АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/427/14Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 45 Морозов В. В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Пономаренко В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Пономаренко В. В.

суддів Гончар Н. І. , Вишня Н. В.

при секретаріВолвенко А.В., Посипайко А.І.

за участю:

прокурора Архипенка О.А., Дернового В.В.

представника позивача Сороки О.В.

представника відповідача Слободяника С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу заступника Дніпровського екологічного прокурора на заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04 грудня 2013 року по справі за позовом садівничого товариства "Дніпро", Черкаського міжрайонного екологічного прокурора до Червонослобідської сільської ради Черкаського району, ОСОБА_9, треті особи: управління Держземагенства у Черкаському районі, відділ Державної реєстраційної служби Черкаського РУЮ, Державна інспекція сільського господарства у Черкаській області, про визнання незаконним і скасування рішення Червонослобідської сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, зобов'язати вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року СТ "Дніпро" звернулось до суду із позовом до Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_9, треті особи: Управління Держземагенства у Черкаському районі, відділ Державної реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції Черкаської області про визнання незаконним і скасування рішення та державного акту на право власності на земельну ділянку, мотивуючи свої вимоги тим, що у 1982 році виконавчим комітетом Черкаської районної Ради СТ "Дніпро" було передано у безстрокове безоплатне користування земельну ділянку площею 43,33 га, що підтверджується державним актом на право користування землею.

Рішенням виконкому Червонослобідської сільської ради №41 від 25.06.1998 року затверджено проект відводу земельної ділянки в постійне користування СТ "Дніпро" загальною площею 31,35 га.

Рішенням Червонослобідської сільської ради № 11-10 від 15.07.2011 року на земельну ділянку загальною площею 31,35 га, щодо якої 25.06.1998 року було затверджено проект відводу земельної ділянки в постійне користування СТ "Дніпро", 83 громадянам було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.02.2013 року, було визнано протиправними дії Червонослобідської сільської ради щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та скасовано п. 4 рішення Червонослобідської сільської ради № 11-10 від 15.07.2011 року.

25.06.2013 року СТ "Дніпро" стало відомо, що незважаючи на рішення судів, Червонослобідська сільська рада своїм рішення № 19-25 від 12.01.2012 року затвердила технічну документацію, виготовлену на підставі скасованого рішення Червонослобідської сільської ради, та безкоштовно передала у приватну власність земельні ділянки 63 громадянам, в тому числі ОСОБА_9, який в свою чергу, 10.02.2012 року отримав державний акт серії ЯК №438378 на право власності на земельну ділянку площею 0,0615 га.

Крім того, позивач вказує, що земельна ділянка площею 31,35 га, що була надана СТ "Дніпро" (частина якої надана у приватну власність ОСОБА_9) має цільове призначення як зелені насадження загального користування, тобто вказану територію, віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

Позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати незаконним та скасувати рішення 19-ї сесії 6-го скликання № 19-25 від 12.01.2012 року в частині передачі земельної ділянки ОСОБА_9 у приватну власність згідно матеріалів технічної документації із землеустрою, розроблених ПП "Гарант"; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 438378 від 10.02.2012 року, виданий ОСОБА_9

Крім того, у жовтні 2013 року Черкаський міжрайонний екологічний прокурор звернувся до суду із позовом до Червонослобідської сільської ради, ОСОБА_9, третя особа: Державна інспекція сільського господарства у Черкаській області, у якому вказуючи, що оскаржуваним рішенням, державним актом та діями щодо передачі земельних ділянок порушено право власності держави на землі водного фонду, а також порядок та умови передачі земельних ділянок рекреаційного призначення у власність, інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, забезпечення охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності, відтворення природних ресурсів, та просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Червонослобідської сільської ради від 12.01.2012 року; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_9; визнати недійсною державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, площею 0,0615 га та зобов'язати уповноважений орган реєстрації внести відповідні зміни до Державного реєстру прав на майно; зобов'язати ОСОБА_9 повернути земельну ділянку Червонослобідській сільській раді.

Ухвалою Черкаського районного суду від 01 листопада 2013 року вказані позови об'єднано в одне провадження.

Заочним рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 04 грудня 2013 року позов СТ "Дніпро" задоволено повністю, позов Черкаського міжрайонного екологічного прокурора задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Червонослобідської сільської ради від 12.01.2012 року в частині передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_9 для ведення садівництва, площею 0,0615 га, що розташована в межах Червонослобідської сільської ради.

Визнано недійсним державний акт серії ЯК № 438378 від 10.02.2012 року на право власності на земельну ділянку площею 0,0615 га, виданий ОСОБА_9 та скасовано державну реєстрацію права власності на дану земельну ділянку, кадастровий № 7124989000:02:006:0132.

В решті позовних вимог Черкаського міжрайонного екологічного прокурора - відмовлено. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, заступник Дніпровського екологічного прокурора оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на його невідповідність нормам матеріального та процесуального права в частині відмови прокурору в позові щодо визнання недійсною державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку і зобов'язання ОСОБА_9 повернути земельну ділянку у власність держави в особі Червонослобідської сільської ради, та просив скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині і ухвалити нове, про задоволення даних позовних вимог.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки заступником Дніпровського екологічного прокурора рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог Черкаського міжрайонного екологічного прокурора про визнання недійсною державної реєстрації прав власності на спірну земельну ділянку і зобов'язання ОСОБА_9 повернути земельну ділянку у власність держави в особі Червонослобідської сільської ради, колегія суддів переглядає рішення Черкаського районного суду від 04 грудня 2013 року у даній справі щодо зазначених позовних вимог.

Іншими учасниками розгляду справи рішення суду не оскаржується.

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в 1982 році виконкомом Черкаської районної ради депутатів трудящих видано Державний акт на право користування землею, відповідно до якого СТ «Дніпро» передається у безстрокове та безоплатне користування 43,33 га землі в межах згідно з планом користування.

25.06.1998 року виконкомом Червонослобідської сільської ради, враховуючи згоду землекористувачів та відповідних районних служб на виконання рішення сесії Червонослобідської сільської ради від 25.06.98 року № 2-8 «Про передачу повноважень», ухвалено рішення № 41, яким затверджено проект відводу земельної ділянки в постійне користування СТ «Дніпро» площею 31,35 га. (а.с. 13).

Зазначені обставини також встановлені в рішенні господарського суду Черкаської області від 6 листопада 2012 року у справі №07/5026/1478/2012 за позовом Червонослобідської сільської ради Черкаського району до садівничого товариства «Дніпро» про зобов'язання виготовити документацію та скасування державного акта.

Згідно довідки міськрайонного управління Держкомзему у м.Черкаси та Черкаському районі Черкаської області від 31.10.2011 року за №950/-0109 станом на 1 січня 2011 року за садівничим товариством «Дніпро» обліковується земельна ділянка загальною площею 74,65 га в адміністративних межах Червонослобідської сільської ради в межах населеного пункту с.Червона Слобода.(а.с.14)

В подальшому щодо вищевказаної земельної ділянки сільською радою прийнято рішення 15.07.2011 року, яким земельна ділянка площею 31,35 га вилучена в СТ «Дніпро» та віднесена до земель запасу Червонослобідської сільської ради не наданих у власність чи користування та надано дозвіл 83 громадянам на розробку технічної документації із землеустрою земельних ділянок в адміністративних межах Червонослобідської сільської ради в межах населеного пункту села Червона Слобода, в тому числі ОСОБА_9 земельну ділянку безплатно у власність для ведення індивідуального садівництва.

Вказане рішення було предметом розгляду в адміністративних судах.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого Адміністративного суду України від 26 лютого 2013 року, скасовано п. 4 рішення Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області 11-ї сесії 6 скликання №11-10 від 15.07. 2011 року та визнано протиправними дії Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області, щодо надання дозволу 83 особам на розробку технічної документації із землеустрою земельних ділянок в межах населеного пункту с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області.

Зокрема встановлено, що рішення сільської ради №41 від 25 червня 1998 року прийнято в порядку ст.19 ЗК України від 18 грудня 1990 року №561-ХІІ, відповідно до ч.16 якої проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах свої компетенції приймає рішення про надання земель.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» при вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 р. N 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до пункту 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Разом з тим, раніше рішенням Червонослобідської сільської ради від 12.01.2012 року № 19-25, було затверджено технічну документацію та передано у власність відповідачу ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,0615 га, порушивши при цьому права СТ «Дніпро», яке на даний час фактично користується в тому числі зазначеною земельною ділянкою (а.с.19-22).

Враховуючи вище наведене, встановлено, що передача земельної ділянки ОСОБА_9 була проведена з порушенням порядку, передбаченого ст.ст.20, 118, 186-1 ЗК України. Зокрема, Червонослобідською сільською радою рішенням №19-25 від 12.01.2012 року фактично змінено цільове призначення землі із земель рекреаційного призначення на землі сільськогосподарського призначення. Крім цього, технічна документація не була погоджена із Управлінням водних ресурсів, відділом охорони культурної спадщини Департаменту культури Черкаської ОДА, Департаментом екології та природних ресурсів Черкаської ОДА.

Тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що під час прийняття рішення від 12.01.2012 №19-25, яким було затверджено технічну документацію та передано у власність відповідачу ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,0615 га., Червонослобідською сільською радою були порушені норми ч.2 ст.20, ст.ст. 52, 118 Земельного кодексу України і тому таке рішення повинно бути скасоване.

Крім того, суд вірно, з посиланням на норми частини першої та другої статті 116 ЗК України, врахував, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (частина перша статті 126 ЗК України).

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Частиною 1 ст. 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Отже, враховуючи, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 438378 від 10.02.2012, виданий ОСОБА_9 з порушенням вимог чинного законодавства, такий акт повинен бути визнаний недійсним.

Такого способу захисту порушеного права на землю як скасування державного акту на право власності на земельну ділянку закон не встановлює. Скасуванню підлягає запис про його державну реєстрацію, як наслідок визнання Державного акту недійсним.

З огляду на вказане суд першої інстанції вірно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині скасування державного акту, що апелянтом і не оспорюється.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі про те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині про відмову прокурору в позові щодо визнання недійсною державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку ще й тому, що така вимога є передчасною, оскільки після визнання державного акту недійсним реєстраційний орган самостійно приймає рішення і скасовує його державну реєстрацію. І лише в разі відмови у її скасуванні можливе оскарження дій. Тим більше, що судом скасовано запис про його державну реєстрацію.

Не погоджується прокурор з рішенням суду також в частині відмови в позові про зобов'язання ОСОБА_9 повернути земельну ділянку у власність територіальної громади в особі Червонослобідської сільської ради.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, послався на норми ст.ст. 140, 143 ЗК України, вказавши, що даними статтями передбачені підстави припинення права власності на земельну ділянку, які не стосуються даних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, на ім'я ОСОБА_9 виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0615 га у межах згідно з планом, яка розташована в межах Червонослобідської сільської ради з цільовим призначенням для ведення садівництва. Відповідно до плану, доданого до акту, межі земельної ділянки визначені та погоджені на місцевості.

Вказана земельна ділянка, площею 0,0615 га, передана у власність відповідачу ОСОБА_9 рішенням від 12.01.2012 №19-25. Земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 7124989000:02:006:0132. Відбулася також передача ОСОБА_9 межових знаків на збереження, які встановлені по межі земельної ділянки.

Тому посилання суду в рішенні на ту обставину, що в задоволенні позову про зобов'язання відповідача ОСОБА_9 повернути земельну ділянку у власність територіальної громади в особі Червонослобідської сільської ради, слід відмовити, так як відсутній акт прийому-передачі земельної ділянки, є помилковим.

Що стосується передачі вказаної земельної ділянки саме Червонослобідській сільській раді.

Частиною 1 статті 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року, який був чинний на день прийняття Червонослобідською сільською радою рішення від 25.06.1998 року №41, було встановлено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ст.126 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими до закону.

Тобто, земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Таким чином, земельну ділянку площею 31,35 га передано в постійне користування СТ «Дніпро» рішенням №41 сесії Червонослобідської сільської ради від 25.06.98 року № 2-8 «Про передачу повноважень», відповідно до вимог Земельного кодексу 1990 року, який діяв на момент прийняття рішення. Даний факт ніким не оспорюється.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005, справа N 1-17/2005, згідно з частиною п'ятою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

З огляду на викладене, колегія приходить до висновку про безпідставність заявленої вимоги прокурора про повернення земельної ділянки, яка була надана ОСОБА_9 у власність, до власності територіальної громади в особі Червонослобідської сільської ради, так як вказана земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні СТ «Дніпро» на законних підставах, та на даний час не вилучена в нього.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо задоволення позову прокурора в частині зобов'язання ОСОБА_9 повернути земельну ділянку у власність територіальної громади в особі Червонослобідської сільської ради, не заслуговують на увагу та не підлягають до задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги Черкаського міжрайонного екологічного прокурора щодо повернення Червонослобідській сільській раді спірної земельної ділянки, суд першої інстанції виходив також із того, що дана вимога прокурором фактично заявлена в інтересах Червонослобідської сільської ради, тоді як прокурор звернувся до суду не в інтересах сільської ради, яка є відповідачем у справі, але з таким висновком, колегія суддів погодитись не може.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 ЦПК України, з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справи за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну скаргу, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Правовий статус прокурора в цивільному процесі визначається також спеціальним законодавством - главою 3 Законом України "Про прокуратуру". Право прокурора подати позов в інтересах держави не пов'язане з наявністю відповідного письмового звернення органу влади чи місцевого самоврядування до органів прокуратури про виявлене правопорушення.

Згідно зі статтею 121 Конституції України, частиною другою статті 45 ЦПК і статтями 35, 361, 56 Закону України "Про прокуратуру" прокурором, який може шляхом пред'явлення позову в суді першої інстанції або на будь-якій стадії цивільного процесу здійснювати представництво громадян у випадках, передбачених законом, і представництво держави, підстави якого обґрунтовує сам, є: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори та прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

Повноваження такого прокурора на участь у судовому засіданні, коли він діє на виконання конституційної функції представництва, підтверджуються службовим посвідченням.

Відповідно до ст.361 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля перебуває під особливою охороною держави, оскільки є основним національним багатством.

Отже, звертаючись до суду із позовною вимогою про повернення у власність держави в особі Червонослобідської сільської ради незаконно переданої у приватну власність земельної ділянки, прокурор реалізує свої представницькі повноваження у сфері охорони землі та діє від імені держави, а не в інтересах сільської ради.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначені у ст. 16 ЦК України, зокрема: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З аналізу даної норми вбачається, що відсутній такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсною державної реєстрації прав власності на земельну ділянку, оскільки дана дія не є правочином в розумінні ст. 202 ЦК України.

Крім того, судом першої інстанції скасовано державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за кадастровим номером 7124989000:02:006:0132, чим фактично задоволено позовну вимогу прокурора. Таким чином, судом першої інстанції не було відмовлено в задоволенні зазначеної вимоги прокурору, а задоволено її частково.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з враховунням наведеного, колегія суддів в задоволенні апеляційної скарги заступника Дніпровського екологічного прокурора відмовляє, а рішення суду залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу заступника Дніпровського екологічного прокурора - відхилити.

Заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 04 грудня 2013 року по справі за позовом садівничого товариства "Дніпро", Черкаського міжрайонного екологічного прокурора до Червонослобідської сільської ради Черкаського району, ОСОБА_9, треті особи: управління Держземагенства у Черкаському районі, відділ Державної реєстраційної служби Черкаського РУЮ, Державна інспекція сільського господарства у Черкаській області, про визнання незаконним і скасування рішення Червонослобідської сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, зобов'язати вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :