УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №276/815/13-ц Головуючий у 1-й інст. Мельник М.Л.

Категорія 27 Доповідач Борисюк Р. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.

суддів Матюшенка І.В., Широкової Л.В.

з участю секретаря

судового засідання Ходаківської О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним,

за апеляційною скаргою представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 11 грудня 2013 року, -

встановила:

У червні 2013 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося з даним позовом, в якому просило стягнути в солідарному порядку з відповідачів на їх користь заборгованість за кредитним договором №014/5550/82/91779 від 29.08.2006 року в сумі 104598.88 євро, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 27.03.2013 року становить 1075255.25 грн. і судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначало, що 26 серпня 2006 року між акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль, правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, на підставі чого останній отримав кредит в сумі 24000 євро. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки. Позичальник не виконує належним чином зобов'язання за кредитним договором, строк виконання яких закінчився 29.08.2010 року. Загальна сума заборгованості станом на 27.03.2013 року становить 104598,88 євро, із них: заборгованість за кредитом - 6978,20 євро; заборгованість по відсоткам 7872,68 євро; пеня за прострочення кредиту та відсотків 89748,00 євро. Вказана заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати кредитний договір №014/5550/82/91779 від 29.08.2006 року недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що умови кредитного договору суперечать вимогам ЦК України, Законів України « Про захист прав споживачів», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Вказує, що даний договір складений в стандартній формі, розроблений банком, є типовим, не містить умов, які б регулювали відповідальність банку за невиконання або неналежне виконання умов договору. В ньому передбачено безстроковість його дії, односторонній порядок припинення. Додаток №1 до договору передбачає в період з 30.09.2006 року по 29.08.2009 року щомісячно сплачувати 400 євро в рахунок погашення кредитку, що не відповідає умовам договору. Сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору, перед укладання договору та протягом його дії відповідач не повідомив позивача щодо наявних форм кредитування, тип відсоткової ставки, орієнтовну сукупну вартість кредиту, варіанти повернення кредиту, податковий режим сплати відсотків, кредитор не надав позичальнику екземпляр кредитного договору, порушено принцип рівності сторін договору на шкоду позивача.

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 11 грудня 2013 року первісний позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Житомирської обласної дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором в сумі 104598 (сто чотири тисячі п'ятсот дев'яносто вісім) євро 88 центів.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема суд не взяв до уваги його заяви та усної заяви про застосування строків позовної давності. Також суд безпідставно прирівняв строк позовної давності на стягнення пені як додаткового зобов'язання із строком позовної давності за основним зобов'язанням, посилаючись на ст. 266 ЦК України. Графік погашення кредиту не відповідає умовам кредитного договору. Крім того, суд не взяв до уваги той факт, що в порушення ч.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» банк не довів факту надання йому його екземпляру кредитного договору, чим унеможливив детальне ознайомлення з його умовами та належне його виконання. Також суд не звернув увагу на те, що зобов'язання у кредитному договорі встановлені в іноземній валюті і не виражені у грошовій одиниці України - гривні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення із наступних підстав.

Судом встановлено, що відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" є правонаступником за всіма правами та обов'язками акціонерного поштово-пенсійного банку Аваль, публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" є правонаступником за всіма правами та обов'язками відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль".

26 серпня 2006 року між акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №014/5550/82/91779, відповідно до п. 1.1 якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 24000 євро терміном остаточного погашення 29.08.2010 року з процентною ставкою 18% річних. В забезпечення зобов'язання за вказаним кредитним договором 31.08.2006 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір застави, згідно якого ним надано в заставу банку автомобіль «MERCEDES-BENZ 1840», 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Також, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договір поруки №014/5550/82/91779/1 між банком та ОСОБА_4

Згідно п. 10.4 кредитного договору, до правовідносин, пов'язаних з укладенням та виконанням цього договору застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257, 259 ЦК України).

Відповідач ОСОБА_3 з умовами кредитного договору укладеного з позивачем був ознайомлений та з ними погодився.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 554 ЦК України, у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань, по кредитному договвору, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед банком за виконання боргових зобов'язань у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи Банк свої зобов'язання виконав.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач належним чином умов договору не виконував, кредит та відсотки за користування кредитом погашав з порушенням графіку, який є додатком №1 до кредитного договору (а.с. 12).

У зв'язку з цим, та відповідно до розрахунку наданого Банком, станом на 27.03.2013 року утворилась заборгованість за кредитом в сумі 6978,20 євро, по відсоткам - 7872,68 євро, а також банк нарахував пеню за прострочення кредиту та відсотків у розмірі 89 748,00 євро.

Неналежне виконання договору відповідачем підтверджується розрахунком заборгованості, графіком погашення кредиту. Правильність проведеного позивачем розрахунку заборгованості відповідачем не спростовано.

Оскільки ОСОБА_3 істотно порушив умови договору, зокрема односторонньо відмовився від взятого на себе зобов'язання по поверненню отриманого кредиту у встановлений договором строк, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором по тілу кредиту, процентах та нарахованої пені.

Відповідно до ч.1 ст. 546, ст.549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойка визначається, як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустоки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (ст. 549, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ч.2 ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог, у тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, застосування строку позовної давності в один рік щодо стягнення неустойки обмежується 12 місяцями перед зверненням до суду, а починається окремо за кожний день, за який вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги банку щодо стягнення пені, взяв до уваги розрахунок заборгованості від 27.03.2010 року, в якому визначено розмір пені за прострочення зобов'язання, який перевищує понад один рік, та не звернув уваги, що пеня стягується з урахуванням вимог ст. 258 ЦК України, оскільки п. 10.4 кредитного договору не свідчить про обумовленість сторонами при його укладенні необхідності застосування ст. 259 ЦК України в частині збільшення строку позовної давності відносно пені.

Тому, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги і зміни судового рішення в частині стягнення пені, яка відповідно до наданого позивачем розрахунку (а.с. 7-8) за останній рік перед зверненням до суду, тобто з червня 2012 року по березень 2013 року становить: по кредиту - 11491 євро 15 центів, по відсоткам - 11248 євро, а всього 22739 євро 15 центів.

Таким чином, загальна заборгованість за кредитним договором, яка підлягає стягненню із відповідачів становить 37590 євро 03 цента (6978,20 + 7872,68 + 22739, 15 = 37590,03), що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 27.03.2013 року становить 386 417 грн. 87 коп.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3 при укладенні кредитного договору ознайомився з його умовами, підписав його, отримав кредитні кошти і знав про строк та умови їх повернення. Сторонами при укладенні правочину були додержані загальні вимоги, які є необхідними для чинності договору згідно положень ст. 203 ЦК України.

Суд також дав належну оцінку тому, що у додатку №1 до кредитного договору наявна помилка щодо графіку та суми погашення кредиту, що підтвердив представник позивача в судовому засіданні. Проте, вказана помилка немає правового значення, оскільки в п.1.2, 1.3 кредитного договору визначено термін дії договору та розмір щомісячної плати. В цій частині судова колегія повністю погоджується із ухваленим рішенням.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, оскільки суду не було надано інших доказів, на які апелянт посилається на підтвердження обставин, крім тих, на які суд послався в своєму рішенні.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 11 грудня 2013 року змінити, зменшивши розмір стягнення заборгованості за кредитним договором з 104598 євро 88 центів до 37590 (тридцять сім тисяч п'ятсот дев'яносто) євро 03 цента, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 27.03.2013 року становить 386 417 грн. 87 коп.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Судді