РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/107/13Головуючий суду першої інстанції:Сич М.Ю.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"22" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіСамойлової О.В.

СуддівАвраміді Т.С., Моісеєнко Т.І.,

При секретаріСтрижевській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про розірвання кредитного договору, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Судацького міського суду АР Крим від 22 жовтня 2012 року,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2011 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації, мотивуючи вимоги тим, що 21 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем було укладено Кредитний договір № SISUGA0000000003, згідно якого позичальник отримав кредит у сумі 103620,00 доларів США зі сплатою 12,96 % річних із кінцевим терміном повернення коштів 21 квітня 2026 року.

Проте позичальник взятих на себе зобов'язань належним чином не виконує, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, яка станом на 14 вересня 2011 року становить 115233,95 доларів США і складається із суми заборгованості за кредитом в розмірі 85024,75 доларів США, заборгованості за відсотками - 16690,51 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом - 953,63 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язання - 7047, 86 доларів США, а також штрафів в сумі 5517,20 доларів США.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено іпотечний договір від 22.04.2008 року, яким передано в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 70,8 кв.м, житловою площею 41,2 кв.м, вартістю 606000,00 грн., яка належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності на житло та договору дарування квартири.

У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором, банк звернувся із позовом про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та оскільки звернення стягнення здійснюється на передану в іпотеку квартиру, є підстави для виселення всіх осіб, що зареєстровані і мешкають у вказаній квартирі, та зняття їх з реєстрації.

Не погодившись із зазначеними позовними вимогами, ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриатБанк» про розірвання кредитного договору № SISUGA0000000003, укладеного 21 квітня 2008 року, мотивуючи свої вимоги тим, що після укладення вказаного договору суттєво змінились умови, що пов'язані з виникненням світової фінансової кризи, яка є об'єктивною та не залежною від позичальника, тобто є непереборною, і не дозволяє уникнути її наслідків. Також вважає, що вона не згодна із нарахованою банком заборгованістю, оскілки розрахунок здійснено із суттєвими порушеннями, без врахування справжніх умов кредитного договору.

Ухвалою Судацького міського суду від 08 листопада 2011 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Судацького міського суду від 22 жовтня 2012 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено, також відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1

Не погодившись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі, в решті рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято на підставі неповно з'ясованих обставин, які мають суттєве значення для справи. З урахуванням вимог ст.ст. 57-59 ЦПК України позивач подав відповідний розрахунок заборгованості за кредитним договором із зазначенням періодів заборгованості та розміру сум, відповідачем же не надано доказів того, що здійснені позивачем розрахунки є неправильними.

Також апелянт зазначає, що висновок суду про те, що експерту неодноразово не надавались документи, необхідні для надання експертного висновку не відповідає дійсності, оскільки позивач неодноразово надавав експерту як документи на паперових носіях, так і на електронних.

Хибним, на думку апелянта, є висновок суду про недоведеність вимог позивача із посиланням на факт його відмови від надання документів для проведення експертизи. Позивач надав документи, які витребувались судом і не ухилявся від подання необхідних матеріалів, так позивачем надано суду всі необхідні докази виникнення заборгованості відповідача по вищезазначеному договору кредиту, а тому застосування судом положень ст. 146 ЦПК України не є вірним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення Судацького міського суду від 22 жовтня 2012 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог в частині визначення суми заборгованості по кредитному договору.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, оскільки вони не відповідають нормам матеріального права, а також фактичним обставинам справи.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що спірні правовідносини виникли на підставі кредитного договору №SISUGA0000000003, що був укладений 21 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, згідно якого позичальник отримала кредит у сумі 103620,00 доларів США зі сплатою 12,96 % річних із кінцевим терміном повернення коштів 21 квітня 2026 року (т. 1 а.с.9-11).

Відповідно до ст. ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 22 квітня 2008 року було укладено договір іпотеки, за яким передано в іпотеку квартиру по АДРЕСА_1, загальною площею 70,8 кв.м, житловою площею 41,2 кв.м, яка належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Судацької міської ради від 27 січня 1998 року, та договору дарування від 28 листопада 2003 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3201 ( т. 1 а.с.12-14).

Вартість предмету іпотеки за згодою сторін на час його укладення становила 606000 грн.

З матеріалів справи слідує і не заперечується сторонами, що позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, у зв'язку із чим утворилася заборгованість перед Банком в сумі 918414,58 грн., що за курсом НБУ на 14.09.2011 року (1 дол. США - 7,97 грн.) склало суму 115233,95 доларів США.

Право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачене ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України, як наслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення частини суми кредиту.

Відповідно до п. 5.1 Договору кредиту від 21 квітня 2008 року Банк має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції у випадку невиконання позичальником умов договору. Таке стягнення здійснюється за рахунок коштів, майна та майнових прав позичальника, включаючи забезпечення за цим договором.

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь - якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документів зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

З матеріалів справи слідує, що така вимога була направлена Банком на адресу відповідачки 02.12.2010 року (т. 1 а.с. 53а), а отримана нею 20.12.2010 року (т. 1 а.с. 53).

Також відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

З роз'яснень, які містяться у п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», слідує, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій). При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення ст. 11 Закону України «Про іпотеку» (або ст. 589 ЦК щодо заставодавця).

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що з матеріалів справи не вбачається з чого саме складається нарахована сума заборгованості.

З такими висновками місцевого суду не погоджується колегія суддів, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи.

Так, з наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором (т.1 а.с. 5, т. 2 а.с. 33) слідує, що станом на 14.09.2011 року заборгованість відповідачки перед Банком за кредитним договором № SISUGA0000000003 від 21.04.2008 року становить суму 115233,95 доларів США, що за курсом Нацбанку України станом на 14.09.2011 року (1 дол. США - 7,97 грн.) відповідає сумі 918414,58 грн. і складається із:

- заборгованості по кредиту - 85024,75 доларів США, в тому числі за прострочення сплати тіла кредиту - 2106,97 доларів США;

- заборгованості по відсотках - 16690,51 доларів США;

- заборгованість по комісії за користування кредитом - 953,63 доларів США;

- пені за несвоєчасність виконання зобов'язання - 7047, 86 доларів США;

- штрафу в сумі 5517,20 доларів США.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції за клопотанням представника відповідача, який не згоден із сумою боргу, 19 грудня 2011 року та 30 травня 2012 року судом призначались судово - бухгалтерські експертизи щодо правомірності та обґрунтованості нарахованої банком заборгованості згідно умов кредитного договору № SISUGA0000000003 від 21.04.2008 року, але у зв'язку із ненаданням позивачем експерту необхідних документів, судовий експерт повідомив про неможливість надання висновку (т. 1 а.с. 176-177).

Судом апеляційної інстанції з урахуванням вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України стосовно сприяння судом всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, 15 січня 2013 року (т. 1 а.с. 242), 23 квітня 2013 року (т. 3 а.с. 69-70) призначалося проведення судової економічної експертизи, на вирішення якої були поставлені питання щодо правильності і повноти розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором.

З висновку № 996 судової економічної експертизи від 05 липня 2013 року (т. 3 а.с. 108-135) слідує, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № SISUGA0000000003 від 21.04.2008 року станом на 14.09.2011 року (як зазначено в позовній заяві) складає 107017,44 дол. США, у тому числі:

- 85024,75 дол. США заборгованість за кредитом;

- 16865,26 дол. США заборгованість за відсотками за користування кредитом;

- 5127,43 дол. США заборгованість за штрафом.

Визначити суми заборгованості за комісією та за пенею за кредитним договором експерту не уявилося можливим в результаті того, що на дослідження не наданий Додаток № 2 - Графік погашення кредиту за кредитним договором.

З урахуванням вимог ст. 212 ЦПК України, висновок експерта, як і інші докази, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, дорівнюючи висновки експерта (т. 3 а.с. 108-135) із розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту, наданим позивачем (т. 2 а.с. 33), колегія суддів дійшла висновку про те, що сума заборгованості за кредитом у розмірі 85024,75 дол. США є однаковою в обох документах, сума заборгованості по комісії за висновками експерта більше, ніж у розрахунку позивача на 165,75 дол. США (16865,26-16690,51), сума штрафу у висновку експерта визначена без урахування заборгованості по пені і комісії і складає 5127,43 дол. США, а у розрахунку позивача вона визначена з урахуванням заборгованості з пені та комісії і складає 5485,84 дол. США.

Пунктом 8.1 кредитного договору передбачено, що ОСОБА_1 повинна надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 1117,58 дол. США згідно графіку погашення кредиту. Періодом сплати вважати період з 21 по 26 число кожного місяця. Пунктом 2.2.4 договору визначений обов'язок позичальника погасити кредит в порядку, сумах і строки, передбачені п. 8.1 та п. 2.3.3 цього договору. Зазначена умова договору не прийнята до уваги експертом при складенні висновку, а тому ним помилково не виконаний розрахунок заборгованості з пені та комісії за договором кредиту.

Представник відповідачки, заперечуючи проти правильності проведення банком розрахунку суми заборгованості за кредитним договором, не надав відповідно до вимог ст.ст. 11, 60 ЦПК України відповідних доказів в обґрунтування своїх доводів, не був ним наданий розрахунок і в судовому засіданні при розгляді справи судом апеляційної інстанції. Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачкою не спростована правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором з пені та комісії, що виконаний позивачем.

Пунктом 5.1 кредитного договору передбачено, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі, який зазначений у п. 8.4 договору за кожний день прострочення. При цьому відсотки за користування кредитом на суму простроченої заборгованості додатково до вищезазначеної пені банком не нараховуються. З пункту 8.4 договору слідує, що при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0, 15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочення, але не менше 1 гривні. При порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову (пункт 5.2 договору).

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів вважає, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором на 14.09.2011 року становить 918414,58 грн. (115233,95 дол. США) і складається з:

- заборгованості за кредитом - 85024,75 дол. США;

- заборгованості за відсотками - 16690,51 дол. США (виходячи з принципу диспозитивності, оскільки саме така сума зазначена у позовній заяві Банку, а сума, визначена експертом є більшою);

- заборгованості по комісії - 953,63 дол. США;

- заборгованості з пені - 7047,86 дол. США (56171,44 грн. за курсом НБУ 7,97 грн.);

- відсоткової частини штрафу - 5485,84 дол. США (відповідно до п. 5.3 кредитного договору - 5% від загальної суми заборгованості - 85024,75+16690,51+953,63+7047,86=109716,75);

- фіксованої частини штрафу - 31,36 дол. США (250 грн. за курсом НБУ 7,97 дол. США).

Отже, доводи апелянта стосовно невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи в частині не визначення суми заборгованості за кредитним договором, заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, невідповідність висновків суду обставинам справи, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Таким чином, вимоги позивача до ОСОБА_1 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, підлягають задоволенню.

Одночасно, колегією суддів не приймаються доводи апелянта стосовно наявності умов для виселення ОСОБА_1 з квартири і зняття її з реєстраційного обліку, оскільки Банком не дотримана процедура, передбачена нормами матеріального права для виселення відповідачки.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотеко держателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Пунктом 43 постанови № 3 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що при розгляді позову іпотеко держателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з частиною 4 статті 9, статті 109 ЖК України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотеко держателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотеко держателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

З матеріалів справи слідує, що ПАТ КБ «ПриватБанк» 02.12.2010 року надіслав на адресу відповідачки попередження про необхідність звільнення предмету іпотеки (т. 1 а.с. 53а-зворот), але відомості про вручення цього попередження або отримання його відповідачкою позивачем всупереч вимогам ст. 10, 60 ЦПК України не надані. Відповідачка та її представник при розгляді справи судом заперечували факт отримання ОСОБА_1 попередження про виселення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення ОСОБА_1 заявлені передчасно, без дотримання процедури, визначеній частинами 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», отже, підстави для їх задоволення відсутні.

Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення по справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення.

Частиною 5 статті 88 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв'язку із чим, з відповідачки на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем, в сумі 1828,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 22.09.2011 року.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктами 1, 3 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Рішення Судацького міського суду АР Крим від 22 жовтня 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21 квітня 2008 року № SISUGА0000000003 в сумі 115233,95 дол. США, що еквівалентно 918414 грн. 58 коп. і складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 85024,75 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 16690,51 дол. США, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 953,63 дол. США, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 7047,86 дол. США, штрафу (фіксована частина) в сумі 31,36 дол. США, штрафу (процентна складова) у сумі 5485,84 дол. США, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЕДРПОУ 14360570, МФО 305299) звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 22.04.2008 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1, посвідченим приватним нотаріусом Судацького міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим номером 989, на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності, застосувавши процедуру продажу предмета іпотеки шляхом надання Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» права на продаж вищезазначеної квартири будь-якій особі-покупцеві з укладенням договору купівлі-продажу від імені ОСОБА_1 в порядку та на умовах, передбачених ст. 38 Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час укладення договору купівлі-продажу, із наданням Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» права на отримання витягу з Державного реєстру прав власності, на отримання дублікатів правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1, на здійснення всіх, передбачених законодавством дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про виселення та зняття з реєстрації - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЕДРПОУ 14360570, МФО 305299) судові витрати у розмірі 1828 (одна тисяча вісімсот двадцять вісім) грн. 50 коп.

В решті рішення Судацького міського суду АР Крим від 22 жовтня 2012 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

О.В. Самойлова Т.С. Авраміді Т.І. Моісеєнко