УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/216/14Головуючий суду першої інстанції:Бойко З.О.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.
"11" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
головуючого суддіСамойлової О.В.,
СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,
При секретаріМартиненко М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 17 грудня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення майнової шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 456,00 грн., що витрачені на лікування та суми франшизи у розмірі 1000,00 грн., стягнення моральної шкоди у розмірі 25000 грн. і витрат на оплату судового збору та правову допомогу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 31 липня 2012 року ОСОБА_7, керуючи транспортним засобом ДЕУ-Т13110, реєстраційний № НОМЕР_1, допустив порушення ПДР та скоїв зіткнення з автомобілем Ніссан-Санні, реєстраційний НОМЕР_3, під керуванням позивача ОСОБА_6
Вироком Феодосійського міського суду від 14.03.2013 року ОСОБА_7 засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України до позбавлення волі строком на три роки з іспитовим строком в один рік, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
В результаті ДТП позивач отримав тілесні ушкодження, перебував у лікарні на стаціонарному лікуванні та поніс матеріальні збитки на суму 456 грн.
Автомобіль, яким керував ОСОБА_6, отримав механічні пошкодження, оскільки на момент скоєння ДТП цивільна відповідальність відповідача була застрахована в ПАТ «Страхова група «ТАС», то страховою компанією після визначення суми матеріальної шкоди, завданої автомобілю позивача, виплачено останньому страхове відшкодування в сумі 12000,00 грн. за мінусом франшизи в сумі 1000, 00 грн.
Крім того, діями відповідача ОСОБА_6 завдано моральну шкоду, яка виразилася в стражданнях, фізичному болю у зв'язку із отриманими тілесними ушкодженнями, а також з тим, що він втратив роботу, був вимушений позичати кошти на своє утримання та утримання своєї дружини і малолітнього сина. Суму спричиненої йому моральної шкоди позивач оцінює у розмірі 25000 грн.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 17 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь позивача суму матеріальної шкоди у розмірі 1456,00 грн., суму моральної шкоди у розмірі 2500,00 грн., витрати на оплату судового збору у розмірі 229,40 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 730, 80 грн., а всього - 4916, 20 грн.
Ухвалою Феодосійського міського суду від 20 грудня 2013 року внесено виправлення до другого абзацу резолютивної частини рішення Феодосійського міського суду від 17.12.2013 року, зокрема зазначено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума витрат на правову допомогу у розмірі 940,54 грн., у зв'язку із чим збільшено загальну суму, що підлягає стягненню до 5125,94 грн.
Додатковим рішенням Феодосійського міського суду від 20 грудня 2013 року вирішено питання про стягнення з ОСОБА_7 на користь держави судового збору у розмірі 229,40 грн.
Не погодившись із рішенням суду від 17.12.2013 року, позивач ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 2500,00 грн. змінити та позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі і стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 25000 грн.
Апелянт посилається на те, що судом при ухваленні рішення не в повному обсязі з'ясовані обставини справи, що мають значення для визначення розміру моральної шкоди, спричиненої в наслідок ДТП, крім того, на думку апелянта судом не прийнято до уваги роз'яснення постанови Пленуму ВС України № 4 від 31.03.1995 року.
Апелянт, також зазначає, що судом не враховано те, що він не тільки переніс фізичний біль при ДТП, але і втратив єдине джерело до існування - автомобіль, а в подальшому і роботу. Він не мав можливісті поправити стан свого здоров'я, утримувати сім'ю, сплачувати за найм квартири, був вимушений займати гроші.
Апелянт вважає, що сам факт того, що відповідач відмовляється у добровільному порядку відшкодовувати шкоду, завдає йому ще більші моральні страждання. Негативні наслідки, що виникли внаслідок ДТП завдали душевні страждання йому та його сім'ї.
Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутності відповідача, який належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи, при таких обставинах не вбачається перешкод для розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення майнової шкоди та судових витрат, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції. Підстави для застосування ч. 3 ст. 303 ЦПК України відсутні.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Статтями 1166,1167 ЦК України також передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 31 липня 2012 року відповідач ОСОБА_7, керуючи транспортним засобом ДЕУ-Т13110, реєстраційний № НОМЕР_1, допустив порушення ПДР України та скоїв зіткнення з автомобілем Ніссан-Санні, реєстраційний № НОМЕР_3, під керуванням позивача ОСОБА_6 В результаті ДТП позивачу спричинені тілесні ушкодження у вигляді заритої черепно-мозкової травми, струсу мозку, забитої рани лівого колінного суглобу (а.с.21), у зв'язку із чим з 31.07.2012 року по 10.08.2012 року він знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні міської лікарні № 1.
Вироком Феодосійського міського суду АР Крим від 14.03.2013 року ОСОБА_7 засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України та йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки з іспитовим строком на один рік, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік (а.с.12-13).
На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 була застрахована в ПАТ «Страхова група «ТАС». Страховою компанією визначена сума матеріальної шкоди, завданої автомобілю позивача, у розмірі 13000, 00 грн. і виплачено 12000,00 грн. за вирахуванням суми франшизи, яка згідно Полісу складає 1000,00 грн. (а.с.24).
Враховуючи характер та обсяг моральних страждань, які зазнав позивач у зв'язку з фізичною біллю, пошкодженням автомобіля, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність стягнути з відповідача суму моральної шкоди у розмірі 2500,00 грн.
З таким висновком місцевого суду колегія суддів погоджується, оскільки він узгоджуються з обставинами справи та відповідає нормам матеріального права.
Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України та роз'яснень, викладених в п. п. 7, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується у повному обсязі тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені противоправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.
Відповідно до норм, закріплених у статтях 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Між тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування вимог щодо спричинення йому відповідачем моральної шкоди саме в розмірі 25000,00 грн.
Доводи апелянта стосовно того, що у зв'язку із пошкодженням автомобіля він втратив роботу, засоби до існування, вимушений 11 місяців шукати роботу, колегією суддів не приймаються,оскільки вони не підтверджені матеріалами справи.
Так, з наданої позивачем копії трудової книжки слідує, що він з 13.03.2008 року по 19.06.2012 року працював за трудовим договором на посаді повара, звільнений за власним бажанням, трудовий договір знятий з реєстрації в Центрі зайнятості 20.06.2012 року (а.с. 89). Записи про прийняття позивача на роботу після 19.06.2012 року відсутні.
Договір про виділення транспортного засобу і надання права на транспортне обслуговування населення № 42 від 01.04.2012 року, на який посилається апелянт, за своєю природою не є трудовим договором, ним не передбачено отримання заробітної плати або матеріальної винагороди, умов праці, договір не зареєстрований у Центрі зайнятості, також відсутні належні відомості про прийом на роботу та підстави звільнення позивача.
Позивачем не надані докази стосовно того, що він звертався до Феодосійського міського центру зайнятості як особа, що шукає роботу.
З урахуванням наведеного, а також того, що позивач за фахом є поваром, з останнього місця роботи звільнився за власним бажанням, користувався автомобілем на підставі довіреності (а.с. 15), колегія суддів приходить до висновку про те, що причинний зв'язок між пошкодженням автомобіля та втратою роботи позивачем, останнім не доведено.
Отже, судом першої інстанції правильно враховані моральні страждання позивача, які він зазнав у зв'язку із спричиненням йому внаслідок неправомірних дій відповідача тілесних ушкоджень, а також у зв'язку із порушенням його звичайного укладу життя, пошкодженням автомобіля, яким він користувався за довіреністю, і, з урахуванням принципу розумності та справедливості, визначений розмір спричиненої моральної шкоди в сумі 2500,00 грн.
Доказів, надання яких могло б вплинути на правильність вирішення справи, та які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції або свідчили про наявність обставин, що дійсно мають суттєве значення для правильного вирішення справи, апелянтом суду апеляційної інстанції не надано, клопотань про їх витребування не заявлено.
Інші доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, в частині, що є предметом оскарження, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 8, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 17 грудня 2013 року - відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 17 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
О.В.Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко