УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/160/14Головуючий суду першої інстанції:Сич М.Ю.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"18" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого суддіСамойлової О.В.

СуддівАвраміді Т.С. Приходченко А.П.

При секретаріПомазан В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю в АР Крим про встановлення сервітуту, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 04 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7, в якому просив усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що належить йому на праві власності, шляхом перебудування самочинно збудованих ОСОБА_7 3-х та 4-х поверхових будівель, а у разі неможливості перебудування - шляхом знесення. У листопаді 2013 року ОСОБА_6 змінив позовні вимоги і просив суд зобов'язати відповідача перебудувати будівлю літ. «Ш-2», закласти вікна, що виходять на територію домоволодіння позивача та демонтувати частину даху, що нависає над належною йому земельною ділянкою, а також встановити безстроковий безоплатний сервітут на земельну ділянку площею 0,66 кв.м для обслуговування та користування приміщеннями, які відносяться до належних позивачу 3/5 часток домоволодіння, розташованих за адресою: АДРЕСА_1

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 З його земельною ділянкою межує ділянка, що належить ОСОБА_7, який самовільно, без отримання відповідних дозволів і згоди позивача, збудував капітальну чотирьохповерхову споруду, яка частково розташована на земельній ділянці позивача, що обмежує його право власності та порушує будівельні вимоги. Право спільної часткової власності на будинок між сторонами не припинено. Позивачу належить 3/5 частки будинку, а відповідачу - 2/5 частки, останній в 2000 році самовільно зніс частину будинку, але на тепер з'ясовано, що відповідачу належить земельна ділянка, розташована під частиною належного позивачу будинку (коридору 2-1), отже права позивача можливо поновити лише шляхом встановлення сервітуту на земельну ділянку площею 0,66 кв.м для обслуговування та користування частиною приміщення.

Не погодившись із вказаними вимогами, ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_6 перебудувати самовільні забудови під літ. «а» та літ. «ж», зобов'язання ОСОБА_6 вчинити певні дії, зокрема, здійснити перебудову цих споруд та відновити у первісний стан земельну ділянку, повернути її частину ОСОБА_7 Уточнивши позовні вимоги 27.11.2013 року, ОСОБА_7 просив також, у разі неможливості здійснити перебудови, зобов'язати відповідача знести будівлі під літерами «а» та «ж».

Позовні вимоги мотивовані тим, що саме з боку ОСОБА_6 чиняться перешкоди у користуванні належною ОСОБА_7 земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом розміщення на ній частини стіни та будівлі будинку ОСОБА_6

Ухвалою Судацького міського суду від 06 лютого 2013 року первісний та зустрічний позови об'єднано в одне провадження (том 1 а.с.43).

Ухвалою Судацького міського суду від 04 грудня 2013 року (том 2 а.с. 42) позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про зобов'язання вчинити певні дії, а саме про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом здійснення перебудови та демонтажу самовільної забудови, закладення вікон, демонтування частини даху, залишено без розгляду.

Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 04 грудня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено (том 2 а.с. 47-48).

Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в який просить рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

Так апелянта зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не було враховано те, що самовільно побудована відповідачем споруда частково розташована на його земельній ділянці, що порушує його права як власника земельної ділянки, цей факт підтверджується даними кадастрової зйомки, що виконана ДП КУ «ЦДЗК» та висновком комплексної землевпорядної і будівельно-технічної експертизи.

Крім того, апелянт не погоджується із посиланням суду на передчасність звернення із позовом, оскільки будинок між сторонами не поділений та право спільної власності не припинено і зазначає, що суд не звернув уваги на те, що земельна ділянка і будинок є окремими об'єктами власності, земельна ділянка належить саме ОСОБА_7 і межу її порушено.

Апелянт зазначає, що суд при ухваленні рішення акцентував увагу на провині ОСОБА_7, але не врахував те, що ОСОБА_6 відмовився від частини позовних вимог, тому не було підстав для посилання на позовні вимоги, які були викладені первісно.

Також апелянт зазначає, що судом не був врахований той факт, що ОСОБА_6 не надано проекту на реконструкцію будівель, отже перебудова останнім ведеться самовільно.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9, відповідача ОСОБА_7, представника КРП «БТІ м. Судака», обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з частиною 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 місцевий суд виходив з того, що позивач, в порушення вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України, не довів того, що обслуговування належної йому частки у будинку неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції. Підстави для застосування ч. 3 ст. 303 ЦПК України відсутні.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 не доведено факт самовільного зайняття ОСОБА_6 земельної ділянки відповідача. Тому, виходячи з того, що між ОСОБА_6 (3/5 частки) та ОСОБА_7 (2/5 частки) не припинено право спільної часткової власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 шляхом поділу (виділу) або надання ОСОБА_6 дозволу на знищення частки цього домоволодіння, суд дійшов до висновку, що вимоги ОСОБА_7 є передчасними і задоволенню не підлягають.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону, що регулюють спірні правовідносини.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_6 належить 3/5 частки жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Судацької державної нотаріальної контори Передерій Н.Г. 22 лютого 1995 року та зареєстрованого в реєстрі за № 1-628 ( т.1 а.с.48-50).

На підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Судацької державної нотаріальної контори Шевченко О.М. 29 грудня 1999 року та зареєстрованого в реєстрі за № 3326, ОСОБА_7 набув право власності на 2/5 частки жилого будинку з відповідною часткою надвірних забудов, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.37). Будинок в цілому складається з: житлового будинку літ. «А», веранди літ. «а», літньої кухні літ. «Б», «В», сараїв літ. «Г», «Ж», «И», гаражу літ. «З», «К», навісу літ. «Ч», сараю (лазні) літ. «Н», погребу літ. «Е1», вбиральні « 11», «1У», паркану № 1, підпорної стіни № 2, альтанки Ш.

Відповідно до державного акту на право власності на землю серії КМ № 118143 від 26 липня 2005 року ОСОБА_6 набув у приватну власність земельну ділянку площею 0,0612 га для індивідуального житлового будівництва, згідно рішення 10 сесії 24 скликання Судацької міської ради № 498/10 від 04 грудня 2002 року, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.5).

ОСОБА_7 на підставі державного акту на право власності на землю серії І-КМ № 052164 від 18 грудня 2000 року належить земельна ділянка, площею 0,0513 га для будівництва та обслуговування частки житлового будинку, згідно рішення виконавчого комітету Судацької міської ради № 599 від 08 грудня 2000 року, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.32).

З Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК в АР Крим 20.11.2012 року (том 2 а.с. 23-24) слідує, що ОСОБА_7 на земельній ділянці площею 0,0513 га по АДРЕСА_1 збудований житловий будинок літ. «Ш-2» з господарськими будівлями (сарай літ. «Ч», госблок літ. «Т-3», навіс літ. «Ф»).

Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 20 від 20 серпня 2013 року (т.1 а.с.193-212) та виконавчих зйомок (т.1 а.с.9,215, т.2 а.с.37), зведений ОСОБА_7 капітальний чотирьохповерховий будинок літ. «Ш-2», частково розташований на місці домоволодіння по АДРЕСА_1 яке належить ОСОБА_6 (3/5 частки) та ОСОБА_7 (2/5 частки) на праві спільної часткової власності. При цьому, таке розташування споруди здійснено за рахунок знищення частки домоволодіння, яке знаходиться на земельній ділянці, належної ОСОБА_7

Згідно із даними геодезичної зйомки, наданої на дослідження експерту, частиною жилої забудови (прибудова літ. «а») ОСОБА_6 зайняв територію ОСОБА_7 площею 0,66 кв.м і частиною нежитлової забудови (сарай літ. «Ж») площею 0,73 кв.м.

В судовому засіданні при розгляді справи судом апеляційної інстанції оглянута інвентарна справа на будинок АДРЕСА_1, з матеріалів якої вбачається, що будинок за указаною адресою складався в цілому на час проведення інвентаризації 10.04.2001 року з жилого будинку літ. «А», прибудов літ. «а», «а2», «а1», господарських забудов: сараїв літ. «Б», «В», «Г», «Д», «Ж», «И», «М», «Р2», «Л», «О», «Ч», гостевого будинку літ. «П2», погребу літ. «Е», гаражу літ. «К», санвузлу літ. «С». При проведенні інвентаризації 30.03.2012 року встановлено, що частково знесені забудови, у тому числі і будинок літ. «А», прибудови літ. «а», інші забудови (літ. «О», «а2», «а1», «Д», «К») знесені взагалі, на їх місці ОСОБА_7 збудований будинок літ. «Ш-2» та господарські будови літ «Ф», «Т-3». Сарай літ. «Ж», яким фактично користується ОСОБА_6 не змінював своїх розмірів, конфігурації та місця розташування. Прибудова літ. «а», яка знаходилася у спільному користуванні сторін, після її часткового знесення ОСОБА_7 зменшена у розмірі і залишилася з боку частини будинку, якою користується ОСОБА_6

В матеріалах інвентарної справи БТІ на домоволодіння відсутні відомості щодо розділу (виділу) будинку між співвласниками, привласнення частині будинку номеру АДРЕСА_1

При розгляді справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_7 не заперечував факт знесення ним частини будинку і надвірних споруд, у тому числі частини житлового будинку літ. «А», прибудови літ. «а», на свій розсуд без узгоджень і дозвільних документів.

При таких обставинах, колегія суддів не може погодитися з доводами апелянта стосовно того, що земельна ділянка і розташований на ній будинок є окремими об'єктами власності і для вирішення спору не має значення чи розділений будинок між співвласниками. З системного аналізу норм ст. 377 ЦК і ст. 120 ЗК України виходить, що земля і розміщені на ній об'єкти нерухомості нерозривно пов'язані між собою.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Відповідно до ст.ст. 358, 364, 367 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що вимоги ОСОБА_7 є передчасними, оскільки між співвласниками не припинено право спільної часткової власності на будинок. Крім того, з рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно щодо отримання інформації на запит суду апеляційної інстанції слідує, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію прав власності як на будинок АДРЕСА_1 так і на будинок АДРЕСА_1 за тією ж адресою. Сам по собі факт приналежності ОСОБА_7 земельної ділянки, на якій розташовані частини будівель, якими користується інший співвласник будинку, без припинення права спільної часткової власності на будинок між сторонами, не може свідчити про порушення прав власності ОСОБА_7

Доводи апелянта стосовно того, що забудови літ. «а» та літ. «ж» є самовільними і підлягають знесенню, що ОСОБА_6 не надано проекту на реконструкцію будівель, спростовуються матеріалами технічної інвентаризації будинку, правовстановлюючими документами сторін, в яких зазначені спірні забудови, а також матеріалами інвентарної справи БТІ і Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої в Інспекції ДАБК в АР Крим 20.06.2012 року, відповідно до яких, спірні будівлі не змінювали свого розташування відносно земельної ділянки, що належить ОСОБА_7, з часу придбання будинку сторонами. Площа прибудови літ. «а» збільшилася відповідно до наданої Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 20.06.2012 року, але з боку, що прилягає до частини будинку літ. «А», якою користується ОСОБА_6

Посилання апелянта на те, що судом в рішенні описані позовні вимоги ОСОБА_6, від яких він відмовився, не приймаються колегією суддів, оскільки указана обставина не впливає на правильність рішення місцевого суду і не може бути підставою для його скасування.

Доказів, надання яких могло б вплинути на правильність вирішення справи, та які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції або свідчили про наявність обставин, що дійсно мають суттєве значення для правильного вирішення справи, апелянтом суду апеляційної інстанції не надано.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків місцевого суду, не мають суттєвого значення для розгляду справи і не дають підстав для висновку про те, що суд першої інстанції допустив порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія судів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 04 грудня 2013 року відхилити.

Рішення Судацького міського суду АР Крим від 04 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.

Судді:

О.В.Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко