Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
Справа № 801/10370/13-а
21.01.14 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кукти М.В.,
суддів Кучерука О.В. ,
Єланської О.Е.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 25.11.13 у справі № 801/10370/13-а
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Головного управління Служби Безпеки України в Автономної Республіки Крим (бул. Франко,13,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді і стягнення,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.11.13 позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Служби Безпеки України в АР Крим про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді і стягнення залишено без розгляду.
Не погодившись з даною ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.11.13.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У судове засідання 21.01.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 1998 року проходив військову службу в Службі Безпеки України, з 08.09.2006 він був призначений на посаду до Ленінського районного відділення ГУ СБУ в АР Крим, згідно наказу СБУ від 30.09.2006 № 1543-ос позивачу було присвоєно військове звання - майор (а.с.63).
Наказом Голови СБУ від 04.07.2008 № 919 позивача було звільнено з кадрової служби осіб офіцерського складу у запас ЗС України за власним бажанням без права носіння військової форми одягу, наказом від 04.07.2008 № 162-ос ГУ СБУ в АР Крим позивача було виключено з 01.07.2008 року з списків особового складу СБУ (а.с.53,62).
Не погодившись з цим, 07.11.2013 ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Головного управління Служби Безпеки України в АР Крим з вимогами про: визнання протиправним та скасування наказу про звільнення (виключення зі списків особового складу) ОСОБА_2 з військової служби Служби безпеки України; поновлення ОСОБА_2 на військовій службі Служби безпеки України на посаді старшого оперуповноваженого Ленінського міського відділу ГУ СБУ в АР Крим у військовому званні майора; стягнення з ГУ СБУ в АР Крим на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 102000,00 грн.; стягнення з Головного управління СБУ в АР Крим на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн. (а.с. 2-3).
Позов мотивовано тим, що позивач в 2008 році був незаконно звільнений з Служби Безпеки України за власним бажанням, на підставі рапорту, якій він не підписував. Обставини підроблення підпису на рапорті про звільнення позивач обґрунтовує наявність висновку експерта від 15.08.2013 №319 (а.с. 15-18), який було складено в межах кримінального провадження №42013140080000019, по якому позивача 14.10.2013 було залучено в якості потерпілого.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.11.13 позовну заяву залишено без розгляду, оскільки адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.
Розглянувши справу в порядку ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Проходження військової служби в Службі Безпеки України регламентовано Законом України «Про Службу Безпеки України» від 25.03.1992 №2229-XII (зі змінами та доповненнями) та Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженим Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007, та є публічною службою.
Виходячи з викладених норм, колегія суддів вважає неправомірними посилання заявника у апеляційній скарзі на трудові відносини, оскільки позивач проходив службу та отримував грошове забезпечення за рахунок держави, тобто він не знаходився в трудових відносинах з відповідачем, у зв'язку з чим дія норм Кодексу законів про працю України щодо строків звернення до суду на позивача не розповсюджується.
Посилання позивача на норми п.1.ч.1 ст. 268 Цивільного Кодексу України, щодо непоширення строків позовної давності на вимоги, що випливають з порушених немайнових прав, хибні, у зв'язку з тим, що в даному випадку спір стосується проходження та звільнення з публічної служби.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 99 КАС України, у редакції, що діяла до 30.07.2010, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які якщо не встановлено інше обчислюються з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в 2012 році вже звертався до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Головного управління Служби Безпеки України в АР Крим з вимогами про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з військової служби Служби безпеки України; поновлення ОСОБА_2 на військовій службі Служби безпеки України на посаді старшого оперуповноваженого Ленініського районного відділеня Головного управління Служби безпеки України в АРКрим у військовому званні майора; стягнення з Головного управління Служби безпеки України в АРКрим заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 83300,00грн; стягнення з Головного управління Служби безпеки України в АР Крим моральну шкоду у розмірі 100000,00грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 22.11.2012 та залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013 у справі № 2а-8425/12/0170/26, яка набрала законної сили, було залишено адміністративний позов без розгляду у зв'язку з пропуском строків звернення до суду (а.с. 54-57).
Обґрунтовуючи прийняте рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступного.
13.10.2008 року вироком Ленінського районного суду АР Крим ОСОБА_2 засуджений за скоєння злочинів передбачених ч.2 ст.286, ч.2 ст.342, ч.2 ст. 345 КК України та йому призначено покарання у вигляді три роки позбавлення волі з іспитовим строком три роки та звільнено з під варти із залу суду (а.с. 124-125).
У вступній частині вироку Ленінського районного суду АР від 13.10.2008 року у справі №1-263/2008 по звинуваченню ОСОБА_2, зазначено, що ОСОБА_2 тимчасово не працюючий (а.с. 66).
Отже, позивачу ще на час винесення вироку Ленінського районного суду АР від 13.10.2008 року у справі №1-263/2008 було відомо, що він не проходить службу в СБУ.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій у справі № 2а-8425/12/0170/26 виходили з того, що у позивача було достатньо часу з 13.10.2008 року на звернення до суду для захисту своїх прав, але позивач звернувся до суду про визнання протиправним та скасування наказу лише 30.07.2012 року.
Згідно ст. 255 КАС України Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Відповідно ч. 2 ст. 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що обставини , встановлені судовим рішенням в адміністративній , цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи, або особи, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи висновки судів у справі №2а-8425/12/0170/26, суд першої інстанці дійшов вірного висновку про те, що не потребує доказування обставини обізнаності позивача принаймні з 13.10.2008 про те, що він звільнений зі Служби Безпеки України.
Колегія суддів вважає необґрунтованими наведені позивачем доводи щодо розрахунку строку звернення до суду з дня визнання його потерпілим та отримання висновку експертизи в кримінальній справі (а.с. 15), а також внесення відомостей в Постанову Ленінського районного суду від 06.07.2008 року в межах кримінальної справи (а.с.65), оскільки частиною 4 ст. 72 КАС України встановлено, що обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи є тільки вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Встановлення експертним висновком несправжності підпису на рапорті ОСОБА_2 про звільнення від 26.06.2008 не впливає на оцінку судами обставин, щодо пропуску строку звернення до суду, та не носить обов'язкового характеру для суду, враховуючи положення ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, аналогічну інформацію, викладену в експертному висновку в межах кримінального провадження, позивач отримав з відповіді Головної інспекції СБУ від 26.06.12 листом за вих. № 3/4/Ж-153-1, якою позивача було повідомлено про висновок Науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ від 23.02.12 №107/1 щодо вироблення підпису на рапорті про звільнення ОСОБА_2 іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_2
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Згідно з п.9 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовна заява ОСОБА_2 до Головного управління Служби Безпеки України в АР Крим підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а згідно ст.86 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми чинного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.11.13 у справі № 801/10370/13-а - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.11.13 у справі № 801/10370/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис М.В. Кукта
Судді підпис О.В.Кучерук
підпис О.Е.Єланська
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.В. Кукта