.
Допитані судом першої інстанції свідки підтвердили зазначені обставини.
На підставі наведеного, суд першої інстанції, оцінивши у сукупності докази та враховуючи інтереси дітей, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність визначення місця проживання дітей з матір'ю.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_7 в цій частині виходячи з наступного.
Після розірвання шлюбу у 2012 році діти весь час проживають з матір'ю, адаптовані в соціальному середовищі за місцем проживання матері, і син ОСОБА_8 виявив чітке побажання жити з нею.
Передача дітей в сім'ю батька може призвести до психологічної травми та створити некомфортні умови, що у свою чергу може негативно вплинути на стан їх психологічного та фізичного здоров'я.
Дочка, яка не досягла трирічного віку, взагалі не може бути розлучена з матір'ю.
Також, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_6 в цій частині, оскільки зазначення судом першої інстанції про те, що кожна дитина після досягнення десятирічного віку має право на визначення свого місця проживання за спільною згодою батьків та самої дитини, а після досягнення чотирнадцяти років дитина має право сама визначати своє місця проживання, повністю узгоджується з законом, зокрема положеннями статті 160 Сімейного кодексу України.
При встановленні способу участі батька у вихованні дітей судом першої інстанції враховано бажання батька турбуватися про своїх дітей та відсутність доказів щодо негативного впливу на дітей, тощо.
Колегія суддів погоджується зі встановленим судом першої інстанції способом участі батька у вихованні дітей та відхиляє доводи апеляційних скарг в цій частині, виходячи з наступного.
Позивачем-апелянтом не надано і матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів у підтвердження факту спричинення їй відповідачем тілесних ушкоджень у присутності дітей. Дані про скасування постанови слідчого СВ Центрального РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим від 30.08.2013 про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_7 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, не є належними доказами встановлення таких обставин.
Показання допитаного судом першої інстанції свідка ОСОБА_13 (яка є матір'ю позивача) про застосування відповідачем фізичного та психологічного впливу на її дочку ОСОБА_6, спростовуються показаннями інших свідків ОСОБА_16 і ОСОБА_17 (які є батьками відповідача).
Згідно актів обстеження житлово-побутових умов, ОСОБА_7 має необхідні умови для проживання та виховання дітей.
Графік зустрічей батька з дітьми, запропонований позивачем, не є достатнім для можливості проявлення батьком своєї участі у вихованні дітей, а навпаки може позбавити дітей родинних зв'язків, любові та турботи зі сторони батька.
Участь батька у спілкуванні з дітьми (ОСОБА_9 і ОСОБА_10) у перші півроку у присутності матері позивача не буде сприяти інтересам дітей, оскільки як встановлено, ОСОБА_13 проживає у м. Ялта, і у випадку неможливості її приїзду, фактично позбавить дітей спілкування з батьком. Не встановлено обставин, що можуть зашкодити дітям спілкуватися з батьком без присутності когось іншого.
Результати психологічної роботи не є безумовним доказом для встановлення графіку спілкування, який запропонований матір'ю.
Доводи позивача-апелянта про неможливість батька дотримання режиму дня дітей нічим не підтверджено, а крім того не надано доказів необхідності дотримання якихось особливих вимог режиму харчування дітей, або сну у певні часи.
Доводи відповідача-апелянта в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційних скарг є формальними та не є безумовними підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, яке є законним і справедливим.
За таких обставин, судом першої інстанції правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 303, 304, 307-308, 313-315 Цивільного Апеляційні скарги ОСОБА_6 і ОСОБА_7 відхилити.
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_6 і ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18.11.2013 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: