РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/989/13Головуючий суду першої інстанції:Лошакова Т.А.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"24" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

головуючого суддіСамойлової О.В.,

суддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 21 вересня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2012 року ОП «Кримтеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості з оплати за надані послуги теплопостачання за період з 01.05.2005 року по 31.12.2011 року у розмірі 8503,47 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є споживачем послуги з централізованого теплопостачання, що надається ОП "Кримтеплокомуненерго» на адресу: АДРЕСА_1. Однак, ОСОБА_6 свої зобов'язання щодо оплати вказаної послуги з травня 2005 року належним чином не виконує, у зв'язку з чим вникла вищезазначена заборгованість.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 21 вересня 2012 року позов задоволений: стягнуто з ОСОБА_6 на користь позивача заборгованість з оплати наданої послуги з теплопостачання у розмірі 8503,47 грн., судовий збір в сумі 214,60 грн., а всього - 8718,07 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

Так, апелянт зазначає, що незважаючи на відсутність будь-яких договірних відносин між сторонами, відповідач, скориставшись його відсутністю в м. Феодосії, приховавши від суду наявність інших цивільних справ про стягнення з нього вказаної заборгованості, звернувся до Феодосійського міського суду з зазначеним позовом про стягнення з нього заборгованості за послуги з теплопостачання, які фактично не надавав, оскільки його квартиру від'єднано від стояків централізованого опалення. На підставі сфальсифікованих позивачем доказів, було ухвалено оскаржуване рішення.

Крім того, апелянт зазначає, що судом невірно був визначений відповідач по справі, оскільки ОСОБА_6 є одним із співвласників квартири АДРЕСА_1, який там зареєстрований, проте постійно не проживає, оскільки тривалий час мешкає в іншому місті.

Також апелянт посилається на те, що при розгляді справи, суд першої інстанції безпідставно не застосував наслідки спливу позовної давності, необґрунтовано пославшись на відсутність заяви відповідача, оскільки про те, що в провадженні суду мається цивільна справа про стягнення з відповідача заборгованості він не мав відомостей, про день та час розгляду справи сповіщений не був.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутності відповідача, повідомленого належним чином про день, час та місце розгляду справи, на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОП "Кримтеплокомуненерго» надає, а відповідач споживає послуги з теплопостачання, що надаються за адресою: АДРЕСА_1.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов'язаний сплачувати послуги з централізованого опалення, однак останній дані зобов'язання в повному обсязі не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до вимог ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, п. 7 яких встановлює обов'язок власників та користувачів квартири оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються ЗУ "Про житлово-комунальні послуги».

Пункт 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Крім того, обов'язок споживачів щомісячно оплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію встановлений частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання».

Однак, як вбачається з матеріалів справи, у порушенні наведених норм та вимог ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України від 21 липня 2005 року за № 630, ОСОБА_6 не виконує свої зобов'язання щодо сплати послуги централізованого опалення.

Згідно вимогам ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи слідує, що рішенням Феодосійського міського суду від 23.06.2005 року з ОСОБА_6 на користь ФФ ОП «Кримтеплокомуненерго» стягнута заборгованість за теплопостачання в сумі 1312 грн. 52 коп., яка утворилась станом на 01.05.2005 року (а.с.4).

Доводи апелянта стосовно того, що у належній йому квартирі відсутні прилади опалення з причини аварійного стану, а тому у позивача відсутня технічна можливість надавати послуги з теплопостачання і нарахувати оплату за не отримані ним послуги, не приймаються колегією суддів, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, відповідно до постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Феодосійської міської ради № 33 1 691 від 29.09.2010 року, 28.09.2010 року по АДРЕСА_1 встановлений факт того, що ОСОБА_6 самочинно від'єднав прилади опалення в квартирі від централізованої системи опалення, що є порушенням правил користування приміщеннями жилих будинків і гуртожитків; ОСОБА_6 визнаний винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 150 КУпАП та на нього накладений штраф в сумі 51,00 грн. (а.с. 42). Сума штрафу оплачена ОСОБА_6 30.09.2010 року, що підтверджується копією квитанції № 43 (а.с. 42 зворот).

Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630 (далі - Правила), які з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачають відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Згідно з п. 26 Правил відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

У п. 25 Правил визначено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року N 4 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за N 1478/11758, встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Отже, оскільки ОСОБА_6 самовільно відключив прилади опалення в квартирі АДРЕСА_1 від мережі централізованого опалення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обов'язок відповідача оплачувати надані позивачем послуги.

З особового рахунку, що відкритий позивачем на ім'я ОСОБА_6 слідує, що з 01.05.2005 року по 31.12.2010 року відповідачем не проводилася оплата за послуги з теплопостачання, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 8503,47 грн. (а.с. 6) з урахуванням того, що у лютому 2012 року відповідачем оплачено 54,29 грн. З 01.01.2011 року нарахування заборгованості за послуги з теплопостачання припинено, що підтверджується як відомостями з особового рахунку, так і листом в.о. директора Феодосійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» від 08.02.2012 року (а.с. 44), з якого слідує, що на підставі акта про відключення від централізованого опалення від 22.11.2011 року, складеного за участю КП ЖЕК № 3, нарахування ОСОБА_6 сум за теплопостачання було припинено з 01.01.2011 року, про що була зроблена відмітка «відрізаний».

Таким чином, спростовуються доводи апелянта про безпідставне нарахування позивачем оплати за послуги з теплопостачання після 31.12.2010 року, оскільки таке нарахування не проводилося.

Посилання апелянта на ті обставини, що у письмовій формі договір про надання послуг з централізованого опалення не укладався, між сторонами відсутні договірні відносини, не спростовують правильність вищенаведеного висновку суду першої інстанції, оскільки відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

ОСОБА_6, являючись співвласником квартири, що розташована у багатоквартирному будинку, фактично є споживачем житлово-комунальних послуг, які надавались цьому будинку і дані правовідносини регулюються ЖК України, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Так, статтями 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1ст. 630 ЦК України, ст.ст. 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Постанови № 529 убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача. Якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору, відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст.ст. 627, 630 ЦК України та ст.ст. 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (Постанова Верховного суду України від 10 жовтня 2012 року ц справі № 6-110це12).

Отже, необхідність укладення договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не як право сторін.

Проте, сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за фактично надані послуги.

За таких обставин, на думку колегії суддів, зазначене свідчить про існування між сторонами по справі договірних відносин.

Судом першої інстанції не надано належної оцінки тим обставинам, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 25.12.1998 року № 997 (а.с. 40 зворот), квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Отже, всі співвласники повинні приймати участь в утриманні жилого приміщення та оплаті комунальних послуг, що передбачено ст.ст. 156, 162 ЖК України, п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Доводи апелянта стосовно того, що витрати на оплату наданих послуг теплопостачання повинні нести разом із ним інші співвласники жилого приміщення, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу, однак, з урахуванням вимог ст. 33 ЦПК України щодо можливості залучення співвідповідачів при розгляді справи судом першої інстанції за клопотанням позивача і того, що нормами ЦПК України не передбачено залучення співвідповідачів на стадії розгляду справи в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості виправити таку помилку місцевого суду. Одночасно, колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 не позбавлений права відновити свої права після оплати наданих позивачем послуг шляхом звернення з вимогами до інших співвласників квартири в порядку регресу.

Також, колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу доводи апелянта стосовно того, що судом першої інстанції він не правомірно позбавлений права на подання заяви про застосування строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, ч. 2 ст. 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_6 зареєстрований і проживає разом із членами сім'ї в с. Агалатово Всеволжського району Ленінградської області по вул. Сарженська, 1 (а.с. 40), про розгляд справи 21 вересня 2012 року належним чином повідомлений не був.

При таких обставинах, неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи судом першої інстанції привело до позбавлення його права на подання заяви про застосування строку позовної давності, тому колегія суддів, з урахуванням заяви ОСОБА_6 від 15.07.2013 року (а.с. 68), вважає необхідним застосувати при визначенні періоду, за який підлягає стягненню заборгованість, норми ст. 267 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача вищезазначеної заборгованості у квітні 2011 року (а.с.5), який ухвалою Феодосійського міського суду від 06 лютого 2012 року було скасовано (справа № 2с/121/4/12) (а.с.23).

Отже, позовна давність у квітні 2011 року була перервана, а тому період часу за який підлягає стягненню заборгованість за житлово-комунальні послуги має розраховуватися починаючи з квітня 2008 року до 31 грудня 2010 року, з урахуванням того, що з 01.01.2011 року нарахування за теплопостачання позивачем було припинено.

Таким чином, з квітня 2008 року по 31.12.2010 року заборгованість ОСОБА_6 за послуги з теплопостачання складає 5844,74 грн. (1198,70+2295,18+2350,86). Від цієї суми необхідно відрахувати 54,29 грн., оплачені відповідачем у лютому 2012 року. Отже, заборгованість ОСОБА_6, яка підлягає стягненню з нього на користь позивача, складає 5790,45 грн.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення нового про часткове задоволення вимог Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01 квітня 2008 року по 31 грудня 2010 року в сумі 5790,45 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат у розмірі 214,60 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 1, 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 21 вересня 2012 року - задовольнити частково.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 21 вересня 2013 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго» заборгованість за послуги з теплопостачання в сумі 5790,45 грн., судові витрати в сумі 214,60 грн., а всього - 6005 (шість тисяч п'ять) грн. 05 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.

Судді:

О.В. Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко