УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/106/14Головуючий суду першої інстанції:Короткова Л.М.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"11" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого суддіСамойлової О.В.,

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріМартиненко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Стройкомплекс 23» про зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 27 листопада 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ПАТ «Стройкомплекс 23», в якому просив суд зобов'язати відповідача вчинити певні дії, а саме: видати йому новий вкладиш до трудової книжки, де зазначити номер запису №35, дату звільнення 30.01.2012 року, причину звільнення - відповідно до п.8 ст.36 КЗпП України та підставами внесення запису вважати наказ № 5 ок по ПАТ «Стройкомплекс 23» від 30.01.2012 року, підписаний відповідною особою, а на титульному листі самої трудової книжки внести відповідне виправлення у запис про видачу вкладишу, який буде відповідати номеру належним чином оформленого вкладишу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_6 працював у відповідача на посаді голови правління, в січні 2012 року він був звільнений із займаної посади, в квітні-травні 2012 року він отримав трудову книжку, при оформленні якої були допущені помилки, а саме: після закінчення записів в трудовій книжці відповідач видав йому вкладиш до трудової книжки за НОМЕР_1 але в відомостях про роботу поставив замість чергового запису № 35 - запис № 1, а на титульному листі самої трудової книжки вказав, що до неї виданий вкладиш НОМЕР_2, який не відповідає номеру виданого вкладишу. Оскільки відповідач в добровільному порядку відмовився виправити помилки, позивач звернувся до суду.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 27 листопада 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 27).

Не погодившись із рішенням суду, представник позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Апелянт зазначає, що суд, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог вважав, що позивачем не було надано доказів того, що відповідач видав позивачу вкладиш НОМЕР_1 але позивачем в судовому засідання був пред'явлений оригінал вкладишу, який має печатку підприємства та відповідні записи, тому, на думку апелянта, такий висновок суду є безпідставним.

Апелянт також зазначає, що помилковим та необґрунтованим є висновок суду стосовно того, що у вкладишу до трудової книжки позивача запис про звільнення зроблений невідомою особою, повноваження якої не встановлені, оскільки запис зроблено у відповідності до п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, засвідчений підписом і печаткою.

Крім того, апелянт зазначає, що суд в рішенні посилається на п.п. 3.1. та 3.2 Інструкції, однак не бере до уваги п.п. 2.26, 2.4, 4.1, 7.1, 7.2 Інструкції.

Також апелянт вказує, на те, що суд, ухвалюючи рішення, посилався на те, що позивачем не надано наказ про звільнення, який би відповідав запису у вкладиші до трудової книжки про звільнення, але копія наказу видається роботодавцем на вимогу працівника.

Проте, апелянт зазначає, що позивач згодний із висновком суду, що дії відповідача були правомірними, оскільки узгоджувалися з Інструкцією, позивач лише звернув увагу суду на те, що при вчиненні правомірних дій, відповідач припустився помилки при здійснені запису на титульному аркуші трудової книжки.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутністю сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю. При таких обставинах, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ч. 1 статті 305 ЦПК України, які б перешкоджали розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали даної справи, матеріали цивільної справи № 107/4563/2013-ц за позовом ОСОБА_6 до ПАТ «Стройкомплекс 23» про стягнення суми у зв'язку із звільненням за станом здоров'я, про стягнення компенсації за невикористані відпустки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з частиною 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не було надано доказів на підтвердження видачі йому відповідачем вкладишу серії НОМЕР_1 який знаходиться у нього, а висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях, то відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_6 Отже, доводи позивача стосовно зобов'язання відповідача зробити відповідні виправлення у трудовій книжці та видати новий вкладиш, оскільки відповідач діяв неналежним чином, є необґрунтованими.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

Згідно зі ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудові відносини сторін регулюються виключно КЗпП України та іншими актами законодавства, прийнятими відповідно до нього.

Відповідно до приписів ч.2 ст.24 КЗпП України при укладанні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку. Згідно з п.1.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників при влаштуванні на роботу, працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Статтею 48 КЗпП та п. 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно п.2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 року №58 записи в трудовій книжці при звільненні повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України та п. 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації.

У відповідності до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» та п. 2.4. Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 року (далі - Інструкція), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму (п. п. 2.6, 2.8 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників).

Відповідно до п. 2.9 зазначеної Інструкції виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та ін. мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Відповідно до п. 4.1 та 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 05.01.1999 року знаходився в трудових відносинах з ЗАТ «Стройкомплекс 23», яке було перетворене в 2011 році в ПАТ «Стройкомплекс 23» і займав посаду голови правління на підставі наказу № 1 від 04.01.1999 року (а.с. 3).

З матеріалів цивільної справи № 107/4563/2013-ц, що була оглянута при розгляді справи судом апеляційної інстанції слідує, що 18 квітня 2011 року між ОСОБА_6 та ПАТ «Стройкомплекс 23» укладено контракт про призначення позивача на посаду Голови правління - Директора товариства. Указаний контракт є трудовим договором, на підставі якого виникають трудові стосунки між сторонами, на взаємовідносини сторін поширюються норми КЗпП України, інші нормативні акти, що регулюють трудові відносини (п. 1.2 Контракту).

З трудової книжки, що видана 05.10.1971 року на ім'я ОСОБА_6 вбачається, що видано вкладиш за НОМЕР_2, про що свідчить запис на титульному листі за підписом головного бухгалтера Красовської, відомості про дату видачі відсутні (а.с.2).

При розгляді справи судом першої інстанції позивачем був представлений вкладиш до трудової книжки на його ім'я за НОМЕР_1 копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 4), де мається запис за № 1 про звільнення ОСОБА_6 30.01.2012 відповідно до пункту 8 статті 36 Кодексу законів про працю України відповідно до наказу № 5ок по ПАТ «Стройкомплекс 23» від 30.01.2012 року, запис засвідчений членом правління ПАТ «Стройкомплекс-23», прізвище якого не вказано(а.с.4).

Оглянувши в судовому засіданні матеріали цивільної справи № 107/4563/2013-ц, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_6 звільнений наказом від 30.01.2012 року ПАТ «Стройкомплекс 23» за станом здоров'я на підставі заяви про звільнення від 30.11.2011 року і відповідно до контракту від 18.04.2011 року. З особової картки ОСОБА_6 також слідує, що останній з 30.01.2012 року звільнений за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням), трудова книжка отримана представником за довіреністю ОСОБА_7

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника з роботи видається наказ, в якому зазначається підстава розірвання трудового договору з посиланням на відповідний пункт і статтю закону. На підставі цього наказу проводиться запис про причини звільнення до трудової книжки.

Всупереч вимогам статей 10, 60 ЦПК України, позивачем не надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що запис про звільнення ОСОБА_6, який міститься у наданому ним суду вкладишу серії НОМЕР_1 відповідає тексту наказу № 5 ок по ПАТ «Стройкомплекс 23» від 30.01.2012 року, а також, що саме цей вкладиш виданий йому відповідачем. Сам по собі факт наявності у позивача оригіналу вкладишу НОМЕР_1 не свідчить про те, що саме він виданий відповідачем, як вкладиш до трудової книжки ОСОБА_6

Крім того, копія наказу про звільнення ОСОБА_6, наявного в матеріалах оглянутої судом апеляційної інстанції цивільної справи № 107/4563/2013-ц, має розбіжності із текстом запису про звільнення, що міститься у спірному вкладишу до трудової книжки, що спростовує доводи апелянта стосовно того, що тексти про звільнення позивача в наказі та у вкладишу до трудовій книжці є ідентичними. Є розбіжності і між змістом запису про звільнення, який міститься у вкладишу до трудової книжки, наданій позивачем (а.с. 4) та між копією цього запису у вкладиші, що міститься в матеріалах цивільної справи № 107/4563/2013-ц (а.с. 73).

Відповідно до п.3.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Мінпраці України, Мінюсту України, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 року № 58 із змінами (далі - Інструкція), у тому разі, коли в трудовій книжці заповнені всі сторінки відповідних розділів, вона доповнюється вкладишем. Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що й трудова книжка. Вкладиш без трудової книжки недійсний. П.3.2. передбачає, що про кожний виданий вкладиш на першій сторінці(титульному аркуші) трудової книжки зверху ставиться штамп розміром 10 х 25 см з написом «Виданий вкладиш» і тут же зазначається серія і номер вкладиша. При кожній наступній його видачі має ставитися новий штамп і зазначатися серія і номер вкладиша.

З урахуванням викладених положень Інструкції, безпідставними є доводи апелянта стосовно того, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що запис про звільнення позивача у вкладишу до трудової книжки виконано невідомою особою, повноваження якої не встановлено. Посилання апелянта при цьому на п.2.26 Інструкції також є безпідставним, оскільки указаний пункт визначає, що запис про звільнення у трудовій книжці має відповідати тексту наказу про звільнення і не спростовує висновку суду про те, що запис у вкладишу виконано особою без зазначення її прізвища.

Не приймає колегія суддів і доводи апелянта стосовно того, що місцевим судом не взяти до уваги положення пунктів 4.1, 7.1, 7.2 Інструкції, оскільки висновки місцевого суду відповідають змісту зазначених пунктів, в яких йдеться про те, що запис про звільнення працівника засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів, а також про порядок ведення і обліку трудових книжок та вкладишів до них.

Отже, запис про звільнення ОСОБА_6, що міститься у вкладишу до трудової книжки серії НОМЕР_1 представленої позивачем, не відповідає зазначеним вимогам Інструкції, відсутні належні та допустимі докази стосовно видачі зазначеного вкладишу позивачу із дотриманням правил, передбачених пунктами 7.1, 7.2 Інструкції. Крім того, відсутні відомості про здійснення відповідачем дій на виконання вимог п. 6.1 Інструкції про стягнення з позивача вартості вкладишу до трудової книжки.

Доказів, надання яких могло б вплинути на правильність вирішення справи, та які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції або свідчили про наявність обставин, що дійсно мають суттєве значення для правильного вирішення справи, апелянтом суду апеляційної інстанції не надано, клопотань про їх витребування не заявлено.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не містять.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 27 листопада 2013 року відхилити.

Заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 27 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

О.В.Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко